Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

«Пильнуйте»

«Пильнуйте»

 «Пильнуйте»

«Тож пильнуйте, бо не знаєте котрого дня прийде Господь ваш» (МАТВІЯ 24:42).

1. Що слуги Єгови з багаторічним стажем думають про свої довгі роки відданого служіння? Наведіть приклад.

ЧИМАЛО слуг Єгови з багаторічним стажем пізнали правду ще в молодості. Немов той купець, який знайшов дорогоцінну перлину й тоді продав усе своє майно, аби тільки купити її, ці ретельні дослідники Біблії зреклися себе та присвятили своє життя Єгові (Матвія 13:45, 46; Марка 8:34). Що вони думають про те, що їм довелося чекати сповнення Божих намірів стосовно землі довше, ніж сподівалися? Вони ні за чим не шкодують! Ці слуги погоджуються з братом А. Г. Макмілланом, який майже після 60 років відданого служіння Богові сказав: «Сьогодні я як ніколи сповнений рішучості триматися своєї віри. Завдяки їй моє життя набуло змісту. Вона все ще допомагає мені дивитися в майбутнє без страху».

2. а) Яку своєчасну пораду Ісус дав своїм послідовникам? б) Які запитання ми розглянемо в цій статті?

2 А що сказати про тебе? Незважаючи на свій вік, візьми до уваги Ісусові слова: «Тож пильнуйте, бо не знаєте котрого дня прийде Господь ваш» (Матвія 24:42). Це просте твердження містить глибоку істину. Ми не знаємо, котрого дня прийде Господь, аби виконати присуд над цією злою системою, і нам не обов’язково знати про це. Але слід жити так, щоб у час приходу Господа ми не мали за чим шкодувати. Які ж приклади з Біблії допоможуть нам постійно пильнувати? Як Ісус унаочнив цю потребу? І які докази сьогодні засвідчують, що ми живемо в останні дні цього безбожного світу?

Застережливий приклад

3. Чим багато людей сьогодні подібні до людей за днів Ноя?

3 Сьогодні люди багато в чому подібні до тих, які жили за днів Ноя. У той час земля була наповнена насиллям і нахил серця людини був «тільки зло повсякденно» (Буття 6:5). Більшість людей була поглинута щоденними справами. Проте, перш ніж спровадити великий Потоп, Єгова дав людям можливість покаятися. Він доручив Ноєві проповідувати, і той послухався, служачи, можливо, 40, 50, а то й більше років «проповідником праведности» (2 Петра 2:5). Однак люди ігнорували Ноєву попереджальну звістку. Вони не пильнували. Унаслідок цього тільки Ной зі своєю  сім’єю пережив виконання присуду Єгови (Матвія 24:37—39).

4. В якому розумінні Ноєве служіння можна назвати успішним і чому те саме можна сказати про твою проповідницьку працю?

4 Чи було Ноєве служіння успішним? Про це не слід судити з того, що мало осіб зреагувало позитивно. Авжеж, незважаючи на реакцію людей, Ноєве проповідування здійснило своє призначення. Чому? Тому що це дало людям достатню нагоду вибрати, чи вони хочуть служити Єгові, чи ні. А що можна сказати про територію, на якій проповідуєш ти? Навіть якщо в цій території люди не реагують позитивно, твоє служіння є надзвичайно успішним. Чому? Тому що завдяки проповідуванню ти проголошуєш Божу пересторогу і цим виконуєш завдання, яке Ісус дав своїм послідовникам (Матвія 24:14; 28:19, 20).

Ігнорують Божих пророків

5. а) Які обставини панували в Юді за днів Авакума і як люди реагували на його пророчу звістку? б) Як мешканці Юди виявляли ворожість до пророків Єгови?

5 Через багато сторіч після Потопу ситуація в царстві Юда набрала серйозного характеру. Звичайним явищем стали ідолопоклонство, несправедливість, гніт і навіть душогубство. Єгова покликав пророка Авакума, аби перестерігати людей, що коли вони не покаються, то на них спаде лихо від рук халдеїв, або вавилонян (Авакума 1:5—7). Але люди не хотіли прислуха́тися. Вони могли собі міркувати: «Адже понад сто років тому пророк Ісая так само перестерігав, і нічого не сталося!» (Ісаї 39:6, 7). Багато князів Юди не тільки байдуже ставилися до цієї звістки, але й виявляли ворожість до посланців. Якось вони намагалися вбити пророка Єремію, і були б зробили це, якби не втрутився Ахикам. За наказом царя Єгоякима, роздратованого ще однією пророчою звісткою, було знищено пророка Урійю (Єремії 26:21—24).

