Перший лист до фессалонікійців 5:1—28

5  А про часи і пори, брати, немає потреби вам писати,  бо ви самі дуже добре знаєте, що день Єгови+ прийде так само, як злодій вночі.+  Коли люди говоритимуть: «Мир і безпека!» — тоді, подібно як пологові муки схоплюють вагітну жінку, на них зненацька прийде знищення.+ І вони аж ніяк не уникнуть цього.  Але ви, брати, не перебуваєте в темряві, тому цей день не захопить вас, немов злодіїв,  адже всі ви сини світла і сини дня.+ Ми не належимо ані ночі, ані темряві.+  Тож не спімо, як решта людей,+ а пильнуймо+ та будьмо тверезими.+  Бо ті, що сплять, сплять уночі і ті, що напиваються, напиваються вночі.+  Ми ж належимо дневі, тому будьмо тверезі і вдягнімо нагрудник віри й любові та шолом надії на спасіння.+  Адже Бог вибрав нас не для того, щоб ми зазнали його гніву, а щоб отримали спасіння+ через нашого Господа Ісуса Христа, 10  який помер за нас,+ щоб ми — чи пильнуємо, чи спимо — жили разом з ним.+ 11  Тому продовжуйте підбадьорювати та зміцняти одне одного,+ як ви, власне, й робите. 12  Також, брати, просимо: поважайте тих, хто трудиться і бере серед вас провід у Господній праці, тих, хто наставляє вас. 13  І за все, що вони роблять, виявляйте їм надзвичайно глибоку пошану з любов’ю.+ Живіть у мирі один з одним.+ 14  Крім того, брати, дуже просимо вас застерігати тих, хто поводиться негідно,+ втішати пригнічених,+ підтримувати слабких, бути терпеливими до всіх.+ 15  Дивіться, щоб ніхто з вас не віддавав кривдою за кривду,+ а, навпаки, постійно намагайтесь чинити добро як один одному, так і всім іншим.+ 16  Завжди радійте.+ 17  Безперестанку моліться.+ 18  За все дякуйте.+ Бог бажає, щоб ви, як послідовники Христа Ісуса, так робили. 19  Полум’я духу не гасіть.+ 20  Не ставтесь зі зневагою до пророцтв.+ 21  Усе перевіряйте,+ міцно тримайтесь того, що добре. 22  Стримуйтесь від усякого зла.+ 23  Хай сам Бог миру повністю вас освятить. Також, брати, нехай ваш дух, душа* й тіло будуть здорові з усякого погляду та залишатимуться бездоганними під час присутності нашого Господа Ісуса Христа.+ 24  Той, хто дає вам покликання, вірний, і він обов’язково це зробить. 25  Брати, не переставайте молитися за нас.+ 26  Привітайте всіх братів святим поцілунком. 27  З усією серйозністю зобов’язую вас перед Господом прочитати цього листа всім братам.+ 28  Нехай з вами буде незаслужена доброта нашого Господа Ісуса Христа.

Примітки

Або «життя». Див. глосарій.

Коментарі

Часи й пори. Тут розглядається дві особливості поняття «час». Грецьке слово хро́нос, вжите у формі множини і перекладене як часи, може стосуватися невизначеного періоду: довгого або короткого. Грецьке слово кайро́с, вжите тут у формі множини і перекладене як пори (іноді перекладається як «визначений час» або «визначені часи»), нерідко використовується щодо майбутніх часів або пір, які встановлює Бог відповідно до свого наміру, особливо це стосується присутності Христа і його Царства (Дії 3:19; 1Фс 5:1; див. коментарі до Мр 1:15; Лк 21:24).

Часи і пори. Див. коментар до Дії 1:7.

