Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Чи є в Біблії таємний код?

Чи є в Біблії таємний код?

 Чи є в Біблії таємний код?

ПРИБЛИЗНО через два роки після убивства в 1995 році прем’єр-міністра Ізраїлю Іцхака Рабина певний журналіст заявив, що за допомогою комп’ютерної технології виявив в оригінальному єврейському тексті Біблії передбачення тієї події. За словами самого журналіста, Майкла Дрозніна, понад рік перед замахом він намагався попередити прем’єр-міністра про небезпеку, але даремно.

Дотепер було опубліковано чимало інших книжок та статей із твердженнями, що прихований код становить незаперечний доказ божественної натхненості Біблії. Чи такий код справді існує? Чи повинен якийсь таємний код служити підставою для віри в те, що Біблія натхнена Богом?

Нова ідея?

Ідея про те, що Біблія криє в собі таємний код, аж ніяк не нова. Це поняття лежить в основі Кабали, тобто традиційного юдейського містицизму. Як стверджують учителі Кабали, основне значення біблійного тексту не становить його істинного значення. Вони вірять, що Бог використовував кожну літеру єврейського тексту Біблії як символ, і коли ці символи зрозуміти, можна збагнути вищу істину. На їхню думку, кожна єврейська літера була поставлена Богом на відповідне місце в біблійному тексті з особливою метою.

За словами Джеффрі Сатіновера, дослідника питання біблійного коду, юдейські містики переконані, що єврейські літери, котрими в книзі Буття записано оповідь про творення, мають неймовірну містичну силу. Він пише: «Коротко кажучи, Буття — це не просто опис, це саме́ знаряддя акту творення, план у розумі Бога, виявлений у матеріальній формі».

Кабалістичний рабин Бахія Бен-Ашер (жив у XIII сторіччі в іспанському місті Сарагоса) писав про таємну інформацію, яку він зміг відкрити, коли аналізував уривок з Буття, читаючи кожну 42-гу літеру тексту. Цей метод пропускання літер у певній послідовності з метою знаходження таємних відомостей і ліг в основу сучасної концепції біблійного коду.

 Комп’ютери «виявляють» код

Перед настанням комп’ютерної ери можливості людини аналізувати біблійний текст таким способом були досить обмежені. Але в серпні 1994 року в журналі «Статистична наука» (англ.) з’явилася стаття, в котрій Еліягу Ріпс з єрусалимського Єврейського університету та його колеги виступили з досить несподіваною заявою. Вони повідомили, що, усунувши всі проміжки між літерами в єврейському тексті книги Буття та читаючи букви у певній послідовності, виявили закодовані там імена 34 відомих рабинів. Поряд із самими іменами було нібито знайдено ще й додаткову інформацію про них, як-от дати народження та смерті *. Провівши повторні експерименти, дослідники опублікували свій висновок: з погляду статистики, дані, закодовані в Буття, просто не могли з’явитися там випадково, а це в свою чергу доводить, що тисячі років тому цю натхнену інформацію за допомогою коду було спеціально приховано в книзі Буття.

Застосувавши цей метод, журналіст Дрознін почав робити власні експерименти: шукав приховану інформацію в перших п’ятьох книгах єврейської Біблії. За його словами, він знайшов заховане ім’я Іцхака Рабина, читаючи кожну 4772-гу літеру біблійного тексту. Дрознін розділив текст на окремі рядки по 4772 літери в кожному і завдяки цьому прочитав по вертикалі ім’я Рабина. Воно перехрещувалось з певним рядком по горизонталі (Повторення Закону 4:42), який журналіст переклав так: «Найманий убивця, котрий уб’є».

Насправді ж у Повторення Закону 4:42 говориться про ненавмисного вбивцю. Тому багато хто піддав критиці довільний підхід Дрозніна, стверджуючи, що з такими ненауковими методами подібні послання можна знайти в будь-якому тексті. Але Дрознін стояв на своєму. У відповідь на цей закид він сказав: «Коли мої критики знайдуть повідомлення про вбивство прем’єр-міністра, закодоване в [романі] «Мобі Дік», тоді я їм повірю».

Доказ натхнення?

Професор Бренден Мак-Кей з факультету інформатики Австралійського державного університету прийняв виклик Дрозніна й провів ґрунтовний комп’ютерний аналіз англійського тексту «Мобі Дік» *. Мак-Кей застосував метод, описаний Дрозніним, і стверджує, що знайшов «передречення» вбивства Індіри Ганді, Мартіна-Лютера Кінґа Молодшого, Джона Ф. Кеннеді, Авраама Лінкольна та інших. Як заявляє Мак-Кей, «Мобі Дік» також «пророкував» про вбивство Іцхака Рабина.

