Другий лист до коринфян 11:1—33

11  Я дуже хотів би, щоб ви терпіли мене навіть такого, трохи нерозсудливого. Хоча ви й так мене терпите.  Адже я ревную за вас ревнощами від Бога, бо особисто заручив вас з одним нареченим — Христом — і хочу представити вас йому як чисту, незайману дівчину.+  Але боюсь, щоб — як це сталося з Євою, яку підступно спокусив змій,+ — ви у своєму мисленні не піддалися зіпсуттю і не втратили щирості й чистоти*, які маєте виявляти перед Христом.+  Бо коли хтось приходить і проповідує іншого Ісуса — не того, якого проповідували ми, або коли ви отримуєте від когось інший дух — не той, який вам було дано раніше, або ж коли хтось приносить вам іншу добру новину — не ту, яку ви вже прийняли,+ то таких людей ви з готовністю терпите.  А я вважаю, що нічим не гірший від ваших преславних апостолів.+  Бо, може, красномовством я і не відзначаюсь,+ проте знань мені точно не бракує,+ і ми це показували в усьому всіма способами.  Хіба я згрішив тим, що, бажаючи звеличити вас, сам упокорився і без жодної винагороди з радістю звіщав вам Божу добру новину?+  По суті, аби служити вам, я обтяжував інші збори, приймаючи їхню допомогу.+  Коли я був у вас і опинився в нужді, то ні для кого не став тягарем, адже тоді прийшли брати з Македонії і повністю задовольнили всі мої потреби.+ Тож я справді намагався і далі намагатимусь ні в чому не бути для вас тягарем.+ 10  Я не переставатиму хвалитись+ по всій Аха́йї, і це настільки ж певно, як те, що в мені перебуває правда Христова. 11  Але чому я нічого не брав від вас? Чи тому, що вас не люблю? Бог знає, що я вас люблю.+ 12  Однак я і далі робитиму те, що робив дотепер.+ Бо так я не даватиму приводу хвалитися тим, хто шукає підстав, аби довести, що вони рівні нам у тому, чим хваляться. 13  Бо такі чоловіки — лжеапостоли; вони вводять інших в оману та видають себе за апостолів Христа.+ 14  І не дивно, адже сам Сатана видає себе за ангела світла.+ 15  Тож немає нічого дивного в тому, що його служителі теж видають себе за служителів праведності. Однак в кінці вони отримають те, що заслужили.+ 16  Кажу ще раз: нехай ніхто не вважає мене нерозсудливим. Але навіть якщо у ваших очах я і нерозсудливий, то прийміть мене таким, щоб я теж міг трохи похвалитися.+ 17  Те, що я говорю, говорю не за прикладом Господа, а як нерозсудлива людина, яка самовпевнено хвалиться. 18  І, оскільки багато хто вихваляється тим, що важливе з плотського погляду, буду хвалитись і я. 19  Адже, будучи такими «розумними», ви радо терпите нерозсудливих. 20  По суті, ви терпите кожного, хто вас поневолює, хто пожирає ваше майно, хто відбирає те, що вам належить, хто звеличується над вами чи б’є вас в обличчя. 21  Кажу це нам же на сором, бо може здаватися, ніби ми слабкі. Але якщо інші поводяться сміливо, то — говорю як нерозсудливий — я теж поводжуся сміливо.+ 22  Вони євреї? І я єврей.+ Ізраїльтяни? Я теж ізраїльтя́нин. Потомки Авраама? Я теж.+ 23  Вони служителі Христа? Кажу як божевільний: я тим більше. Я більше трудився,+ частіше був ув’язнений,+ мене били стільки разів, що не злічити, я часто опинявся перед лицем смерті.+ 24  Від юдеїв я п’ять разів отримав по 40 ударів без одного.+ 25  Тричі мене сікли різками,+ раз каменували,+ тричі я пережив корабельну аварію,+ день і ніч провів у відкритому морі. 26  Я часто бував у дорозі, не раз потрапляв у небезпеки через річки, попадав у руки грабіжникам, натерпівся як від свого народу,+ так і від людей з інших народів.+ Крім того, я опинявся в небезпеці у містах,+ у пустелях, на морі та серед фальшивих братів. 27  Я важко трудився, нерідко ночами не змикав очей,+ зазнавав голоду і спраги,+ мені часто бракувало їжі,+ я був у холоді та без одягу. 28  Крім усіх цих труднощів ззовні, мені день у день не дає спокою* ще й тривога про всі збори.+ 29  Чи є хтось слабкий, поряд з ким не почувався б слабким і я? Або, коли доводять когось до спотикання, хіба я не спалахую гнівом? 30  Тож, якщо вже хвалитися, я буду хвалитися тим, що виявляє мою слабкість. 31  Бог і Батько Господа Ісуса — той, кому має вічно линути хвала,— знає, що я не обманюю. 32  У Дамаску намісник царя Аре́ти стеріг місто, щоб схопити мене, 33  але мене спустили в кошику через вікно в міському мурі,+ і я врятувався з його рук.