День Єгови. Всюди в Біблії вислів «день Єгови» стосується особливих випадків, коли Бог Єгова виконує вироки над своїми ворогами і прославляє своє величне ім’я. Цей вислів походить з Єврейських Писань. (Наприклад, він вживається в Іс 13:6; Єз 7:19; Йл 1:15; Ам 5:18; Ов 15; Сф 1:14; Зх 14:1; Мл 4:5.) Пророк Йоіл писав про «прихід великого і грізного дня Єгови» (Йл 2:31). Його слова процитував Петро у П’ятидесятницю 33 р. н. е., як про це записано в Дії 2:20. (Див. коментар до Дії 2:20.) Пророцтво Йоіла сповнилося вперше у 70 р. н. е., коли «день Єгови» прийшов на Єрусалим. А в 1Фс 5:2 Павло говорить про майбутній день Єгови; це та сама подія, яку передрікав Ісус і яка в Мт 24:21 названа «великим лихом». (Щоб дізнатись про підстави вживання Божого імені у цьому вірші, див. додаток В3, вступ і 1Фс 5:2.)

Так само, як злодій вночі. Злодії зазвичай приходять вночі — раптово і несподівано (Йв 24:14; Єр 49:9; Мт 24:43). День Єгови прийде так само: він застане людей зненацька (2Пт 3:10; Об 16:15). Вірні християни слухаються поради чекати цей день (Лк 12:39; Об 3:3). Мабуть, вони будуть здивовані тим, наскільки несподівано цей день настане (Мт 24:42—44; Лк 12:40), але він не захопить їх зненацька (1Фс 5:4).

Єгови. Це цитата з Йл 2:31, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В.)

Нестерпних мук. Грецьке слово, перекладене як «нестерпні муки», буквально означає сильний біль під час пологів. Тут воно стосується мук, болю і страждань у ширшому значенні і може вказувати на те, що, подібно до пологових мук, передречені біди і страждання перед великим лихом (Мт 24:21) ставатимуть частішими, сильнішими і тривалішими.

Подібно як пологові муки схоплюють вагітну жінку. Перейми у вагітної жінки настають раптово. Ніхто не може передбачити точного дня і години, коли вони почнуться. Павло вживає тут цей образний вислів, щоб підкреслити раптовість і неминучість майбутнього знищення. Коли перейми вже почались, жінка розуміє, що вони закінчаться пологами, і цей процес неможливо зупинити. (Пор. коментар до Мт 24:8.)

На них зненацька прийде знищення. Або «раптове знищення прийде на них зненацька». Павло пояснює, що після того як люди проголосять «мир і безпеку», знищення прийде на них через дуже короткий час або ж взагалі відразу. Воно відбудеться раптово, і його неможливо буде уникнути. Вжитий тут грецький вислів містить два слова, які буквально означають «раптовий» і «зненацька». Це підкреслює, що знищення прийде абсолютно несподівано. Подібне поєднання слів трапляється в Лк 21:34, де описується прихід дня Єгови.

Вони аж ніяк не уникнуть цього. Тут Павло вживає подвійне заперечення (букв. «не не уникнуть»), аби наголосити, що грішникам не вдасться уникнути раптового знищення, яке прийде на них зненацька.

Не захопить вас, немов злодіїв. В деяких біблійних перекладах сказано: «Не захопить вас, немов злодій». Такий варіант перекладу ґрунтується на численних стародавних грецьких рукописах, в яких слово «злодій» стоїть в називному відмінку в однині. Але аналіз різних рукописів дає вагомі підстави вживати слово «злодіїв» у знахідному відмінку. Цей варіант перекладу вписується в контекст, адже Павло говорить: «Ви... не перебуваєте в темряві... всі ви сини світла і сини дня» (1Фс 5:4, 5). У будь-якому разі основна думка полягає в тому, що прихід дня Єгова не захопить християн зненацька.

Немов злодіїв. У 1Фс 5:2 Павло порівнює день Єгови зі злодієм, який приходить раптово, без попередження. Але тут Павло переходить на інше порівняння — він каже, що день Єгови подібний до світанку. На світанку, коли з’являється світло, все стає видимим, в тому числі діла злодіїв, наприклад, тих, що проникли в дім під покровом ночі (Йв 24:14; Ів 3:20). Ці злодії настільки поринають у свою справу, що не помічають приходу світанку, і ранкове світло «захоплює» їх зненацька. На відміну від злодіїв, правдиві християни є «синами світла», які не належать ані ночі, ані темряві (1Фс 5:5). Два порівняння, які Павло використовує у вірші 2 та вірші 4, підкреслюють, що християнам потрібно залишатися духовно пильними.

