Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Плями перед очима?

Плями перед очима?

 Плями перед очима?

Вам, можливо, доводилось їх бачити — маленькі сірі розпливчасті цятки, які ніби пливуть перед очима. Ви можете помітити їх, коли читаєте, або дивитесь на світлу стіну чи безхмарне небо.

ЯКЩО ви колись пробували зосередитись на тих цятках, то знаєте, що це неможливо. Найменший рух очей призводить до їхнього швидкого пересування, і навіть якщо одна з них плавно пропливе у полі вашого зору, ви все одно не можете зрозуміти, що́ це.

Що ж то за цятки? Чи вони є зовні очного яблука чи всередині? Не рухаючи очима, моргніть. Якщо плями змінили напрям руху або щезли, значить вони зовні і не є темою цієї статті.

Але якщо відбулась незначна зміна або не було жодної, вони є всередині, у склистому тілі, масі, яка заповнює внутрішню камеру очного яблука. Оскільки цятки містяться позаду кришталика ока, то залишаються розпливчастими. А через те що склисте тіло — це драглиста маса не набагато густіша за воду, вони можуть переміщатися і зникати, коли ви намагатиметесь прямо на них подивитись. Саме тому вони отримали медичну назву — muscae volitantes, або літальні мушки.

Звідки вони беруться?

Але звідки беруться ті плями? Декотрі з них — це рештки процесів, які відбувались перед вашим народженням. На ранній стадії розвитку немовляти внутрішня частина його ока цілком волокниста. До моменту народження ці волокна й інші клітини змінюються і перетворюються у склисте тіло. Однак деякі клітини й частинки волокон можуть залишитися й вільно переміщатись. Існує також канал від зорового нерва до кришталика, по якому у ще ненародженого немовляти артерія проходить до кришталика, щоб живити його. Зазвичай перед народженням артерія атрофується і поглинається організмом, але її крихітні частинки можуть залишитися.

Проте є інші джерела появи плям. Навіть у дорослих склисте тіло не повністю драглисте. Воно оточене чутливою мембраною. Вона у свою чергу впирається в сітківку, поверхню світлочутливої тканини, яка вистилає більшу частину внутрішнього ока й вловлює те, що ви бачите. Мембрана склистого тіла прилягає до переднього краю сітківки. Звідси мініатюрні волоконця сяють по всьому склистому тілу.

У міру того як ми старіємо, ці волоконця починають зсідатися. Це призводить до того, що деякі з них розриваються. Також склисте тіло стає більш рідке, отже переривчасті частинки волокна можуть переміщатися там вільніше. Саме склисте тіло теж злегка зсідається і поступово віддаляється від сітківки, можливо, залишаючи інші клітинні частинки. Таким чином з віком ви бачитимете більше цих літальних мушок, які повільно переміщатимуться і кружлятимуть у полі вашого зору.

 Іншим джерелом з’явлення маленьких цяток можуть бути кровоносні судини сітківки. Удар в голову або будь-який надмірний тиск на очне яблуко може спричинити до того, що маленька судина роз’єднає низку червонокрівців. Еритроцити липкі, тому можуть скупчуватися чи створювати ланцюг. Поодинокі клітини або скупчення спроможні переміститися до склистого тіла і, якщо вони залишаються біля сітківки, то їх можна побачити. Організм може знову вбирати еритроцити, отже зрештою вони зникають. Але це, по суті, не літальні мушки, оскільки вони з’являються в результаті незначного пошкодження.

Чи наявність літальних мушок вказує на якийсь негаразд? Як правило, ні. Люди з нормальним зором, навіть молоді, бачать їх, а з часом просто не звертають на них уваги. Але певний стан може свідчити про небезпеку.

Коли загрожує небезпека

Якщо ви раптом помічаєте набагато більше цяток, ніж раніше, це може означати, що відбувається щось анормальне. Особливо це стосується випадків, коли ви бачите також маленькі спалахи світла всередині ока. Таке явище відбувається у сітківці, де світло переходить у нервові імпульси. Злива цяток і спалахи світла зазвичай виникають через відшарування сітківки. Як це стається?

Сітківка має таку ж консистенцію і густину, як і частина вогкого тонкого паперу, та майже така ж ніжна. Її світлочутливий шар прикріплений до шару, який лежить за нею, і лише до переднього краю склистого тіла, а також до зорового нерва та злегка торкається центральної ямки. Склисте тіло допомагає утримувати решту сітківки на місці. Око настільки еластичне, що навіть  удари зазвичай не спричиняють розриву або відділення сітківки від свого місця.

Однак удар може завдати шкоди, ослабивши сітківку у певному місці чи викликавши маленький розрив або дірку. Така дірка може також виникнути через злипання склистого тіла й сітківки: несподіваний рух або пошкодження призводить до того, що склисте тіло натягує сітківку, а це спричиняє маленький розрив. Рідина зі склистої камери може тоді витікати позаду сітківки, піднімаючи її з місця. Таке порушення призводить до того, що світлочутливі нервові клітини «загоряються», і це відображається у спалахах.

Оскільки сітківка з тильної сторони має власну мережу кровоносних судин, іноді таке відшарування супроводжується малим або великим крововиливом. Червонокрівці потрапляють до склистого тіла, і тоді можна спостерігати несподівану зливу цяток. Невдовзі, у міру того як сітківка відшаровується, поволока заслоняє поле зору, що призводить до сліпоти.

Тому, якщо ви колись зауважите збільшення кількості цяток, особливо, коли вони супроводжуватимуться спалахами, відразу зверніться до офтальмолога! Це може свідчити про відшарування сітківки. Якщо відбудеться повне її відшарування, то можливо вже нічого не вдасться виправити.

Чи ви вже роками бачите плямки перед очима, але без спалахів світла? Підстав для турботи, ймовірно, немає. Майже кожен бачить такі плямки. Якщо ви не звертатимете на них уваги, вони не щезнуть, але мозок навчиться ігнорувати їх, і ви спокійно займатиметесь щоденною діяльністю. Те, що плями можуть існувати без жодної шкоди для зору, є доказом еластичності ока й здатності мозку пристосовуватись.

Однак перш ніж бути впевненими, що немає підстав для хвилювання, люди, які бачать цятки, мусять обстежитись у офтальмолога чи оптика.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 25]

Походження сучасного рефракційного виправлення

Якщо ви носите окуляри або контактні лінзи, то певною мірою це через літальні мушки. Франс Корнелій Дондерс, видатний голландський лікар XIX століття, зацікавившись тим явищем, почав наукові дослідження в галузі фізіології та патології ока. Крім встановлення деяких джерел походження літальних мушок, він дізнався, що далекозорість пов’язана зі зменшенням очного яблука і що нечітке зображення, або явище астигматизму, спричиняється нерівною поверхнею рогівки і кришталика. Завдяки вивченням Дондерса стало можливим виписувати окуляри.

[Ілюстрація]

Дондерс.

[Відомості про джерело]

З люб’язного дозволу: National Library of Medicine

[Схема на сторінці 24]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Відшарована сітківка

Еритроцити

Розрив на сітківці

Мембрана склистого тіла

Кришталик

Зіниця

Райдужна оболонка ока

Війкове тіло

Склисте тіло

Кровоносні судини

Зоровий нерв, який веде до мозку