Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Афіни. Славетне минуле й нелегкий шлях до доброго майбутнього

Афіни. Славетне минуле й нелегкий шлях до доброго майбутнього

 Афіни. Славетне минуле й нелегкий шлях до доброго майбутнього

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В ГРЕЦІЇ

ЛІТАК робить остаточний розворот перед посадкою у Міжнародному аеропорту Афін. Після дворічної відсутності я повертаюсь до місцевості, яку протягом двадцяти років називав своїм домом. З історичних книжок мені відомо, що багато хто вважає це місто колискою демократії.

Вже перебуваючи у місті, я дізнаюсь, що відома й могутня столиця Греції, яка славиться своєю історією, мистецтвом і пам’ятниками, переповнена енергійними та оптимістичними жителями. Я також помічаю, що її привітні й усміхнені мешканці працюють не покладаючи рук, аби їхнє місто процвітало,— і це особливо тепер, коли його слід підготувати до проведення Олімпійських ігор, які відбудуться у столиці 2004 року.

Славетне минуле

Місто Афіни, яке бере свій початок у XX сторіччі до Христа, назвали на честь грецької богині Афіни. Тут досі можна пройтися вулицями, де ходив Сократ, навідатись у школу, в якій навчав Арістотель, або із задоволенням подивитись трагедію чи комедію, що спонукують до самоаналізу та ще й проходять на тих самих сценах, де ставили свої п’єси Софокл і Арістофан.

Афіни були одним з перших грецьких міст-держав, яке найбільше процвітало протягом свого золотого віку (V століття до н. е.). У той час демократичні Афіни відіграли визначну роль у перемогах Греції над Персією та стали центром літератури й мистецтва усього грецького світу. Приблизно тоді ж було зведено ряд славетних архітектурних пам’яток. Найвідоміша серед них — величний Парфенон.

Хоч афіняни уникнули перського ярма, пізніше їх підкорив ближчий давній ворог — Спарта. Протягом наступних століть Афіни були поневоленим містом, яким по черзі керували Македонія, Рим, імператори Візантії у Константинополі, франкські герцоги, котрі брали участь у хрестових походах, і турки. Коли 1829 року Греція стала незалежною, Афіни були маленьким провінційним містечком, де мешкало лише декілька тисяч людей.

 Сучасна дійсність

З 1834 року, коли Афіни стали столицею Греції, місто почало швидко зростати. Тепер воно розкинулось приблизно на 450 квадратних кілометрів і охоплює частину рівнини, що прилягає до півострова Аттіка. Околиці міста пролягають уздовж гірських схилів Парнісу, Пентелікону й Імітосу. Великі Афіни слугують притулком для понад чотирьох з половиною мільйонів людей, що становить майже 45 відсотків населення Греції. Місто будували переважно без належного планування й не дотримуючись інструкцій. За певними підрахунками, більше третини домів зведено нелегально, і сьогодні лише незначна частина Афін не забудована бетонними спорудами.

Більшість сучасних районів Афін мають своєрідний архітектурний стиль: доми споруджено у вигляді монолітних бетонних коробок. Здається, що місто потопає в сонці. Тут і там здіймаються колони, запорошені сірим пилом від промисловості й автотранспорту.

Як і багато інших сучасних великих міст, Афіни страждають від смогу. На висоті кількох метрів над «лісом» телевізійних антен утворюється хмара смогу, яку місцеві жителі називають «нефос». Смог настільки швидко роз’їдає стародавні пам’ятники, що археологи колись вирішили зробити над Акрополем скляний купол. Постійно лунають перестороги про забруднення. Коли через погодні умови смог затримується на горах довкола Афін, він може призвести до людської смерті. У такі дні рух приватних машин через центр міста заборонено, заводи зменшують витрати палива, людям похилого віку радиться не виходити на вулицю й усіх заохочується не користуватися своїми автомобілями.

На вихідні афіняни юрбами виїжджають з міста. Вассіліс, корінний афінянин, сидячи  в одному з кафе і насолоджуючись солодкою як мед, покритою горіховою кірочкою баклавою та чашечкою кави без цукру, розповідає: «Сідаєте у машину, і лише через декілька годин ви в горах або на морі». Суть цього зауваження зводиться до наступного: ви швидко сідаєте в машину і протягом декількох годин затримуєтесь у транспортній пробці, доки не виїдете з міста.

Наведення порядку

Проте до прибирання афіняни ставляться серйозно, й існують вагомі докази цього. Наприклад, велика частина торгового центру перекрита для транспортного руху. Раніше на цих вулицях, де містяться магазини, скупчувалось найбільше людей. Машини рухалися в середньому зі швидкістю 5 кілометрів за годину — повільним темпом, ніби «прогулюючись». Тепер великі горщики з деревцями замінили ряди машин, що майже «цілувались» одна з одною, а пташиний спів прийшов на зміну постійному шуму, який створювався через гул машин і гуркіт моторолерів. Місто навіть кинуло виклик традиційному середземноморському способу життя, прохаючи робітників не ходити додому під час сієсти — звичка, яка додавала ще дві години до часу пік.

Стриманий оптимізм панує в офісі Нікоса Ятракоса, заступника мера міста. Коли в розмові я згадав, що, аби потрапити до нього, витратив дві години, які повністю виснажили мене, він зі співчуттям похитав головою. Але швидко наголосив: «Не забувайте, що наближаються Олімпійські ігри 2004 року. Нам доручили поліпшити умови в місті, і ми це зробимо». Константин Бакуріс, головний організатор змагань, зазначає: «Ми повинні добре [представити] ігри. Але у своїх планах орієнтуємось на день наступний... Нам слід робити те, що матиме довготривалу користь».

