Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Спостерігаємо світ

Спостерігаємо світ

 Спостерігаємо світ

«Їх довелося б вигадати»

Професор Анатолій Петрович Зільбер, керівник кафедри анестезіології-реаніматології при Петрозаводському університеті та завідувач республіканської лікарні в Карелії (Росія), похвалив Свідків Єгови. Він сказав: «Вони не зловживають алкоголем, не курять, не користолюбці, не порушують своїх обітниць, не свідчать неправдиво... Це не таємні сектанти, а законослухняні громадяни». Він додав: «Це добропорядні, веселі люди, які цікавляться історією, літературою, мистецтвом і життям в усіх його виявах». А тоді, перерахувавши позитивні зміни, які внесли Свідки Єгови в безкровну хірургію, професор зауважив: «Перефразовуючи Вольтера, можна сказати, що якби Свідків Єгови не існувало, їх довелося б вигадати».

Найвищі висоти моди?

За повідомленням лондонської газети «Таймс», туфлі на танкетках, «без яких молодь, що пильно слідкує за модою, не уявляє себе», а також високі підбори спричиняють щороку у Великобританії 10 000 тілесних пошкоджень. Стів Тайлер, речник Британського інституту стандартів сказав: «Найчастіше трапляються розтягнення зв’язок чи вивихи щиколотки та переломи ноги, але таке взуття може також призвести до пошкодження спинного хребта, особливо у дівчаток, організм яких ще формується». В Японії протягом останніх місяців через взуття на танкетках навіть загинуло дві жінки. Одна з них, 25-річна працівниця дитячого садка, спіткнулася, йдучи у босоніжках на 13-сантиметровій танкетці. Вона пошкодила череп, і в результаті настала смерть. Інша молода жінка загинула в аварії, наїхавши на бетонний стовп; вона не змогла добре натиснути на гальма своїм черевиком на 15-сантиметровій танкетці. Щоб уникнути судових позовів, деякі виробники взуття почали приклеювати на свої вироби застережливі етикетки.

Хатня робота для дітей

«Сьогодні батьки, яким постійно бракує часу, не поспішають давати своїм дітям якусь роботу по дому»,— повідомляє газета «Торонто стар». Хоча така праця «ніколи не буде найулюбленішим заняттям дітей»,— говорить Джейн Нельсен, автор книжки «Корисна дисципліна» (англ.),— такі завдання «розвивають впевненість у собі та почуття власної гідності». Згідно з одним вивченням, опублікованим в журналі «Дитина» (англ.), малюки двох — трьох років можуть збирати іграшки та класти брудний одяг у кошик для прання. Дітям у віці від 3-х до 5-ти років доручають накривати стіл, носити посуд до мийки і підтримувати порядок на місці, де вони граються. П’яти — дев’ятирічні можуть застеляти своє ліжко, згрібати листя та виривати бур’яни, тимчасом як дев’яти — дванадцятирічні можуть, наприклад, мити та витирати посуд, виносити сміття, стригти газони та пилососити. Пані Нельсен додає, що «результати будуть ліпші, якщо визначати дітям термін виконання».

Підліткова злочинність

За даними опитування, проведеного шотландськими органами влади, у Шотландії 85 процентів хлопців та 67 процентів дівчат віком 14—15 років зізнались, що протягом минулого року скоїли якийсь злочин. Газета «Гералд», яка видається в Глазго, повідомляє, що з 1000 учнів шести шкіл тільки 12 відсотків сказали, що вони ніколи не вчинили жодного правопорушення. Наприклад, 69 відсотків хлопців та 56 відсотків дівчат зізналися, що завдали збитків чужому майну. Приблизно 66 відсотків хлопців та 53 відсотки дівчат вкрало щось у магазині і майже половина всіх опитуваних вкрала щось у школі. Інші злочини, вчинені цими підлітками,— це підпалення чужого майна та нанесення тілесних ушкоджень з використанням зброї. Діти цієї вікової групи говорять, що основною причиною їхніх злочинів є тиск однолітків, хоча ті, кому більше 15 років, швидше всього, прагнули здобути гроші на наркотики.

Нестримані учні

Традиційно так склалося, що в Японії рідко коли підлітки були непокірні. Але тепер по всій країні вчителі повідомляють, що через невгамовних та нестриманих учнів їм стає дедалі важче утримувати порядок у класі. Органи влади Токіо провели опитування серед дев’яти-, одинадцяти- та чотирнадцятирічних учнів, щоб дізнатися, як вони ставляться до інших. Згідно з газетою «Дейлі іоміурі», 65 відсотків  школярів визнало, що друзі їм набридли, вони їх тільки дратують; 60 відсотків сказало те ж саме про батьків, а 50 відсотків — про вчителів. Сорок відсотків зізналося, що вони майже ніколи не можуть контролювати гніву, якщо ж це їм вдається, то дуже рідко. І кожен п’ятий учень для заспокоєння свого гніву щось розбиває.

