Євангеліє від Івана 4:1—54

  • Ісус і самарянка (1–38)

    • Поклонятися Богу «в дусі та в правді» (23, 24)

  • Чимало самарян вірять в Ісуса (39–42)

  • Ісус зціляє сина царського слуги (43–54)

4  Коли Господь дізнався, що фарисеї почули про те, що він збирає та хрестить+ більше учнів, ніж Іван,—  хоча хрестив не сам Ісус, а його учні,—  він покинув Юдею і знову вирушив до Галілеї.  А йти йому потрібно було через Сама́рію.  Тож він прийшов у самарı́йське місто Сиха́р, що було недалеко від поля, котре Яків віддав своєму синові Йосипу.+  Там був колодязь Якова.+ Отже, Ісус, втомлений дорогою, сів біля колодязя*. Була ж приблизно шоста година*.  Прийшла туди набрати води й одна жінка з Сама́рії. Ісус попросив її: «Дай мені напитися».  (У той час його учні були в місті, бо мали купити харчів.)  На це самаря́нка сказала: «Як це ти, юдей, просиш води в мене, самаря́нки?» (Бо юдеї не спілкувалися з самаря́нами.)+ 10  У відповідь Ісус промовив: «Якби ти знала, яким даром Бог обдаровує людей+ і хто каже тобі: “Дай мені напитися”, ти б сама попросила його, і він дав би тобі живої води».+ 11  На це вона сказала: «Пане, ти навіть відра не маєш, щоб зачерпнути води, а колодязь глибокий. Звідки ж ти візьмеш живу воду? 12  Невже ти більший від нашого прабатька Якова, який дав нам цей колодязь та пив з нього сам, а також з нього пили його сини і худоба?» 13  У відповідь Ісус промовив: «Кожен, хто п’є цю воду, відчує спрагу знову, 14  а хто питиме воду, яку дам я, ніколи не відчує спраги.+ Бо вода, яку дам йому я, стане в ньому джерелом, котре битиме через край і даватиме вічне життя».+ 15  Почувши це, жінка вигукнула: «Пане, дай мені цієї води, щоб я вже не хотіла пити і не приходила сюди по воду». 16  Ісус же їй сказав: «Іди поклич свого чоловіка і повертайся». 17  А жінка відповіла: «Я не маю чоловіка». Ісус відказав: «Правильно ти кажеш: “Я не маю чоловіка”, 18  бо в тебе було п’ять чоловіків, а той, з ким ти живеш тепер, не чоловік тобі. Це ти правду кажеш». 19  У відповідь жінка сказала: «Пане, бачу, ти пророк.+ 20  Наші прабатьки поклонялися на цій горі, а ви кажете, що потрібно поклонятися в Єрусалимі».+ 21  Ісус відказав: «Повір, жінко, надходить година, коли ви будете поклонятися Батькові не на цій горі і не в Єрусалимі. 22  Ви поклоняєтесь, не маючи знання,+ а ми поклоняємось, маючи знання, адже спасіння починається з юдеїв.+ 23  Однак надходить година,— і вже надійшла,— коли правдиві поклонники будуть поклонятися Батькові в дусі та в правді, бо саме таких поклонників він собі шукає.+ 24  Бог є Дух,+ і ті, хто йому поклоняється, повинні поклонятися в дусі та в правді».+ 25  Тоді жінка сказала: «Я знаю, що має прийти Месı́я, якого називають Христом. І коли він прийде, то відкрито розкаже нам про все». 26  Ісус відповів: «Це я, той, хто зараз говорить з тобою».+ 27  Саме в той час надійшли учні та почали дивуватися, що він спілкується з жінкою. Щоправда, ніхто так і не запитав: «Чого ти хочеш від неї?» або «Чому ти з нею розмовляєш?» 28  А жінка, залишивши там посудину для води, пішла в місто й сказала людям: 29  «Ходіть подивіться на чоловіка, котрий розказав мені все, що я робила. Може, це Христос?» 30  Тож вони вийшли з міста й пішли до нього. 31  Тим часом учні вмовляли його: «Учителю*,+ поїж трохи». 32  Він же сказав: «Я маю їжу, про яку ви не знаєте». 33  Тоді учні почали розпитувати один одного: «Невже хтось приніс йому поїсти?» 34  А Ісус промовив: «Моя їжа — виконувати волю того, хто мене послав,+ і завершити його працю.+ 35  Хіба ви не говорите, що до жнив залишилося ще чотири місяці? Тож, кажу вам, підведіть свої очі й погляньте на поля — вони побіліли й готові до жнив.+ І вже 36  жнець отримує свою плату та збирає плоди для вічного життя, щоб і сіяч, і жнець раділи разом.+ 37  Тут справджується така приказка: один сіє, інший жне. 38  Я послав вас жати те, над чим трудились не ви, а інші, ви ж скористалися плодами їхньої праці». 39  Чимало самаря́н з того міста повірили в Ісуса, почувши свідчення жінки, яка сказала: «Він розповів мені все, що я робила».+ 40  Тож, коли самаря́ни прийшли до нього, вони попросили його залишитися в їхньому місті, тому він зупинився в них на два дні. 41  У результаті багато інших людей повірило в нього, почувши, що́ він розповідав. 42  Вони сказали жінці: «Тепер ми віримо не лише через те, що ти нам розповіла; ми самі почули і зрозуміли, що цей чоловік — справді спаситель світу».+ 43  А через два дні Ісус вирушив звідти в Галілею, 44  хоча сам свідчив, що в рідному краю пророка не шанують.+ 45  Коли ж він прибув до Галілеї, галілея́ни його прийняли, оскільки теж були на святі в Єрусалимі+ і бачили, що́ він там зробив.+ 46  Потім він знову прийшов у Ка́ну галілейську, де колись перетворив воду на вино.+ А в Капернау́мі син одного царського слуги лежав хворий. 47  Почувши, що Ісус прийшов з Юдеї в Галілею, цей слуга пішов до нього і попросив прийти й зцілити його сина, який був при смерті. 48  Проте Ісус сказав йому: «Поки ви не побачите знаків і чуд, нізащо не повірите».+ 49  А царський слуга попросив його: «Господи, прийди, поки моя дитина не померла». 50  Ісус же промовив до нього: «Іди. Твій син видужав».+ Чоловік повірив Ісусовим словам і пішов додому. 51  Йому назустріч вийшли його раби і сповістили, що хлопець живий*. 52  Він запитав їх, о котрій годині йому стало легше. Ті відповіли: «Гарячка спала вчора о сьомій годині*». 53  Тоді батько зрозумів, що це трапилось тієї години, коли Ісус промовив: «Твій син видужав».+ Тож цей чоловік і його домашні стали віруючими. 54  Це було друге чудо,+ яке Ісус виконав, прийшовши з Юдеї в Галілею.

Примітки

Або «джерела».
Тобто прибл. 12:00.
Або «Раббı́».
Або «одужує».
Тобто прибл. о 13:00.