Не спімо. У Біблії грецьке слово, перекладене, як «спати», часто стосується буквального сну (Мт 8:24; Мр 4:38; 1Фс 5:7). Але воно може вживатися також в переносному значенні і стосуватися апатії, байдужості та втрати пильності. Коли людина спить, то зазвичай не знає, що відбувається навколо, і не усвідомлює, як іде час. Щось подібне відбувається з людиною, яка спить духовно: вона не помічає, як розвиваються важливі події, пов’язані з наміром Бога, і як швидко наближається Його день. Тут Павло попереджає християн, щоб вони не спали, «як решта людей», котрі думають, що Божий день суду ще далеко (2Пт 3:10—12).

Будьмо тверезими. Вжите тут грецьке слово трапляється також у 1Фс 5:8; 2Тм 4:5; 1Пт 1:13; 4:7 («пильнуйте»); 5:8.

Нагрудник віри й любові. У цьому вірші Павло говорить про два елементи озброєння і пов’язує їх з трьома важливими християнськими рисами — вірою, любов’ю і надією. (Див. коментар до вислову шолом надії на спасіння у цьому вірші і коментар до 1 Фс 1:3.) Так само як нагрудник захищає буквальне серце воїна, віра й любов захищають наше символічне серце. Ці риси життєво необхідні для християнина, і Павло підкреслює цю думку, порівнюючи їх з озброєнням, яке захищає життя воїна на полі бою. В Еф 6:14 Павло згадує нагрудник як символ «праведності».

Шолом надії на спасіння. Подібно як шолом захищає голову воїна, надія на спасіння захищає мислення християнина. Павло говорить про цей символічний шолом, а також про «нагрудник віри й любові», щоб підкреслити, наскільки важливо пильнувати духовно (1Фс 5:6, 7). Християнин, який постійно носить цей шолом, зможе «пильно диви[тися] на винагороду», як це робив Мойсей (Єв 11:26). Якщо його надія на спасіння міцна, то він ніколи не засне духовно. (Див. коментар до Еф 6:17.)

Ваше діло віри і працю, що ви виконуєте з любові, а також вашу витривалість, яку... ви маєте завдяки надії. Павло пов’язує віру, любов і надію з діяльністю християн у Фессалоніках. Цей уривок можна також перекласти як «ваша праця, основана на вірі, ваші великі зусилля, спонукані любов’ю, і ваша витривалість, що ґрунтується на надії». Саме ці риси спонукували тамтешніх християн бути ревними і активними в служінні Богу. Біблія часто говорить про зв’язок між ревністю в служінні Богу та вірою, любов’ю і надією (1Кр 13:13; Гл 5:5, 6; Кл 1:4, 5; 1Фс 5:8; Єв 6:10—12; 10:22—24; 1Пт 1:21, 22).

Шолом спасіння. Шолом, який носили римські воїни, захищав голову, лице і шию. Павло використовує образ шолома як символ надії на спасіння, яку Бог дає християнам (1Фс 5:8). Подібно як шолом захищає голову, так само надія на спасіння захищає розум християнина, його здатність мислити. Сатана намагається непомітно отруїти розум християн, підштовхуючи їх до егоїзму, ненависті та невірності. Коли ж християнин зосереджується на своїй надії — образно кажучи, носить шолом спасіння, то він може захистити своє мислення від будь-якого згубного впливу (Мр 7:20—22; 2Кр 4:4; Об 12:9). Сатана також вдається до відкритого переслідування, але надія на спасіння допомагає християнину зберігати радість навіть у дуже важких обставинах (Іс 12:2; Мт 5:11, 12). В Єврейських Писаннях про Єгову сказано, що він одягнув спасіння, або перемогу, наче шолом (Іс 59:17, прим.). Бог ні на мить не забуває про свій намір врятувати свій народ і здобути перемогу (Єр 29:11).