Повертаючись до єврейського тексту Буття, професор Мак-Кей та його колеги також піддали сумніву результати експериментів Ріпса та його співпрацівників. Вони заявили, що отримані тією групою результати були не стільки пов’язані з натхненими закодованими повідомленнями, скільки з методом та підходом дослідників — підганяти дані на власний розсуд. Наукові дебати з цього приводу тривають.

Заяви про те, що в «стандартному» чи «оригінальному» єврейському тексті було спеціально приховано закодовані повідомлення, піднімають ще одне питання. Як стверджує Ріпс та його колеги, вони здійснювали свої досліди на підставі «стандартного, загальноприйнятого тексту Буття». Дрознін пише: «Усі існуючі сьогодні Біблії оригінальною єврейською мовою збігаються літера в літеру». Чи це справді так? Сьогодні в ужитку немає якогось «стандартного» тексту Біблії єврейською мовою, а радше різноманітні видання, що ґрунтуються на різних стародавніх рукописах. Хоча сама біблійна звістка в них однакова, проте окремі манускрипти не ідентичні, тобто не буква в букву.

За основу багатьох сучасних перекладів взято Ленінградський кодекс — найстаріший повний масоретський манускрипт єврейською мовою, укладений близько 1000 року н. е. Однак Ріпс та Дрознін користувались іншим текстом, опублікованим видавництвом «Корен». Ортодоксальний  рабин і математик з Гарвардського університету Шломо Стенберг пояснює, що Ленінградський кодекс «лише в книзі Повторення Закону відрізняється від видання Корен, яким послуговувався Дрознін, 41 літерою». Рукописи Мертвого моря містять частини копії біблійного тексту, створеної понад 2000 років тому. І часто написання слів у цих рукописах значно відрізняється від пізніших масоретських текстів. Оскільки на той час крапки, котрими позначають голосні звуки, ще не ввійшли до ужитку, в деяких сувоях для позначення голосних було вписано досить багато додаткових літер. В інших рукописах кількість доданих літер була менша. Порівняння усіх наявних манускриптів показує, що суть біблійного тексту залишилася незмінною. Однак воно також показує, що між окремими рукописами Біблії існує різниця в написанні та кількості літер.

Пошук гаданої прихованої звістки залежить від абсолютно незмінного тексту. Одна-єдина літера могла б повністю змінити порядок букв і навіть саму звістку, якби вона там справді була. Бог зберіг на сторінках Біблії свою звістку. Але він не зберіг незмінною кожну букву, бо не турбується такими дрібницями, як зміна орфографії протягом століть. Чи ж це не вказує на те, що він не ховав у Біблії жодної таємної звістки? (Ісаї 40:8; 1 Петра 1:24, 25).

Чи нам потрібний таємний код Біблії?

Апостол Павло чітко написав, що «усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова» (2 Тимофія 3:16, 17). Ясна і відверта звістка з Біблії не є надто важкою ані для зрозуміння, ані для застосування, проте чимало людей воліють її ігнорувати (Повторення Закону 30:11—14). Написані зрозумілою мовою й неприховані біблійні пророцтва дають усі підстави вірити в натхненість цієї книги *. На відміну від таємного коду, пророцтв у Біблії не можна тлумачити на власний розсуд, вони ‘від власного вияснення не залежать’ (2 Петра 1:19—21).

Апостол Петро писав: «Ми сповістили вам силу та прихід Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитро видуманими байками» (2 Петра 1:16). Концепція біблійного коду сягає корінням в юдейський містицизм і ґрунтується на «хитро видуманих» методах, які затьмарюють і спотворюють зрозуміле значення натхненого тексту Біблії. І навіть самі Єврейські Писання недвозначно засуджують такий містичний підхід (Повторення Закону 13:2—6; 18:9—13).

Наскільки ж ми щасливі, що маємо зрозумілу біблійну звістку та настанови, які можуть допомогти нам пізнати Бога! І користуватися цією допомогою набагато ліпше, ніж намагатись пізнати Творця, шукаючи приховані звістки — плоди власної інтерпретації та озброєної комп’ютерами уяви (Матвія 7:24, 25).

[Примітки]

^ абз. 9 В єврейській мові числа можна також виражати літерами. Тому дати з єврейського тексту було встановлено по буквах, а не цифрах.

^ абз. 13 У єврейській мові немає букв на позначення голосних звуків. Ці звуки вставляв сам читач в залежності від контексту. Коли контекст зігнорувати, то, вставивши невідповідні голосні, можна цілковито змінити зміст слова. В англійській мові голосні звуки в словах передаються відповідними буквами, отже такий пошук слів набагато складніший і більш обмежений.

^ абз. 19 Додаткову інформацію щодо натхненості Біблії та пророцтв у ній ви можете знайти у виданій Товариством Вартової башти брошурі «Книга для всіх людей».