6. Як Єгова зміцнив Авакума?

6 Авакумова звістка була не менш сміливою і непопулярною, ніж звістка Єремії, якого Бог натхнув передректи 70-річне спустошення Юди (Єремії 25:8—11). Отже, ми можемо зрозуміти Авакумів смуток, коли він голосив: «Аж доки я, Господи, кликати буду, а Ти не почуєш? До тебе я кличу: «Насильство!» та Ти не спасаєш!» (Авакума 1:2). Єгова ласкаво відповів Авакумові словами, які зміцнюють віру, а саме: «Ще на умовлений час це видіння, і приспішає кінець, і не обмане. Якщо б протягнулось [«забарилось», Хом.], чекай ти його, бо воно конче прийде, не спізниться» (Авакума 2:3). Отже, Єгова мав «умовлений час» на те, щоб покінчити з несправедливістю й гнітом. Якби здавалося, що сповнення пророцтва забарилось, Авакум не повинен був ні знеохочуватись,  ні сповільнюватися. Натомість він мав ‘чекати’, кожен день жити з почуттям невідкладності. День Єгови не мав спізнитися!

7. Чому в першому сторіччі н. е. Єрусалим був знову приречений на знищення?

7 Столицю Юди Єрусалим було сплюндровано приблизно через 20 років після того, як Єгова промовив до Авакума. Пізніше її відбудували, і багато несправедливості, що так засмучувала Авакума, було виправлено. Однак у першому сторіччі н. е. через невірність мешканців цього міста воно знову було приречене на знищення. Милосердний Єгова вжив заходів, щоб врятувати людей праведного серця. Цього разу, аби донести звістку, він використав у ролі пророка самого Ісуса Христа. У 33 році н. е. Ісус сказав своїм послідовникам: «Коли ви побачите Єрусалим, військом оточений, тоді знайте, що до нього наблизилося спустошення. Тоді ті, хто в Юдеї, нехай у гори втікають» (Луки 21:20, 21).

8. а) Що могло ставатися з декотрими християнами з бігом часу після Ісусової смерті? б) Як сповнилися Ісусові пророчі слова про Єрусалим?

8 Минали роки, і декотрі християни в Єрусалимі, можливо, задумувались, коли ж сповниться Ісусове пророцтво. Візьміть до уваги те, чим декотрі з них мусили пожертвувати. Очевидно, вони відхилили привабливі комерційні пропозиції, аби ніщо не перешкоджало їм пильнувати. Чи вони стомилися з бігом часу? Чи вони дійшли висновку, що лише марнують свій час або що Ісусові слова стосуються не їхнього покоління, а якогось майбутнього? У 66 році н. е. Ісусове пророцтво почало сповнюватися, коли римські війська оточили Єрусалим. Ті, хто пильнував, розпізнали знак, утекли з Єрусалима й урятувалися від спустошення цього міста.

Унаочнення потреби пильнувати

9, 10. а) Як би ви коротко описали Ісусів приклад про рабів, які чекають повернення свого пана з його весілля? б) Чому рабам могло бути важко чекати свого пана? в) Чому терпеливість виявилась для рабів корисною?

9 Наголосивши на потребі пильнувати, Ісус прирівняв своїх учнів до рабів, які чекають повернення пана з його весілля. Вони знали, якої ночі він повернеться, але — о котрій годині? Під час першої нічної сторожі? Другої? Третьої? Вони не знали. Ісус сказав: «Коли прийде [пан] о другій чи прийде о третій сторожі, та знайде так само [що вони пильнують],— блаженні вони!» (Луки 12:35—38). Уявіть собі настороженість цих рабів. Кожне шарудіння, кожен порух тіней виклика́в у них надію: «Може це вже пан?»

10 А що, якби пан прибув під час другої нічної сторожі, котра тривала приблизно від 9 години до півночі? Чи всі раби, навіть ті, які тяжко працювали від раннього ранку, будуть готові привітати його, а може, деякі заснуть? А якби пан повернувся під час третьої нічної сторожі, котра тривала від півночі приблизно до 3 години ночі? Чи деяких рабів знеохотить або роздратує така уявна затримка пана? * Лише ті, які на час приїзду пана пильнуватимуть, будуть названі блаженними. Їх напевно стосуються слова з Приповістей 13:12: «Задовга надія — недуга для серця, а бажання, що здійснюється,— це дерево життя».