Примітки

Або «цнотливості».
Або «на мене щодня тисне».

Коментарі

Преславних апостолів. Тут Павло вживає вислів, який також можна перекласти як «архіапостоли», «суперапостоли» або «вищі апостоли». Таким дещо саркастичним висловом він описує пихатих чоловіків, котрі, очевидно, вважали себе вищими від апостолів, яких призначив сам Ісус. Павло називає їх «лжеапостолами», бо вони, по суті, були служителями Сатани (2Кр 11:13—15). Ці чоловіки навчали власної доброї новини про Христа (2Кр 11:3, 4). Крім того, вони принижували Павла і зводили на нього наклепи, тим самим ставлячи під сумнів його владу, яку він як апостол отримав від Бога.

Трохи нерозсудливого. Павло усвідомлював, що коли він хвалиться, то може виглядати нерозсудливим (2Кр 11:16). Але він також розумів, що повинен захистити своє право називатись апостолом, і саме це він робить в останніх розділах 2 Коринфян. (По суті, в 2Кр 11 і 12 Павло вісім разів використовує грецькі слова а́фрон і афросı́не, перекладені як «нерозсудливий» і «нерозсудливо»,— у 2Кр 11:1, 16, 17, 19, 21; 12:6, 11.) «Преславні апостоли» завдавали великої шкоди збору, підриваючи авторитет Павла і довіру до того, чого він навчав. Саме через цих лжевчителів він був змушений вихвалятися і доводити, що його влада — від Бога (2Кр 10:10; 11:5, 16; див. коментар до 2Кр 11:5). Тож за таких обставин вихваляння Павла аж ніяк не було чимось нерозсудливим.

Любов не ревнує. Грецьке дієслово зело́о передає думку про сильне почуття, яке може бути як позитивним, так і негативним. У цьому вірші воно перекладене як «ревнує», бо передає думку про негативні почуття до людини, яку вважають суперником або яка, здається, має в чомусь перевагу. Споріднений іменник зе́лос часто перекладається як «заздрість», а заздрість входить до «учинків плоті», згаданих у Гл 5:19—21. Така заздрість самолюбна і породжує ненависть, а не любов. Любов, яка подобається Богу, не ревнує, а довіряє, надіється і завжди діє в інтересах інших (1Кр 13:4—7; щоб більше дізнатись про позитивний відтінок цього грецького дієслова, див. коментар до 2Кр 11:2).

Я ревную за вас ревнощами від Бога. Грецькі слова, перекладені як «я ревную» і «ревнощами», передають думку про сильне почуття, яке може бути як позитивним, так і негативним. Тут ці слова мають позитивний відтінок і несуть думку про глибоке особисте зацікавлення і турботу та щиру любов. Саме таку турботу про своїх помазаних духом одновірців мав на увазі Павло. Він порівняв їх з чистою, незайманою дівчиною, зарученою з одним нареченим, Ісусом Христом. Павло намагався ревно захищати всіх у зборі від духовної шкоди, щоб вони залишалися непорочними для Христа. Оскільки вислів «ревнощі від Бога [букв. «Божа ревність»]» вжитий тут саме в такому значенні, можна зробити висновок, що Єгова не лише щиро цікавиться тими, кого любить, але й прагне захищати їх від будь-якої шкоди. (Щоб більше дізнатись про негативний відтінок цього грецького дієслова, див. коментар до 1Кр 13:4.)