Не померла, вона просто спить. У Біблії смерть часто порівнюється зі сном (Пс 13:3; Ів 11:11—14; Дії 7:60; 1Кр 7:39; 15:51; 1Фс 4:13). Ісус мав намір воскресити дівчинку. Тож, промовивши ці слова, він, мабуть, хотів показати, що повернути людину до життя так само можливо, як розбудити від глибокого сну. Силу воскресити дівчинку Ісус отримав від свого Батька, «який оживляє мертвих і говорить про те, чого немає, так, наче воно є» (Рм 4:17).

Спимо. Або «спимо смертним сном». Грецьке слово, перекладене як «спимо», може стосуватися смерті (Мт 9:24; Мр 5:39 і коментар; Лк 8:52). У цьому вірші слова Павла «чи пильнуємо, чи спимо», очевидно, слід розуміти як «чи живі ми, чи мертві».

Підбадьорювати. Або «настійно заохочувати». Грецьке слово паракале́о буквально означає «кликати стати поруч». Це слово має широке значення і може означати «заохочувати; підбадьорювати» (Дії 11:23; 14:22; 15:32; 1Фс 5:11; Єв 10:25), «потішати» (2Кр 1:4; 2:7; 7:6; 2Фс 2:17) і в деяких контекстах — «дуже просити; настійно заохочувати» (Дії 2:40; Рм 15:30; 1Кр 1:10; Флп 4:2; 1Фс 5:14; 2Тм 4:2; Тит 1:9, прим.). Оскільки слова «настійно заохочувати», «потішати» і «підбадьорювати» близько споріднені, це вказує на те, що християнин ніколи не має бути суворим чи різким, коли заохочує інших до чогось.

Продовжуйте підбадьорювати. Або «продовжуйте потішати». Те саме грецьке слово вживається в 1Фс 4:18. (Див. коментар до Рм 12:8.)

Бере серед вас провід. Або «скеровує вас; головує серед вас». Вжите тут грецьке слово проı́стемі буквально означає «стати попереду» і може також передавати думку про те, що хтось веде, скеровує, виявляє зацікавлення, турбується про інших.

Наставляє. Вжите тут грецьке слово нутете́о утворене з двох слів — нус («розум») і тı́темі («класти») — і буквально означає «вкладати розум». У деяких контекстах воно може перекладатися як «застерігати», наприклад, у 1Фс 5:14.

Виявляйте їм надзвичайно глибоку пошану. Цей вислів підкреслює, наскільки глибоку любов і пошану християни мають відчувати до тих, хто «трудиться» серед них (1Фс 5:12). Грецьке слово, перекладене тут як «надзвичайно», є дуже сильним і складається з грецьких слів, які означають «більше ніж», «який перевершує» і «рясно».

Застерігати. Або «наставляти». (Див. коментар до 1Фс 5:12.)

Хто поводиться негідно. Грецьке слово, перекладене тут як «негідно», часто вживалося, коли йшлося про воїнів, які покидали стрій або порушували дисципліну. Історик першого століття Йосиф Флавій використав його для опису війська, яке неорганізовано вступило в бій. В розмовній грецькій мові цим словом іноді описували ледаря, який тинявся без діла, але найчастіше воно стосувалося людини, котра не дотримувалася загальноприйнятих норм. У цьому вірші Павло вживає це слово в широкому значенні щодо християн, які були свавільними, непокірними і винними в серйозному порушенні християнських норм (1Фс 4:11; 2Фс 3:6).

Втішати. Вжите тут грецьке дієслово параміте́омай також використовується в Ів 11:19, 31, де розповідається про юдеїв, котрі прийшли потішити Марію і Марту після смерті їхнього брата Лазаря. Це слово передає думку про надзвичайну чуйність і розраду. (Див. коментар до 1Кр 14:3, де спільнокореневий іменник перекладений як «потішає».)