11. Як може молитва допомогти нам пильнувати?

11 Що мало допомагати Ісусовим послідовникам пильнувати під час уявної затримки? Перебуваючи у Гефсиманському саду незадовго перед арештом, Ісус сказав трьом із своїх апостолів:  «Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу» (Матвія 26:41). Через багато років Петро, який був тоді присутній, дав подібну пораду співхристиянам. Він написав: «Кінець же всьому наблизився. Отже, будьте мудрі й пильнуйте в молитвах!» (1 Петра 4:7). Зрозуміло, палкі молитви повинні бути частиною нашого християнського життя. Ми повинні постійно благати Єгову про допомогу, аби залишатися пильними (Римлян 12:12; 1 Солунян 5:17).

12. Яка різниця між спробами снувати припущення і спробами пильнувати?

12 Візьміть до уваги, що Петро також сказав: «Кінець же всьому наблизився». Наскільки близький цей кінець? Люди не можуть точно визначити його дня й години (Матвія 24:36). Однак є різниця між тим, щоб снувати припущення, до чого Біблія не заохочує, і тим, щоб вичікувати кінця, що вона радить. (Порівняйте 2 Тимофія 4:3, 4; Тита 3:9, Хом.). Як вичікувати кінця? Це звертати пильну увагу на докази того, що кінець вже близько. Отже, перегляньмо шість груп доказів, які засвідчують, що ми живемо в останні дні цього безбожного світу.

Шість груп переконливих доказів

13. Як Павлове пророцтво з 2 Тимофія 3-го розділу переконує вас, що ми живемо в «останні дні»?

13 По-перше, ми чітко бачимо сповнення слів апостола Павла про «останні дні». Павло написав: «Останніми днями настануть тяжкі часи. Будуть бо люди тоді самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні, нелюбовні, запеклі, осудливі, нестримливі, жорстокі, ненависники добра, зрадники, нахабні, бундючні, що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога,— вони мають вигляд благочестя, але сили його відреклися. Відвертайсь від таких! А лихі люди й дурисвіти будуть чим далі, тим до гіршого посуватися, зводячи інших, і самі зведені» (2 Тимофія 3:1—5; 2 Тимофія 3:13, Хом.). Чи ж ми не бачимо сповнення цього пророцтва в наші дні? Заперечити це може лише той, хто ігнорує факти! *

14. Як сповняються в наш час слова з Об’явлення 12:9 стосовно Диявола й що з ним невдовзі станеться?

14 По-друге, ми бачимо наслідки скинення Сатани та його демонів з неба, що свідчить про сповнення пророцтва з Об’явлення 12:9. Там ми читаємо: «Скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт, і скинений був він додолу, а з ним і його анголи були скинені». Це принесло велике горе для землі. Безсумнівно, людство зазнало багато горя, зокрема з 1914 року. Але пророцтво з Об’явлення додає: після скинення на землю Диявол знає, що «короткий час має» (Об’явлення 12:12). У цей період Сатана точить війну проти помазаних послідовників Христа (Об’явлення 12:17). Сьогодні ми бачимо наслідки цього нападу *. Отже, невдовзі Сатану буде вкинено до безодні, щоб «народи не зводив уже» (Об’явлення 20:1—3).

15. Як слова з Об’явлення 17:9—11 доводять те, що ми живемо в часі кінця?

15 По-третє, ми живемо в часі восьмого й останнього «царя», згадано в пророцтві з Об’явлення 17:9, 10; 17:11 (СМ). Тут апостол Іван згадує сімох царів, які представляють сім світових держав, а саме: Єгипет, Ассирію, Вавилон, Мідо-Персію, Грецію, Рим та Англо-Американську двоїсту світову державу. Іван бачить  теж «восьмого царя, який водночас і один із семи». Цей восьмий цар — останній цар, якого Іван бачить у видінні,— представляє Організацію Об’єднаних Націй. За Іваном, цей восьмий цар «йде... до погибелі», після чого вже не згадується жодних інших земних царів *.

16. Як факти, котрі сповнюють сон Навуходоносора про боввана, виявляють, що ми живемо в останні дні?