Чисту. Або «цнотливу». Наречена Христа — це 144 000 помазаних духом християн, кожен з яких є незайманим у духовному розумінні, тобто залишається морально чистим і відокремленим від світу, а також дотримується чистих учень (Об 14:1, 4; пор. 1Кр 5:9—13; 6:15—20; Як 4:4; 2Ів 8—11; Об 19:7, 8).

Преславних апостолів. Тут Павло вживає вислів, який також можна перекласти як «архіапостоли», «суперапостоли» або «вищі апостоли». Таким дещо саркастичним висловом він описує пихатих чоловіків, котрі, очевидно, вважали себе вищими від апостолів, яких призначив сам Ісус. Павло називає їх «лжеапостолами», бо вони, по суті, були служителями Сатани (2Кр 11:13—15). Ці чоловіки навчали власної доброї новини про Христа (2Кр 11:3, 4). Крім того, вони принижували Павла і зводили на нього наклепи, тим самим ставлячи під сумнів його владу, яку він як апостол отримав від Бога.

Тим, що отримуєте для прожитку. Або «своєю платнею». Тут вжито військовий термін, що стосується платні воїна. Часто в цю платню входила їжа та необхідне для прожитку. Єврейські воїни, які приходили до Івана, ймовірно, служили свого роду поліцейськими; вони, серед усього іншого, здійснювали нагляд за стягуванням мита чи інших податків. Іван недарма дав воїнам таку пораду. Більшість з них отримували низьку платню і, очевидно, зловживали своїм становищем задля збільшення прибутку. Той самий грецький термін перекладено як «за власний рахунок» у 1Кр 9:7, де Павло у переносному значенні говорить про християн як про «воїнів» і про платню, якої вони по праву заслуговують.

Плата за гріх. Або «плата гріха». Грецьке слово опсо́ніон буквально означає «плата; заробіток». В Лк 3:14 (див. коментар) воно вживається як військовий термін, що стосується платні воїна. У цьому контексті гріх зображено в ролі пана, який видає плату. Той, хто грішить, образно кажучи, заробляє свою «плату» — смерть. Коли людина помирає, тобто отримує свою плату, її гріхи більше не можуть бути використані проти неї. Вона ніколи не жила б знову, якби Ісус не приніс викупної жертви і воскресіння не входило в Божий намір.

За власний рахунок. Букв. «за власну платню». Тут Павло використовує грецький термін, що стосується матеріальних засобів, які воїни отримували для прожитку. (Див. коментар до Лк 3:14.) У цьому контексті Павло вживає цей термін в переносному значенні, аби показати, що старанні християнські «воїни» заслуговують на скромну матеріальну допомогу.

Обтяжував. Букв. «обкрадав». Грецьке дієслово сiла́о часто вживається, коли йдеться про захоплення здобичі на війні. Павло використовує це досить сильне слово в переносному значенні і при цьому дещо перебільшує, аби підкреслити важливу думку. Не було нічого поганого в тому, що Павло отримував матеріальну допомогу від інших, він не поводився нечесно. Тут він спростовує обвинувачення так званих преславних апостолів у Коринфі, які говорили, що він використовував коринфський збір у своїх цілях (2Кр 11:5). Коли Павло був у Коринфі, він «опинився в нужді». Так виглядає, що місцеві християни не допомогли йому, хоча декотрі з них, очевидно, були заможні. В тій ситуації його потреби задовольнили бідніші брати з Македонії (2Кр 11:9). Павло також каже, що не «згрішив», коли упокорився; мабуть, він має на увазі те, що виготовляв намети, щоб забезпечити себе у служінні (2Кр 11:7). Отже, в цьому уривку Павло, очевидно, іронізує, кажучи, що «обкрадав» інші збори, коли приймав від них матеріальну допомогу, а сам трудився на благо коринфян.

Допомогу. Або «підтримку». Грецьке слово опсо́ніон буквально означає «плата; заробіток». В Лк 3:14 (див. коментар) воно вживається як військовий термін, що стосується платні воїна. У цьому контексті йдеться про скромну матеріальну допомогу, яку Павло отримував від деяких зборів, щоб задовольнити свої потреби під час перебування в Коринфі. (Щоб дізнатися, як це грецьке слово вживається в інших віршах, див. коментарі до Рм 6:23; 1Кр 9:7.)