Пригнічених. Або «знеохочених». Вжите тут грецьке слово оліґо́псіхос можна буквально перекласти як «ті, в кого мала душа». Давньогрецькі письменники вживали слово з протилежним значенням, яке можна перекласти як «ті, в кого велика душа», маючи на увазі впевнених у собі, самодостатніх людей. Тож Павло, очевидно, говорить тут про тих, кому бракувало самоповаги. Те саме грецьке слово вживається в Септуагінті як відповідник єврейських слів, перекладених як «хто має тривогу» і «засмучений» (Іс 35:4; 54:6). Дехто з християн у Фессалоніках, можливо, був пригнічений через переслідування або через смерть одновірців (1Фс 2:14; 4:13—18). Павло радить не наставляти чи застерігати таких християн, а, навпаки, втішати і підбадьорювати їх. (Див. коментар до слова втішати у цьому вірші.)

Бути терпеливими до всіх. Грецькі слова, які в Біблії стосуються терпеливості, передають думку про спокій та витримку, а також здатність стримувати свій гнів; саме такі риси Єгова та Ісус постійно виявляють у стосунках з людьми (Рм 2:4; 9:22; 1Тм 1:16; 1Пт 3:20; 2Пт 3:9, 15; див. коментар до Гл 5:22). Оскільки християни мають наслідувати Єгову та Ісуса, їм також потрібно бути терпеливими (1Кр 11:1; Еф 5:1). Грецьке дієслово, перекладене як «терпіти», вживається двічі у прикладі Ісуса про двох рабів, котрі благали пана: «Потерпи мені» (Мт 18:26, 29). На відміну від пана, який у прикладі Ісуса представляє небесного Батька, Єгову, «лихий раб» не простив свого товариша і не захотів виявити терпеливість та милосердя (Мт 18:30—35). З прикладу Ісуса, а також з 2Пт 3:9, де вживається те саме грецьке дієслово, видно, що терпеливість пов’язана з милосердям і готовністю прощати.

Наставляє. Вжите тут грецьке слово нутете́о утворене з двох слів — нус («розум») і тı́темі («класти») — і буквально означає «вкладати розум». У деяких контекстах воно може перекладатися як «застерігати», наприклад, у 1Фс 5:14.

Підбадьорює і потішає. Грецькі слова пара́клесіс (перекладене як «підбадьорює») і парамітı́а (перекладене як «потішає») стосуються підбадьорення, але слово парамітı́а яскравіше передає думку про чуйність та розраду. Споріднене дієслово параміте́омай вживається в Ів 11:19, 31 стосовно юдеїв, які прийшли потішити Марію і Марту після смерті їхнього брата Лазаря. (Див. також 1Фс 5:14, де те саме дієслово перекладене як «втішати».)

Терпеливість. Або «довготерпіння». Вжите тут грецьке слово може буквально означати «довгість духу» (англ. видання «Грецькі Писання. Підрядковий переклад Царства»). Воно передає думку про спокій, витривалість, витримку і здатність стримувати свій гнів. Бог Єгова — найвидатніший приклад терпеливості (Рм 2:4; 9:22; 1Тм 1:16; 1Пт 3:20; 2Пт 3:9, 15). Павло згадує терпеливість як важливу ознаку християнської любові (1Кр 13:4).

Безперестанку моліться. Павло не мав на увазі, що християни у Фессалоніках повинні кожної миті молитися. Він заохочував їх мати молитовний склад розуму, тобто постійно звертатися до Бога за керівництвом, усвідомлюючи свою залежність від нього в усіх сферах життя (Пр 3:6). Павло давав подібну пораду також в інших листах (Рм 12:12; Еф 6:18; Флп 4:6; Кл 4:2).

