Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

 З ІСТОРІЇ

Іспанія виганяє морисків

Іспанія виганяє морисків

Вважається, що майже все у цій сумній історії було зроблено іспанцями під впливом католицької церкви. Цю розповідь варто прочитати.

ІСПАНСЬКА корона прагнула створити християнську державу, в якій би діяв один закон. Морисків вважали невірними, тож, на думку багатьох, те, що вони жили серед християн, було величезною образою для Бога. Через багато років цій «проблемі» знайшли вирішення — морисків постановили вигнати з країни *.

ПРИМУСОВЕ НАВЕРНЕННЯ

Маври були в Іспанії мусульманською меншиною, і їх називали там мудехарами. Протягом століть вони жили порівняно мирно на територіях, підконтрольних католикам. У деяких місцевостях мудехари упродовж певного часу мали офіційний статус, який дозволяв їм жити за своїми законами, дотримуватись своїх звичаїв і сповідувати свою релігію.

Але 1492 року католицькі правителі Фердинанд ІІ та Ізабелла завоювали Гранаду — останню частину Піренейського півострова, яка була під контролем мусульман. За умовами капітуляції гранадські маври отримали ті ж права, що й мудехари. Проте незабаром католицькі провідники посилили тиск на мусульманську меншину, члени якої мешкали на їхній території. Мусульман  переслідували і змушували навернутись на християнство. Маври протестували проти порушення попередніх угод і 1499 року повстали. Урядові війська придушили повстання. Після цього мусульман в одній місцевості за іншою змушували або змінити віру, або емігрувати. Тих, хто навернувся на християнство і залишився в Іспанії, іспанці називали морисками.

«АНІ ДОБРІ ХРИСТИЯНИ, АНІ ВІРНІ ПІДДАНІ»

До 1526 року іслам заборонили по всій Іспанії, але мориски продовжували таємно його сповідувати. Крім того, вони змогли значною мірою зберегти свою культуру.

Спочатку ніхто не звертав особливої уваги на позірну відданість морисків католицькій релігії. До того ж вони відігравали важливу роль у суспільстві, адже були ремісниками, чорноробами і платниками податків. Однак через їхнє небажання асимілюватися до них почали ставитися вороже. Мориски зазнавали дискримінації як від уряду, так і від простих людей. Упередженню щодо морисків сприяли чимраз більші сумніви церкви у щирості їхнього навернення.

Невдовзі терпимість перемінилася на утиски. У 1567 році король Філіпп II своїм указом заборонив морискам спілкуватися рідною мовою, носити національний одяг і дотримуватись своїх звичаїв і традицій. Це призвело до нових повстань і кровопролиття.

За деякими підрахунками, коло 300 000 морисків були змушені покинути Іспанію. При цьому вони зазнали великих страждань

За свідченнями істориків, правителі в Іспанії почали вважати, що «мориски не є ані добрими християнами, ані вірними підданими». З огляду на це морисків звинуватили у підтримці іноземного вторгнення та змові з ворогами Іспанії — берберськими піратами, французькими протестантами й турками. Упередження і страх перед тим, що мориски перейдуть на бік противників, посприяли рішенню Філіппа ІІІ вигнати їх з країни у 1609 році *. Кілька наступних років відзначалися переслідуванням людей, яких підозрювали в тому, що вони були морисками. Таким ганебним способом Іспанія стала цілковито католицькою країною.

^ абз. 4 Слово «мориски» походить з іспанської мови і означає «маленькі маври». Історики не вкладають у цей термін негативного змісту. Ним називають мусульман, які навернулися на католицизм і залишилися жити на Піренейському півострові після падіння останньої тамтешньої мусульманської держави у 1492 році.

^ абз. 12 Історики також припускають, що принаймні один з правителів Іспанії нажився на конфіскації майна морисків.