Не даватиму приводу. Павло відмовився приймати матеріальну допомогу від коринфського збору (2Кр 11:9), а «преславні апостоли» в Коринфі, очевидно, таку допомогу приймали. Вони вважали, що є справжніми апостолами, а Павло, на їхній погляд, дає іншим «привід» думати, що він не апостол, оскільки сам заробляє собі на прожиття (2Кр 11:4, 5, 20). Ці чоловіки шукали «підстав [або «приводу»], аби довести, що вони рівні» Павлу. Вислів те, чим [вони] хваляться, можливо, стосується їхніх закидів, ніби вони відповідають вимогам служити апостолами (2Кр 11:7). Далі в цьому і 12-му розділах Павло наводить переконливі аргументи, що саме він відповідає таким вимогам, і цим показує, що їхні висловлювання зовсім безпідставні. Він також відверто каже, що ці «преславні апостоли» насправді є «лжеапостолами... [які] видають себе за апостолів Христа» (2Кр 11:13).

З плотського погляду. Тобто з погляду людини. Тут Павло говорить про вихваляння своїми життєвими обставинами.

Євреї... Ізраїльтяни... Потомки Авраама. Можливо, Павло розповідає про своє походження, тому що його критики в Коринфі вихвалялися своїм юдейським корінням. По-перше, Павло згадує, що він єврей, бо, очевидно, хоче підкреслити, що належить до народу, прабатьками якого були такі відомі люди, як Авраам і Мойсей (Бт 14:13; Вх 2:11; Флп 3:4, 5). Крім того, цим він, можливо, хоче показати, що знає єврейську мову (Дії 21:40—22:2; 26:14, 15). По-друге, Павло говорить, що він ізраїльтянин — саме так іноді називали юдеїв (Дії 13:16; Рм 9:3, 4). І, по-третє, Павло прямо каже, що він нащадок Авраама. Так він підкреслює, що належить до тих, хто мав успадкувати обіцянки, які Бог дав Аврааму (Бт 22:17, 18). А втім, Павло не надавав цим чинникам надто великого значення (Флп 3:7, 8).

Потомки. Або «нащадки». Букв. «насіння». (Див. додаток A2.)

Місцевим судам. У Грецьких Писаннях слово сіне́дріон, яке тут вживається у множині і перекладається як «місцеві суди», найчастіше стосується Синедріону — юдейського верховного суду в Єрусалимі. (Див. глосарій, «Синедріон», і коментарі до Мт 5:22; 26:59.) Однак це слово також мало ширше значення і означало будь-які збори або засідання. В цьому вірші воно стосується місцевих судів, які діяли при синагогах і могли присудити тілесне покарання або вигнання з громади (Мт 23:34; Мр 13:9; Лк 21:12; Ів 9:22; 12:42; 16:2).

Тричі мене сікли різками. Цей вид покарання часто застосовувала римська влада. У книзі Дії згадується лише один з цих трьох випадків. Він стався у Філіппах ще до того, як Павло написав свій другий лист до коринфян (Дії 16:22, 23). Павла також побили юдеї в Єрусалимі, але в тій ситуації не згадується, чи використовувались різки (Дії 21:30—32). Хоч би як там було, читаючи лист Павла, жителі Коринфа, римської колонії, добре розуміли, що таке побиття було жорстоким. Це принизливе покарання починалося з того, що з людини здирали одяг. (Пор. 1Фс 2:2.) Павло мав римське громадянство, і по закону воно мало б захистити його від такого побиття. Ось чому він сказав управителям міста Філіппи, що вони порушили його права. (Див. коментарі до Дії 16:35, 37.)