16 По-четверте, ми живемо в час, який символізується ступнями боввана зі сну Навуходоносора. Пророк Даниїл витлумачив цей таємничий сон про велетенського боввана, який має вигляд людини (Даниїла 2:36—43). Чотири металеві частини боввана зображали різні світові держави, починаючи з голови (Вавилонська імперія) і аж до стіп і пальців ніг (уряди, які правлять сьогодні). Усі світові держави, представлені цим бовваном, вже побували на світовій арені. Тепер ми живемо в час, зображений стопами боввана. Немає жодної згадки, що з’являться ще інші держави *.

17. Як наша праця проповідування про Царство дає додаткові докази того, що ми живемо в часі кінця?

17 По-п’яте, ми бачимо виконання всесвітньої проповідницької праці, яка, за словами Ісуса, мала проводитися перед самим кінцем цієї системи. Ісус сказав: «Проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець!» (Матвія 24:14). Сьогодні це пророцтво сповнюється в небувалих масштабах. Непочаті території все ще існують, і може бути, що у визначений Єговою час відчиняться великі двері до більшої діяльності (1 Коринтян 16:9). Однак Біблія не каже, що Єгова чекатиме, аж поки кожен на землі особисто отримає свідчення. Натомість добра новина має бути проповідувана настільки, наскільки цього бажає Єгова. Відтак прийде кінець. (Порівняйте Матвія 10:23).

18. Де, можливо, будуть декотрі з помазанців, коли почнеться велика скорбота, і як це можна визначити?

18 По-шосте, число справді помазаних учнів Христа зменшується, хоча декотрі, можливо, усе ще будуть на землі, коли почнеться велика скорбота. Більшість членів останку вже досить похилі віком, і з роками число тих, хто по-справжньому помазаний, постійно маліє. Однак Ісус сказав про велику скорботу: «Коли б не вкоротились ті дні, не спаслася б ніяка людина, але через вибраних дні ті вкоротяться» (Матвія 24:21, 22.). Отже, деякі з Христових «вибраних», напевно, будуть ще на землі, коли почнеться велика скорбота *.

Що чекає попереду?

19, 20. Чому ще ніколи для нас не було так важливо залишатися чуйними й пильнувати?

19 Що ж принесе нам майбутнє? Попереду захопливі часи. Павло перестеріг,  що «прийде день Господній так, як злодій вночі». Про людей, які здаються досвідченими в життєвих справах, він каже: «Бо коли говоритимуть: «Мир і безпечність», тоді несподівано прийде загибіль на них». Отже, Павло заохочує своїх читачів: «Тож не будемо спати, як інші, а пильнуймо та будьмо тверезі!» (1 Солунян 5:2, 3, 6). Люди, які сподіваються, що мир і безпеку встановлять людські організації, ігнорують дійсність. Такі особи глибоко сплять!

20 Знищення цієї системи речей прийде з разючою раптовістю. Тому постійно чекайте дня Єгови. Бог сам сказав до Авакума: «Не спізниться»! Безсумнівно, ще ніколи для нас не було так важливо пильнувати.

[Примітки]

^ абз. 10 Пан не домовлявся зі своїми рабами на якийсь конкретний час. Отже, він не повинен був звітувати про свій прихід і відхід, він також не був зобов’язаний давати жодних пояснень про свою уявну затримку.

^ абз. 13 Більш детально це пророцтво обговорюється в 11-му розділі книжки «Знання, яке веде до вічного життя»; опублікована Товариством Вартової башти.

^ абз. 14 За додатковою інформацією дивіться книжку «Об’явлення. Його величний апогей вже близько!», сторінки 180—186, опубліковану Товариством Вартової башти.

^ абз. 15 Дивіться книжку «Об’явлення. Його величний апогей вже близько!», сторінки 251—254.

^ абз. 16 Дивіться 4-й розділ книжки «Зважайте на Даниїлове пророцтво!»; опублікована Товариством Вартової башти.

^ абз. 18 У притчі про овець і козлів говориться, що під час великої скорботи Син Людський прийде у славі своїй і засяде судити. Христос судитиме людей на підставі того, чи вони підтримували його помазаних братів. Таке мірило суду було б беззмістовним, якби на час суду всі Христові брати вже давно покинули землю (Матвія 25:31—46).

Чи ви пригадуєте?

Які біблійні приклади можуть допомогти нам пильнувати?

Як Ісус унаочнив потребу пильнувати?

Які шість груп доказів засвідчують те, що ми живемо в останні дні?

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрації на сторінці 9]

А. Г. Макміллан вірно служив Єгові майже шість десятиріч.

[Ілюстрація на сторінці 10]

Ісус прирівняв своїх учів до рабів, які пильнують.