ТОЙ, ХТО хоч раз чув моторошне голосіння полярної гагари, навряд чи забуде ці звуки *. Лемент гагари можна почути на березі віддалених прісноводних озер та річок у Канаді, Європі й на півночі США. Тужливий крик цього птаха добре передає атмосферу тих диких відлюдних місць.

Гагара — красивий водоплавний птах — є символом американського штату Міннесота. Вона також зображена на канадських однодоларових монетах. А втім, оскільки вона є перелітним птахом, то зимує здебільшого на прибережних ділянках, розташованих значно південніше. Чому ж гагару можна назвати галасливим птахом?

Звуки, які видають гагари, справляють глибоке враження. Ці птахи полюбляють здіймати протяжний зойк, котрий ввечері чи вночі розноситься на багато кілометрів. Менш інтенсивними низькими й короткими звуками перегукуються самець, самка і пташенята або інші гагари, що живуть на одному озері. Переривчастий крик — тремоло — є сигналом тривоги. Його ще називають «навіженим реготом». Це єдиний крик, який гагари видають у польоті.

Крик, схожий на йодль, властивий лише самцям і, «здається, пов’язаний із захистом своєї території»,— говориться в одному часописі («BirdWatch Canada»). «Кожен самець має свій неповторний йодль», і «чим більша гагара, тим нижчий видає звук». Цікаво, що, коли самець «міняє територію, він змінює і свій йодль», до того ж він «робить його якомога відміннішим від крику попереднього власника території», як стверджується в часописі.

У гагари темна, майже чорна, з зеленим відливом голова, червоні очі та довгий і гострий чорний дзьоб. Своє оперення вона змінює відповідно до пори року.

Оскільки в гагар великі перетинчасті лапи, ці птахи є спритними хижаками, сильними плавцями і вмілими пірнальниками. Відомо,  що вони здатні опускатись на глибину 60 метрів і кілька хвилин залишатись під водою.

А от злети й приземлення не є сильною стороною гагари. З огляду на свою вагу, птаха потребує «злітної смуги», щоб піднятись у повітря. Гагара може змахувати крилами і бігти по воді сотні метрів, перш ніж злетить. Ось чому ці птахи віддають перевагу великим водоймам з відкритими плесами. Приземляється гагара на великій швидкості з витягнутими назад ногами, животом вдаряється об воду й ковзає по поверхні, поки не зупиниться. Це нагадує аварійне приземлення літака, у якого заклинило шасі.

Великі перетинчасті лапи дуже допомагають гагарам у плаванні. Та розташовані ноги у цих птахів ближче до задньої частини тулуба, через що ходити — і навіть стояти — гагарам досить складно. Це пояснює, чому свої гнізда гагари будують там, де вони легко можуть зісковзнути у воду.

Обоє батьків по черзі висиджують яйця (зазвичай їх є два). Забарвлення яєць у гагар нагадує камуфляж — вони оливкового кольору і з темними цятками. Пташенята вилуплюються в середньому через 29 днів, а ще через два дні вони вже можуть плавати й навіть ненадовго пірнати. Щоб відпочити, малеча просто вилазить на спину когось із батьків. Через два або три місяці, коли молодняк вже здатний літати, він покидає батьків.

Ворогами гагар є орли, мартини, єноти, та — перш за все — люди. Свинцеві тягарці для рибальства й розливи нафти призводять до отруєння цих птахів. Через хімічне забруднення внаслідок кислотних дощів зменшується кількість риби, від якої залежні гагари. Хвилі, що здіймаються човнами, затоплюють гнізда птахів. Освоєння берегів озер змушує гагар покидати місця, придатні для їхнього розмноження.

Попри всі згадані вище небезпеки популяція гагар залишається доволі численною. Тож цей гарний птах з неповторним криком і кумедною ходою завжди чаруватиме любителів птахів.