Від юдеїв я... отримав по 40 ударів без одного. Згідно з Мойсеєвим законом, злочинців карали побиттям. Але в ньому зазначалося, що можна завдати не більше ніж 40 ударів, інакше людина «зазнає ганьби» (Пв 25:1—3). А за юдейськими традиціями, кількість ударів обмежувалась до 39, щоб той, хто виконував покарання, випадково не перевищив дозволену кількість ударів. Павлу присуджували максимальну кількість ударів, і це свідчило, що юдеї вважали його злочини серйозними. Мабуть, згадані тут покарання Павло отримував у синагогах або в місцевих судах, які при них діяли. (Див. коментар до Мт 10:17.) Коли Павло отримував покарання не від юдейської влади, кількість ударів не обмежувалася приписами Мойсеєвого закону. (Див. коментар до 2Кр 11:25.)

Охоронців. Грецьке слово рабду́хос, що буквально означає «той, хто носить палицю», стосувалося службовця, котрий супроводжував римського управителя (магістрата) у громадських місцях та виконував його вказівки. Латинська назва цього службовця — лı́ктор. Деякі обов’язки римських охоронців (лікторів) були подібні до обов’язків поліцейських. Різниця полягала в тому, що вони перебували на службі в управителя і завжди виконували його накази; в їхні прямі обов’язки не входила допомога простим людям.

Нас, римлян. Тобто римських громадян. Павло й також, імовірно, Сила були римськими громадянами. За римськими законами громадяни мали право на справедливий суд і їх не можна було публічно карати, якщо їхню вину не було доведено. Людина, котра мала римське громадянство, користувалась певними правами і привілеями, які діяли на території цілої імперії. Громадянин Риму підкорявся законам римського права, а не законам провінційних міст. Коли проти нього висували обвинувачення, він міг погодитись, аби його справу розглядали згідно з місцевим законом, але все ще зберігав за собою право звернутися до римського суду. Якщо підсудному загрожувала смертна кара, він мав право апелювати до імператора. Наскільки відомо, апостол Павло, який запопадливо проповідував по всій Римській імперії, тричі скористався своїм римським громадянством. Вперше це сталося тоді, коли він сказав управителям міста Філіппи, що, побивши його, вони порушили його права. (Щоб дізнатись про два інші випадки, див. коментарі до Дії 22:25; 25:11.)

Тричі мене сікли різками. Цей вид покарання часто застосовувала римська влада. У книзі Дії згадується лише один з цих трьох випадків. Він стався у Філіппах ще до того, як Павло написав свій другий лист до коринфян (Дії 16:22, 23). Павла також побили юдеї в Єрусалимі, але в тій ситуації не згадується, чи використовувались різки (Дії 21:30—32). Хоч би як там було, читаючи лист Павла, жителі Коринфа, римської колонії, добре розуміли, що таке побиття було жорстоким. Це принизливе покарання починалося з того, що з людини здирали одяг. (Пор. 1Фс 2:2.) Павло мав римське громадянство, і по закону воно мало б захистити його від такого побиття. Ось чому він сказав управителям міста Філіппи, що вони порушили його права. (Див. коментарі до Дії 16:35, 37.)

Каменували. Найімовірніше, тут Павло говорить про випадок у Лістрі, який описаний в Дії 14:19, 20. Каменування згадується в Мойсеєвому законі як один зі способів страти (Лв 20:2). Павла, очевидно, каменував натовп із фанатично налаштованих юдеїв і, можливо, язичників. Противники явно хотіли вбити Павла; по суті, закидавши його камінням, вони подумали, що він мертвий. В результаті жорстокого поводження, описаного в цих віршах, на Павловому тілі, мабуть, ще довго залишалися шрами.

Тричі я пережив корабельну аварію. У Біблії яскраво описується корабельна аварія, яку пережив Павло, але вона трапилася вже після написання цього листа (Дії 27:27—44). Павло часто подорожував морем, тож було багато ситуацій, в яких могло таке статися (Дії 13:4, 13; 14:25, 26; 16:11; 17:14, 15; 18:18—22, 27). Очевидно, Павло описує одну з таких аварій: він день і ніч провів у відкритому морі (букв. «у глибині»). Можливо, Павло пробув у бурхливому морі цілу ніч і цілий день, тримаючись за уламок корабля, перш ніж був врятований або викинутий на берег. А втім, такі жахливі події не стримували його від подорожей морем.

