Перша книга царів 17:1—24
17 Тішбея́нин Ілля*,+ житель Гілеа́ду,+ сказав до Аха́ва: «Як живий Єгова, Ізра́їлів Бог, якому я служу*, в ці роки не буде ні роси, ні дощу, хіба що за моїм словом».+
2 Єгова сказав Іллі:
3 «Піди звідси на схід та сховайся біля долини* Кери́т, що на схід від Йордану.
4 Ти питимеш з потоку, а їжу тобі будуть приносити круки за моїм наказом».+
5 Він відразу послухався слова Єгови: пішов у долину* Кери́т, що на схід від Йордану, і залишився там.
6 Зранку та ввечері круки приносили йому хліб і м’ясо, а воду він брав з потоку.+
7 Але через якийсь час потік висох,+ бо в краю не було дощу.
8 Тоді Єгова промовив до Іллі:
9 «Іди в Саре́пту, що належить до Сидо́на, і залишайся там. А я накажу одній вдові годувати тебе».+
10 Тож Ілля пішов у Саре́пту і, коли входив у місто, побачив вдову, яка збирала дрова. Він покликав її та попросив: «Принеси мені, будь ласка, трохи води в горняті, щоб я попив».+
11 Коли ж вона пішла по воду, він сказав їй услід: «Прошу, принеси ще й шматок хліба».
12 Але вона відповіла: «Як живий Єгова, твій Бог, я не маю хліба, а лише жменю борошна у великому глеку і трохи олії в глечику.+ Я назбираю дров та піду приготую щось для себе і свого сина. Ми з’їмо це, а потім помремо».
13 На це Ілля сказав: «Не бійся. Піди й зроби так, як ти говорила. Але спочатку приготуй для мене маленьку хлібину з того, що маєш, і принеси мені, а потім приготуєш щось для себе і для свого сина.
14 Бо так говорить Єгова, Бог Ізра́їля: “Не закінчиться ні борошно у великому глеку, ні олія в глечику аж до дня, коли Єгова пошле на землю дощ”».+
15 Вона пішла і зробила так, як сказав Ілля. І багато днів він, ця вдова та її домашні мали що їсти.+
16 Не закінчувалося ні борошно у великому глеку, ні олія в глечику, як Єгова і сказав через Іллю.
17 Через якийсь час син тієї жінки, господині дому, сильно захворів і помер*.+
18 Тоді вона сказала Іллі: «Навіщо ти зробив мені це*, чоловіче Божий? Ти прийшов, щоб нагадати мою провину і вбити мого сина?»+
19 Але він відповів: «Дай мені свого сина». Ілля взяв його з її рук, заніс до себе в горішню кімнату і поклав на своє ліжко.+
20 Він звернувся до Єгови, кажучи: «Боже мій, Єгово,+ невже ти заподієш зло і цій вдові, в якої я зупинився, і дозволиш її сину померти?»
21 Потім він тричі простягнувся над хлопцем і почав благати Єгову: «Єгово, мій Боже, прошу тебе, хай життя* цього хлопця повернеться до нього».
22 Єгова вислухав Іллю,+ і до хлопця повернулось життя*. Тож хлопець ожив.+
23 Ілля взяв його, переніс з горішньої кімнати в дім, віддав матері і промовив: «Дивись, твій син живий!»+
24 І жінка сказала Іллі: «Тепер я знаю, що ти дійсно Божий чоловік+ і що слова, які Єгова говорить через тебе,— правдиві».
Примітки
^ Озн. «мій Бог — Єгова».
^ Букв. «перед яким я стою».
^ Або «в ньому не залишилося духу».
^ Або «що тобі до мене».
^ Або «душа».
^ Або «душа».