«Таємний вірус»

«Таємний вірус заражає запаси крові по всьому світі»,— повідомляє журнал «Нью саєнтист». «Ніхто не знає, чи вірус «ТТ» небезпечний, але дехто побоюється, що він, можливо, викликає захворювання печінки». Назва ТТ походить від ініціалів японського пацієнта, в крові якого вперше було виявлено цей вірус. ТТ вже знайдено «як у крові донорів, так і в крові хворих на печінку, яким зробили трансфузію». Під час одного вивчення у штаті Каліфорнія вірус було виявлено у 8 зі 102 донорів, причому під час аналізів крові у них не знайшли жодних інших вірусів, у тому числі ВІЛ та гепатиту В і С. За деякими підрахунками, у Великобританії вірусом ТТ заражено 2 відсотки населення, у Франції — від 4 до 6, у США — від 8 до 10 і в Японії — 13 відсотків. Вчені, «які вивчають вірус ТТ по всьому світі, не хочуть піднімати паніки»,— говориться в статті,— але намагаються «визначити, чи цей вірус не становить якоїсь небезпеки для здоров’я».

Комір життя

У деяких частинах ПАР власники тваринницьких ферм втрачають через шакалів 40 відсотків кожного приплоду худоби. Це позначилось не тільки на фінансах, але й спричинилося до того, що популяція шакалів сильно розрослася. Спроби знищити шакалів не мали успіху, та ще й виявились шкідливими для інших популяцій. Однак у недавні роки було знайдено вдале розв’язання цієї проблеми. Це багаторазовий напівжорсткий комір, який можна припасувати до шиї вівці так, що він не обмежує її рухів і не завдає шкоди шакалу. Комір усього-на-всього заважає шакалу вчинити смертельний напад. За словами газети «Натал уітнес», фермери, які використовують ці коміри, «повідомляють, що смертельним нападам шакалів було раз і назавжди покладено край». І оскільки тепер шакали їдять тільки те, що колись — комах, гризунів та мертвечину, їхня популяція зменшується.

Комахи-деревообробники

Самки наїзників мають яйцеклад, якому «надають твердості іонізований марганець та цинк»,— повідомляє журнал «Нешнл джіоґрефік». Ця комаха використовує свій металевий «різець» для свердлення глибоких дірок у стовбурі дерева, щоб відкладати яйця всередині або на личинках інших комах. «Деякі з них просвердлюють у твердому дереві дірки завглибшки аж 7,6 сантиметра»,— говорить Дональд Куік, працівник Імперського коледжу Великобританії. Коли наїзник вилуплюється, з’їдає личинки деревоточців, а тоді прогризає собі шлях до виходу, послуговуючись ротовими органами, що затверділи від мінералів зі з’їджених личинок.

«Спляча біда» в Індії

«Хоча за останні роки в Індії спостерігається поліпшення здоров’я та добробуту громадян, недоїдання залишається тут «непомітною кризою»,— повідомляє газета «Таймс оф Індія». Недоїдання виливається Індії в понад 230 мільйонів доларів США через погіршення стану здоров’я її жителів та зменшення продуктивності праці. За повідомленням, понад 50 відсотків індійських дітей віком до чотирьох років недоїдає, 30 відсотків новонароджених немовлят «мають дуже малу вагу» і 60 відсотків жінок страждають від анемії. Міра Чатерджі, старший фахівець із соціального розвитку при Всесвітньому банку, говорить, що «проблема недоїдання не тільки затьмарює життя окремих осіб та сімей, але й капіталовкладення, які йдуть на освіту, не приносять бажаних результатів, до того ж ця проблема є основною перепоною на шляху соціального та економічного прогресу».

Нещасливі священики?

За минулі шість років у Франції три рази проводилося опитування з наміром дізнатися думку громадськості стосовно священиків. За словами католицької газети «Круа», опитування, проведене зовсім недавно, виявило: 45 відсотків французів не думає, що священики щасливі чи задоволені. Загалом люди й досі вважають, що священик вміє співчувати і вислуховувати. Однак,— говорить газета,— «щораз менше французів ставляться до нього як до людини, необхідної для суспільства», і тільки для 56 відсотків він є «Божим свідком на землі». Менше, ніж кожен третій опитуваний з широкого загалу, і тільки 51 відсоток постійних відвідувачів церкви заохочував би свого сина чи родича стати священиком.