Потрапляв у небезпеки через річки, попадав у руки грабіжникам. Вжите тут Павлом слово «річки» також вживається в Мт 7:25, 27, де воно перекладене як «повінь». Павло не раз опинявся в таких небезпечних ситуаціях під час своїх місіонерських подорожей. Наприклад, під час першої з них він проходив через Пісідію. У тій місцевості річки часто виходили з берегів після дощів, наповнюючи ущелини бурхливими смертоносними потоками. Також ця гориста територія була відома тим, що там орудували банди грабіжників. Павло свідомо наражався на таку небезпеку не тому, що був нерозсудливим, а тому, що хотів слухатися вказівок, які отримував від Бога щодо свого служіння (Дії 13:2—4; 16:6—10; 21:19). Його прагнення звіщати добру новину було сильнішим за будь-які переживання про власний комфорт і безпеку. (Пор. Рм 1:14—16; 1Фс 2:8.)

Ходимо бідно вдягнені. Ця фраза є перекладом грецького дієслова, яке буквально означає «бути нагим», але в цьому вірші воно передає думку про вбоге вбрання. (Див. коментар до Мт 25:36.) Павло, очевидно, протиставляє своє саможертовне життя життю деяких християн в Коринфі, які любили вихвалятися і водночас жили в своє задоволення (1Кр 4:8—10; пор. 2Кр 11:5).

Без одягу. Букв. «в наготі». Вжите тут грецьке слово може означати «нестача одягу». (Пор. Як 2:15, прим.) Коли Павло сказав, що «був у холоді та без одягу», то, очевидно, мав на увазі труднощі, з якими він стикався, коли подорожував холодними регіонами у несприятливу погоду, коли перебував у холодних в’язницях, коли на нього нападали грабіжники, коли переходив крижані річки, коли проповідував чи зносив переслідування. (Див. коментар до 1Кр 4:11.)

Щоб... його частини піклувалися одна про одну. Букв. «щоб... частини тривожилися одна про одну». Вжите тут грецьке дієслово мерімна́о також використовується в 1Кр 7:32, де Павло говорить про неодруженого християнина, який «тривожиться про Господнє». (Див. коментар до 1Кр 7:32.) Те саме дієслово вживається в 1Кр 7:33, де сказано, що одружений чоловік піклується про дружину. Крім того, Павло згадував свою власну «тривогу [грецький іменник ме́рімна, споріднений з дієсловом мерімна́о] про всі збори» (2Кр 11:28). Він дуже переживав за те, щоб всі християни до кінця залишалися вірними послідовниками Божого Сина. Павло також використовує це слово, коли говорить про готовність Тимофія дбати про братів у Філіппах (Флп 2:20). У 1Кр 12:25 це дієслово вказує на те, як сильно члени християнського збору мають турбуватися про духовні, фізичні і матеріальні потреби одновірців (1Кр 12:26, 27; Флп 2:4).

Тривога. Грецьке слово ме́рімна, перекладене як «тривога», можна також перекласти як «переживання; хвилювання». Павло сильно хвилювався за одновірців, і це видно з того, що він згадує тривогу про братів у списку небезпек і труднощів, з якими стикався (2Кр 11:23—27). Він підтримував зв’язок з багатьма братами, які розповідали йому про духовний стан християн з різних зборів (2Кр 7:6, 7; Кл 4:7, 8; 2Тм 4:9—13). Павло дуже переживав за те, щоб всі християни до кінця залишалися вірними Богові. (Див. коментар до 1Кр 12:25, де споріднене дієслово мерімна́о має подібне значення.)

Нехай лине хвала Єгові. Або «нехай буде благословенний Єгова». Ці слова хвали поширені в Єврейських Писаннях і часто містять Боже ім’я (1См 25:32; 1Цр 1:48; 8:15; Пс 41:13; 72:18; 106:48; див. додаток В3, вступ і Лк 1:68).

Той, кому має вічно линути хвала. Вжита в цьому грецькому вислові граматична конструкція вказує на те, що слово «той» стосується Єгови, «Бога і Батька», а не «Господа Ісуса». Подібні вислови, якими вихваляли Бога, можна знайти в Лк 1:68 (див. коментар); Рм 1:25; 9:5; 2Кр 1:3; Еф 1:3; 1Пт 1:3.

