Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Чи поклонятись Ісусу правильно?

Чи поклонятись Ісусу правильно?

 Погляд Біблії

Чи поклонятись Ісусу правильно?

ПРОТЯГОМ століть багато людей у загальновизнаному християнстві поклонялись Ісусу Христу як Всемогутньому Богу. Однак сам Ісус спрямовував увагу й поклоніння лише до Бога Єгови. Наприклад, коли Диявол підбурював Ісуса поклонитись йому, той сказав: «Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому» (Матвія 4:10). Пізніше Ісус навчав своїх учнів: «Не називайте нікого отцем на землі,— бо один вам Отець, що на небі» (Матвія 23:9).

Самарянці Ісус говорив про поклоніння, яке люди повинні скеровувати до Бога. Їхнє поклоніння мусить ґрунтуватись на дусі та правді. Безсумнівно, «таких поклонників і шукає собі Отець» (Івана 4:23, 24, Хом.). Благоговійне поклоніння слід віддавати лише Богу. Поклонятись комусь або чомусь іншому є формою ідолопоклонства, яке засуджується і в Єврейських, і в Грецьких Писаннях (Вихід 20:4, 5; Галатів 5:19, 20).

«Але чи Біблія не вказує на те, що ми повинні поклонятись також Ісусу? — дехто може заперечувати.— Чи не написав апостол Павло в Євреїв 1:6 (Хом.): «Нехай поклоняться йому [Ісусу] всі ангели Божі»?» Як зрозуміти цей вірш у світлі того, що Біблія говорить про ідолопоклонство?

Поклоніння в Біблії

По-перше, нам слід зрозуміти, що́ Павло мав тут на увазі під словом «поклоняться». Він ужив у цьому вірші грецьке слово проскіне́о. «Біблійний словник Унґера» говорить, що це слово буквально означає «поцілувати комусь руку на знак благоговіння й пошани». «Тлумачний словник слів Нового Завіту» (англ.) В. Е. Вайна зазначає, що це слово «вказує на акт пошани, виявлений до людини... чи Бога». У біблійні часи проскіне́о часто включало в себе буквальний уклін перед якоюсь шановною особою.

Розгляньте Ісусову притчу про раба, який був неспроможний віддати велику суму грошей своєму панові. У цій притчі з’являється форма цього грецького слова, і в перекладі вона звучить так: «Тоді раб той упав до ніг, і вклонявся [форма слова проскіне́о] йому [цареві] та благав: «Потерпи мені,— я віддам тобі все» (Матвія 18:26; курсив наш). Чи цей чоловік учинив ідолопоклонство? Зовсім ні! Він лише виявив щось на зразок благоговіння й поваги  до свого царя, свого господаря й особи, яка обіймала високе становище.

Такий уклін, або вияв пошани, був цілком звичайний на Сході за біблійних часів. Яків, коли зустрів свого брата Ісава, вклонився йому сім разів (Буття 33:3). Йосипові брати впали ниць, тобто вклонились, перед ним на знак пошани до його становища при єгипетському дворі (Буття 42:6). Беручи все це до уваги, ми можемо ліпше зрозуміти, що сталось, коли астрологи знайшли малого Ісуса, якого вони визнали «царем юдейським, що оце народився». Біблійне повідомлення розповідає, що вони «впавши ниць, поклонились [проскіне́о] йому» (Матвія 2:2, 11, Хом.).

Отже, зрозуміло, що слово проскіне́о, котре в деяких Бібліях перекладене як «поклонятись», не стосується виключно поклоніння Богу Єгові. Воно також може стосуватись виявлення пошани іншій особі. Деякі переклади Біблії, намагаючись уникнути будь-яких непорозумінь, перекладають слово проскіне́о в Євреїв 1:6 як «засвідчують йому повагу» («Нова Єрусалимська Біблія», англ.), «шанують його» («Повна Біблія сучасною англійською мовою»), «падають ниць перед ним» («Новий Завіт двадцятого століття», англ.) або «віддають йому пошану» («Переклад нового світу», англ.).

Ісус вартий пошани

Чи Ісус вартий такої пошани? Безперечно, що так! Апостол Павло у листі до Євреїв пояснює, що, як «Наслідник всього», Ісус «засів на правиці величности на висоті» (Євреїв 1:2—4). Тому ‘в ім’я Ісусове приклонятиметься усяке коліно, що на небі, і на землі, і під землею, і кожен язик визнаватиме: Ісус Христос — то Господь, на славу Бога Отця’ (Филип’ян 2:10, Кул., 11).

Важливо те, що Ісус незабаром використає своє високе становище й далекосяжну виконавчу владу, щоб перетворити землю у всесвітній рай. Під Божим керівництвом і завдяки своїй викупній жертві він звільнить світ від всякого смутку, болю й горя на користь тим, хто підкоряється його справедливому правлінню. Отже, чи Ісус не вартий того, щоб його славити, поважати й слухатись? (Псалом 2:12; Ісаї 9:5; Луки 23:43; Об’явлення 21:3, 4).

«Бог, який вимагає виключної відданості»

Біблія чітко вказує, що наше поклоніння — в значенні релігійного шанування і відданості — мусить бути направлене виключно до Бога. Мойсей описав Бога як того, «який вимагає виключної відданості». І Біблія закликає нас ‘вклонятися Тому, Хто створив небо, і землю, і море, і водні джерела’ (Повторення Закону 4:24НС; Об’явлення 14:7).

Звичайно, Ісус займає центральну роль у правдивому поклонінні; він гідний слави й пошани (2 Коринтян 1:20, 21; 1 Тимофія 2:5). Лише через Ісуса ми можемо звертатись до Бога Єгови (Івана 14:6). Отже, правдиві християни доречно скеровують своє поклоніння тільки до Бога Єгови, Вседержителя.