Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Роздумування, що приносить користь

Роздумування, що приносить користь

 Погляд Біблії

Роздумування, що приносить користь

«НЕХАЙ БУДУТЬ ІЗ ВОЛІ ТВОЄЇ СЛОВА МОЇХ УСТ, А ДУМКИ [«РОЗДУМУВАННЄ», ЛЕВ.] МОГО СЕРЦЯ — ПЕРЕД ЛИЦЕМ ТВОЇМ, ГОСПОДИ, СКЕЛЕ МОЯ Й МІЙ СПАСИТЕЛЮ!» (ПСАЛОМ 19:15).

ЧИМ для вас є «роздумування»? Якщо ви дотримуєтеся вчень якоїсь східної релігії, то, можливо, вважаєте, що воно додає думкам більшої ясності чи приносить особливе просвітлення. Буддисти заохочують людей за допомогою медитації звільняти розум від усіх думок. Ще інші пропагують медитацію, під час якої треба наповнити свій розум «універсальними істинами мудрості».

Погляд Біблії на медитацію, тобто роздумування, відрізняється від вищезгаданого. Як саме? Розгляньмо біблійний приклад Ісака, який у віці 40 років мав багато над чим роздумувати. У книзі Буття 24:63 в перекладі Дулумана говориться: «Перед настанням вечора Ісаак вийшов у поле, щоб поринути в роздуми». Це свідчить про те, що Ісак не звільняв свого розуму від думок і не розважав над якоюсь незбагненною «універсальною істиною мудрості». Він, імовірно, мав роздумувати над чимось конкретним: своїм майбутнім, втратою матері чи над тим, хто стане його дружиною. Схоже, саме над такими істотними питаннями розмірковував Ісак, коли ввечері був наодинці. Згідно з Біблією, роздумувати — це щось більше, ніж просто поринути в мрії.

Чим іще є роздумування

Розгляньмо приклад псалмоспівця Давида. Він зустрічався з багатьма труднощами, які здавалися нездоланними, але добре розумів, що, як недосконала людина, потребує допомоги від Єгови, аби поводитися правильно. Що зміцняло Давида за таких скрутних обставин? У Псалмі 19:15 записані його слова:  «Нехай будуть із волі Твоєї слова моїх уст, а думки [«роздумуваннє», Лев.] мого серця — перед лицем Твоїм, Господи, скеле моя й мій Спасителю!» Єврейське слово, перекладене тут як «роздумуваннє», походить від кореневого слова, яке дослівно означає «розмовляти з собою». Давид справді «розмовляв із собою» про Єгову, його чини, діла, закони й праведність (Псалом 143:5).

Подібно ранні християни вважали, що роздумування над духовним є частиною правдивого поклоніння, і тому для цього слід виділяти час. Апостол Павло напоумляв: «Що тільки правдиве, що тільки чесне, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала,— думайте про це!» (Филип’ян 4:8). Звичайно, аби думки були підбадьорливими, у певний момент оте «що тільки», про яке говорив Павло, має проникнути в наш розум. Але як?

Відповідь дає псалмоспівець. У Псалмі 1:1, 2 читаємо: «Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить... в Законі Господнім його насолода, і про Закон Його вдень та вночі він роздумує [«читає впівголоса», НС]». Отже, псалмоспівець регулярно читав Божий закон, а тоді роздумував над тим, що довідався про Творця.

Роздумування в наші дні

Читати Біблію — надзвичайно важливо, але, прочитавши певний уривок, ми повинні глибоко роздумувати, або «розмовляти з собою», про те, що дізналися. Візьмімо, наприклад, їжу: вона піде нам на користь лише тоді, коли перетравиться. Відповідно, аби засвоїти прочитане з Біблії, потрібно над ним роздумувати. Якщо робитимемо це правильно, то не лише позбудемося негативних думок, але й зможемо обміркувати, як по-біблійному вирішити наші проблеми. Таке роздумування допоможе нам справлятися зі щоденними життєвими клопотами (Матвія 6:25—32).

Псалмоспівець Давид розумів, що роздумування необхідне для того, аби подобатися Богові. Він написав: «Уста праведного кажуть мудрість [«впівголоса», НС]» (Псалом 37:30). Звичка роздумувати — розпізнавальна ознака вірного поклонника. Якщо Бог вважає нас праведними — це велике благословення, і тоді ми отримуємо справжній духовний пожиток. Наприклад, Біблія каже: «Путь праведних — ніби те світло ясне, що світить все більше та більш аж до повного дня» (Приповістей 4:18). Отож, слухняний християнин, який ‘каже мудрість впівголоса’, зростає в розумінні Біблії.

Ця книга також радить християнам роздумувати над своїми біблійними обов’язками. Апостол Павло написав Тимофієві: «Про це піклуйся, у цім пробувай, щоб успіх твій був явний для всіх! Уважай на самого себе та на науку, тримайся цього. Бо чинячи так, ти спасеш і самого себе, і тих, хто тебе слухає» (1 Тимофія 4:15, 16). Дійсно, те, що ми говоримо або робимо, може справити сильний вплив на інших.

У нас є багато підстав для того, щоб глибоко замислюватися над важливими речами. Украй потрібно пригадувати події з нашого минулого, обмірковувати справи сьогодення та передбачливо дивитися в майбутнє. Але роздумування принесе найбільшу обізнаність нам тоді, коли в думках будемо зосереджуватися на мудрості нашого Творця, Бога Єгови.

[Ілюстрація на сторінці 20]

«Мислитель», Роден.