Обласний правитель. Букв. «тетрарх» (означає «правитель четвертої частини» провінції). Цей термін вказує на правителя, або князя, який правив невеликою територією за дозволом римської влади. Тетрархія Ірода Антипи складалася з Галілеї і Переї. (Пор. коментар до Мр 6:14.)

Намісник. Або «етнарх»; букв. «правитель народу». Грецьке слово етна́рхес, перекладене як «намісник», у Грецьких Писаннях вживається лише тут. Цей титул мав правитель, який займав нижче становище, ніж цар, але вище, ніж тетрарх (обласний правитель). (Див. коментар до Мт 14:1.) Упродовж століть значення цього слова змінювалося. Згаданий у цьому вірші намісник служив представником царя Арети в Дамаску, але про його походження і повноваження мало що відомо.

Царя Арети. Цар Арета IV правив на Аравійському півострові з 9 року до н. е. до 40 року н. е. Столицею його царства було набатейське місто Петра, що на південь від Мертвого моря, але під його владою також був Дамаск. У цьому вірші йдеться про події, які сталися невдовзі після навернення Павла на християнство. В книзі Дії розповідається, що «юдеї змовилися вбити» Павла (Дії 9:17—25). А сам Павло каже, що за цією змовою стояв етнарх — місцевий правитель Дамаска, який підпорядковувався царю Ареті. Між розповідями Луки і Павла немає протиріччя. Як сказано в одному історичному довіднику, «юдеї подали ідею, а етнарх дав воїнів».

Кошик. Лука тут використовує грецьке слово сфірı́с, котре також вживається у Євангелії від Матвія і Євангелії від Марка, коли говориться про сім кошиків, в які зібрали залишки їжі після того, як Ісус нагодував 4000 чоловіків. (Див. коментар до Мт 15:37.) Це слово вказує на великий кошик, можливо з кришкою. Розповідаючи коринфським християнам про свою втечу, апостол Павло використовує грецьке слово сарґа́не, що означає плетений кошик або «кошик з лози», тобто кошик, сплетений зі шнурів або прутів. Обидва слова можуть вживатися щодо цього виду кошиків (2Кр 11:32, 33, прим.).

Кошику. Або «кошику з лози». Розповідаючи християнам у Коринфі про свою втечу, Павло використовує грецьке слово сарґа́не, що означає кошик, сплетений зі шнурів або прутів. Це були великі кошики, в яких переносили сіно, солому і вовну. (Див. коментар до Дії 9:25.)

Вікно. Коли ця подія описується в Дії 9:25, в грецькому тексті буквально сказано «через мур». Але оскільки тут, в 2Кр 11:33, згадується про «вікно», є вагомі підстави вжити в Дії 9:25 вислів «через отвір у мурі». Дехто вважає, що в той час Павло був в одного з учнів і його спустили через вікно помешкання, яке було частиною міського муру.

Медіафайли

Савл у Дамаску
Савл у Дамаску

План Дамаска I століття н. е. міг бути подібний до зображеного на цій схемі. Дамаск був важливим торговельним центром, а води річки Барада (в 2Цр 5:12 її названо Авана) перетворили околиці міста на оазис. У місті діяло багато синагог. Савл прийшов у Дамаск з наміром арештовувати «кожного, хто належить до цієї Дороги» (так тоді називали послідовників Ісуса) (Дії 9:2; 19:9, 23; 22:4; 24:22). Проте по дорозі в Дамаск Савлу з’явився прославлений Ісус. Після того Савл зупинився в Дамаску у домі Юди, який жив на вулиці Прямій (Дії 9:11). Ісус з’явився у видінні учневі Ананію і наказав піти у дім Юди та відновити зір Савлу. Згодом Савл охрестився. Тож той, хто переслідував християн юдейського походження, тепер став одним із них. Він почав проповідувати добру новину в синагогах Дамаска. Побувавши в Аравії, а тоді знову в Дамаску, Савл повернувся у Єрусалим, мабуть, 36 року н. е. (Дії 9:1—6, 19—22; Гл 1:16, 17).

А. Дамаск

1. Дорога в Єрусалим

2. Вулиця Пряма

3. Агора

4. Храм Юпітера

5. Театр

6. Театр для музичних виступів (?)

Б. Єрусалим