Факт, що в Афінах проходитимуть Олімпійські ігри 2004 року, викликав хвилю небувалої активності й впровадження різних заходів. Машини всюди перекопують землю, аби поліпшити інфраструктуру й побудувати дороги та площі для ігор. Уже майже готова нова 18-кілометрова лінія метрополітену. Якщо все відбудеться згідно з планом, у березні 2001 року в новому Міжнародному аеропорту Афін — аеропорту, який назвали найсучаснішим в Європі,— приземлиться перший літак.

Крім того, до 2001 року будуть готові кілька нових автострад, загальною  довжиною 72 кілометри. Це дозволить зменшити рух у центрі Афін і заохотить мешканців послуговуватись громадським транспортом. Сподіваються, що це посприяє зменшенню кількості автомобілів у центрі міста на понад 250 000 за день, а атмосферне забруднення зменшиться на 35 відсотків. Завдяки новій біологічній програмі очищення стічних вод Афін та передмістя є надія поліпшити морську зону навколо столиці. Честолюбна мета полягає у тому, щоб протягом декількох років перетворити Афіни в нове місто з поліпшеною транспортною системою, більш озелененими районами та чистішим навколишнім середовищем.

Район старих Афін

Незважаючи на нові офісні вежі, відбудовані проспекти й фонтани, модні крамниці та пожвавлений рух на вулицях, для багатьох Афіни назавжди залишаться селом — скоріш усього безпосереднім, ніж дисциплінованим, подрібненим, ніж цілісним. Сільську частину Афін можна визначити за дахами домів, все ще покритими черепицею, балкони там мають залізні решітки й горщики з геранню.

Щоб побачити такі Афіни, я відвідую найстародавніший квартал міста — Плаку, що біля північних схилів Акрополя. Там я бачу лабіринт вузеньких і звивистих вуличок, що збігають донизу, осілі будинки, винні крамниці, бездомних котів і собак, таверни та ручні візки. Цей район зберіг галасливу карнавальну атмосферу минулого, що приваблює туристів. Уздовж тротуарів стоять столи, які іноді мають одну коротку ніжку, а також низесенькі стільці. Офіціанти, тримаючи відкриті меню, намагаються заманити клієнтів.

 Звук мопедів заглушає музику шарманщика. Перед крамницею з сувенірами висять цілі ряди портмоне, виготовлених зі свіжообробленої шкіри. Армії мармурових шахових фігур, зроблених на подобу грецьких богів, стоять у дозорі, маріонетки танцюють народні танці, крутяться керамічні вітряки. Очевидно, що ця частина міста сильно противиться намаганням надати їй сучасного вигляду.

Афіни вночі — цікаві місця й звуки

Візит до Афін був би незавершеним без ознайомлення з культурним багатством міста. Сьогодні ввечері ми з дружиною вирішили послухати симфонію у відбудованому римському амфітеатрі Герода, розташованому на південному схилі Акрополя. Потрапити туди можна тихою, легко освітленою стежкою уздовж темних силуетів сосен. Крізь дерева яскраво вимальовується освітлений фасад з брунатно-жовтого каменю. Ми придбали квитки з місцями у верхньому ярусі, отже піднімаємось мармуровими сходами і через римський портал заходимо в амфітеатр.

Ми затримуємося на хвилину, щоб насолодитись моментом,— перед нами відкривається чудовий вигляд: чорне оксамитове небо, майже повний місяць за смугою перистих хмар, прожектор, який перетворює внутрішню частину крутого напівконуса сцени в яскраве видовище. Сотні людей, які здаються маленькими й віддаленими у цьому величезному театрі на 5000 чоловік, просуваються вздовж напівкруглих рядів з білого мармуру в пошуках своїх місць. Камінні сидіння, які протягом тисячоліть відлунювали драми, музику, сміх і оплески, усе ще теплі від сонця.

Не можна не згадати також про численні музеї міста. Найвідоміший з них — Національний археологічний музей, де представлено справжні величні пам’ятки грецького мистецтва з різних століть. Вартими уваги є й інші музеї, як-от музей Кікладського мистецтва та Візантійський музей. З 1991 року афінський концертний зал «Мегарон» — велична мармурова будівля з винятковою акустикою — цілорічно відкриває двері колективам оперних театрів, балетних труп, а також для концертів класичної музики. І, звичайно, ви можете насолодитись народною музикою в багатьох традиційних тавернах.

Ласкаво просимо!

Сучасні Афіни зі славетним минулим долають перешкоди на шляху до доброго майбутнього. Але його жителі навчились давати собі в цьому раду, і допомагає їм життєрадісність, винахідливість і філотімо, буквально — любов до самоповаги. Для більшості туристів Афіни залишаються в пам’яті як чарівне місто з багатою культурою.

[Карта на сторінці 13]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Афіни.

[Ілюстрація на сторінці 14]

Стародавній поганський храм Парфенон був церквою і мечеттю.

[Ілюстрація на сторінці 15]

В Афінах проживає понад чотири з половиною мільйони людей.

[Ілюстрація на сторінці 16]

Таверна у Плаці, найстародавнішому кварталі в Афінах.

[Відомості про джерело]

M. Burgess/H. Armstrong Roberts

[Ілюстрація на сторінці 17]

Характерна ознака деяких магазинів з сувенірами — це балкони.

[Відомості про джерело]

H. Sutton/H. Armstrong Roberts