Палаючи духом. Букв. «кипів духом». Грецьке слово, перекладене як «палати», буквально означає «кипіти». Однак тут воно вжите у переносному сенсі і вказує на величезну ревність і за́пал. У цьому вислові грецьке слово пне́ума, перекладене як «дух», очевидно, стосується Божого святого духу, який може діяти як рушійна сила, спонукуючи особу робити щось згідно з волею Бога. (Див. коментар до Мр 1:12.) Однак це слово може також стосуватись спонукальної сили, яка походить із символічного серця людини і спонукує її говорити або поводитись певним чином. Тож в цьому вірші, імовірно, поєднуються обидві думки: на людину впливає Божий дух, і вона з ревністю і запалом робить те, що правильне. Проте дехто вважає, що в цьому контексті грецький вислів є ідіомою, яка передає думку про велику ревність та охочий дух. Якщо такий погляд правильний, то це пояснює, як Аполлос міг говорити, «палаючи духом», хоча й не знав про хрещення в ім’я Ісуса. В будь-якому разі Божий дух відіграв важливу роль у тому, що Аполлос виявив ревність до того, що правильне, та охоче сприйняв точне пояснення вчень. (Див. глосарій, «Дух».)

Духом палайте. Грецьке слово, перекладене як «палати», буквально означає «кипіти». Тут воно вжите у переносному сенсі і вказує на величезну ревність і за́пал, які з’являються внаслідок дії Божого «духу» (грецькою пне́ума), тобто діючої сили. Цей дух може спонукувати особу і додавати їй сил робити щось згідно з волею Бога. (Див. коментар до Мр 1:12.) Якщо людина «палає» Божим святим духом, це впливає на спонукальну силу, яка походить з її символічного серця, і ця сила викликає в людини бажання з ревністю і за́палом робити те, що правильне. Дехто вважає, що грецький вислів є ідіомою, яка передає думку про велику ревність та охочий дух. Однак варіант в основному тексті цього вірша підтримує думку про те, що в цьому контексті «дух» — це Божий святий дух. (Щоб більше дізнатись про деякі принципи перекладу Біблії на прикладі згаданого тут грецького вислову, див. додаток А1.)

Полум’я духу не гасіть. Вислів «гасити полум’я» — це переклад грецького дієслова, яке буквально означає «тушити; стримувати». В Мр 9:48 та Єв 11:34 воно вживається щодо символічного і буквального вогню. Тут Павло використовує його в переносному значенні і пов’язує з Божим «духом», тобто діючою силою. Цей дух може бути наче полум’я, яке «палає» в серці християнина, спонукуючи його говорити і діяти у згоді з волею Єгови. (Див. Рм 12:11 і коментар; див. коментар до Дії 18:25.) Християнин, який мислить і діє у згоді з плоттю, зневажає Божий святий дух і, образно кажучи, гасить його полум’я у своєму серці (Гл 5:17; 1Фс 4:8).

Пророцтв. Тобто звісток від Бога. (Див. глосарій, «Пророцтво».) Ставитись зі зневагою до натхнених Богом звісток означає не цінувати їх, не звертати на них уваги і зневажливо їх відкидати.

Усе перевіряйте. Цей вислів показує, що християни повинні перевіряти, чи «усе» — тобто всі вчення, в які вони повірили, узгоджується з Божою волею. (Пор. Дії 17:11.) У попередньому, 20-му, вірші Павло конкретно каже: «Не ставтесь зі зневагою до пророцтв». З цього застереження видно, що християни у Фессалоніках мали «перевіряти», чи всі пророцтва, в які вони повірили, справді походили від Бога. У першому столітті н. е. деякі послідовники Христа мали дар пророкувати (Рм 12:6; 1Кр 14:1—3). Однак Ісус передрікав, що з’являться також лжепророки (Мт 24:11, 24; Мр 13:22). Християни повинні брати до уваги, хто виголошує пророцтво (Мт 7:16—20) і чи воно узгоджується з натхненими Писаннями. На той час, коли Павло писав цього листа до фессалонікіців (бл. 50 р. н. е.), з усіх книг Грецьких Писань було лише Євангеліє від Матвія. Отже, щоб визначити, чи пророцтво або вчення справді походило від Бога, вони мали ретельно досліджувати Єврейські Писання.

Перевіряйте. Вжите тут Павлом грецьке слово також можна перекласти як «випробовуйте». Воно означає «ретельно досліджувати» або «уважно розглядати» якусь річ, аби побачити, чи вона справжня. Це слово використовували, коли йшлося про перевірку цінних металів. Павло вживає те саме грецьке слово в Рм 12:2 (див. коментар) у вислові «особисто переконатися».

Особисто переконатися. Словом «переконатися» перекладено грецьке слово докіма́зо, яке означає «переконатися за допомогою перевірки»; часто воно містить думку про те, що в результаті перевірки можна знайти щось добре. Саме з таким позитивним відтінком це слово вживається у деяких контекстах (Рм 2:18; 1Кр 11:28). В декотрих перекладах воно передане як «пересвідчитися; розпізнати». Тож Павло не заохочував до сліпої віри чи скептицизму. Навпаки, він спонукував християн перевіряти, в чому перевага Божих вимог, і завдяки цьому ліпше їх розуміти, застосовувати і бачити їхню користь. Так можна особисто переконатися, що «Божа воля» є доброю й досконалою і що жити згідно з нею — це найліпший шлях.

З духом, який ви... виявляєте. Букв. «з вашим духом». Слово «дух» у цьому контексті стосується внутрішньої спонукальної сили або умонастрою, під впливом яких людина говорить або поводиться певним чином. Наприклад, в Біблії згадується про «спокійний і лагідний дух» (1Пт 3:4) і «дух лагідності» (Гл 6:1). У 2Тм 1:7 Павло протиставляє «дух сили, любові й розсудливості» «духу боягузтва». А весь лист до Тимофія він закінчує словами: «Господь нехай буде з духом, який ти виявляєш» (2Тм 4:22). Не лише одна людина, але ціла група може виявляти певний дух. Тут, в завершальних словах Листа до галатів, а також у Листі до філіппійців, Павло вживає грецький займенник у множині («ви; ваш») і цим висловлює побажання, щоб усі християни в тих зборах виявляли дух, який узгоджується з Божою волею і відображає приклад Христа (Флп 4:23).

Брати, нехай ваш дух, душа й тіло. Павло щиро турбувався про духовний добробут цілого християнського збору першого століття. Це підтверджують його сердечні слова (вірші 23, 24), які, по суті, є благанням до Бога за братів у Фессалоніках. У цьому уривку слова «дух», «душа» і «тіло», очевидно, вживаються в такому значенні: дух — це атмосфера, яка панувала у зборі (див. коментарі до 1Кр 5:5; Гл 6:18; і глосарій, «Дух»); душа — це життя, або існування, збору (див. глосарій, «Душа»); тіло — це група помазаних християн, з яких складався збір. (Пор. 1Кр 12:12, 13.) Павлову щиру турботу про збір добре видно з його прохання про те, щоб Бог «повністю» їх освятив і щоб вони були «здоровими з усякого погляду».

Під час присутності нашого Господа Ісуса Христа. Див. коментар до 1Фс 2:19.

Передайте такого чоловіка Сатані. Це був наказ. Таку людину потрібно було вилучити зі збору, тобто позбавити її можливості спілкуватися з членами збору (1Кр 5:13; 1Тм 1:20). Після того вона вже належала до світу, богом і правителем якого є Сатана (1Ів 5:19). Вилучення людини мало викоренити плотський вплив, тобто оберегти збір від зіпсуття. Такий крок допомагав зберегти здоровий дух, який панував у зборі (2Тм 4:22).

Присутності. Це перший з шести випадків, коли Павло згадує присутність Христа у своїх двох листах до фессалонікійців. (Див. глосарій, «Присутність»; див. також «Вступ до 1 Фессалонікійців».) Павло з нетерпінням чекає присутності Господа Ісуса і дуже радіє, що дорогі його серцю одновірці отримають нагороду під час цієї присутності. Далі у листі сказано, що він молиться, аби вони були «бездоганно святими перед нашим Богом і Батьком під час присутності нашого Господа Ісуса з усіма його святими» (1Фс 3:13; див. коментар до 1Кр 15:23).

Святим поцілунком. Див. коментар до Рм 16:16.

Святим поцілунком. У своїх чотирьох листах (тут і в 1Кр 16:20; 2Кр 13:12; 1Фс 5:26) Павло заохочує одновірців вітати одне одного «святим поцілунком». Апостол Петро використав подібний вислів: «З любов’ю вітайте одне одного поцілунком» (1Пт 5:14). У біблійні часи поцілунок був знаком прив’язаності, поваги до когось чи миру з кимось. Також поцілунком віталися або прощалися (Рт 1:14; Лк 7:45). Цілувати одні одних могли не тільки чоловік і жінка, які були родичами (Бт 29:11; 31:28), але і родичі-чоловіки та близькі друзі (Бт 27:26, 27; 45:15; Вх 18:7; 1См 20:41, 42; 2См 14:33; 19:39; див. коментарі до Дії 20:37). Поцілунки, якими вітали одне одного християни, свідчили про теплі братерські почуття і їхню єдність у правдивому поклонінні. Вони не були формальністю чи якимось обрядом, а також не мали романтичного чи сексуального підтексту (Ів 13:34, 35).

Господом. У цьому та подібних контекстах грецьке слово «Господь» може стосуватися як Єгови, так і Ісуса Христа. Коли уривки з Єврейських Писань, де містяться подібні вислови, а також контекст в Грецьких Писаннях, не дають чітких підстав вживати Боже ім’я, Комітет перекладу Біблії нового світу залишає слово «Господь», щоб не перевищити своїх повноважень і не перейти межі між перекладом і тлумаченням. (Див. додаток В1.) Хоча деякі переклади Грецьких Писань єврейською та іншими мовами вживають тут Боже ім’я, є підстави вважати, що слово «Господь» у цьому контексті стосується Господа Ісуса Христа (1Фс 5:28).

Господа Ісуса Христа. У деяких рукописах в кінці цього листа стоїть слово «Амінь». Хоча деякі листи Павла закінчуються словом «Амінь» (Рм 16:27; Гл 6:18), аналіз різних рукописів свідчить, що немає підстав додавати його в цьому вірші.

Медіафайли

Броня
Броня

У I столітті римські воїни носили різні види броні, яка захищала груди і спину. Воєначальники носили кірасу (1), металеву броню, яка складалася з двох пластин і повторювала форму тіла. З одного боку передня пластина кріпилася до задньої за допомогою петель, а з іншого — за допомогою пряжок чи ремінців. Багато воїнів носили броню з лусок (2), виготовлених з різних сплавів заліза або міді. Луски кріпилися до шкіряної чи лляної основи. Також декотрі воїни носили кольчугу (3) поверх шкіряної сорочки. Кольчугу виготовляли із тисячі залізних кілець, які скріплювали у ряди, а ряди з’єднували між собою. Вона надійно захищала тіло і важила менше, ніж інші види броні. На прикладі броні Павло показав, який захист дають такі риси, як праведність, віра і любов (Еф 6:14; 1Фс 5:8).

Римські шоломи
Римські шоломи

На малюнку зображено два види шоломів, які носили римські воїни в І столітті. Такі шоломи виготовляли з бронзи чи заліза. Вони були округлої форми і мали козирок ззаду, який захищав шию від ударів, та навісні пластини, які прикривали щоки. Крім того, більшість шоломів мала виступ на лобовій частині для захисту обличчя. Усі шоломи мали підкладку, яка зазвичай була м’якою, що дозволяло носити шолом довгий час. Очевидно, воїни самі купували собі обладунки, у тому числі шолом. На прикладі шолома Павло показує, наскільки великий захист може дати надія. Подібно як шолом захищав голову воїна від смертельних ударів, «надія на спасіння» може захистити мислення християнина і допомогти йому отримати обіцяне Богом вічне життя (1Фс 5:8, 9; Тит 1:2).

Написання листів
Написання листів

Ці артефакти показують, якими предметами для письма користувалися в першому столітті н. е. Можливо, ручки виробляли з певного виду тростини, що росла вздовж річки Ніл. Зазвичай писали недорогим чорним чорнилом, яке зберігалося в чорнильницях. Для написання використовували різні поверхні, наприклад, дерев’яні дощечки, глиняні черепки, пергамент або папірус. Письменник міг написати довгий лист на папірусному сувої, а потім відрізати залишок пергаменту для подальшого використання. Для короткого листа письменник міг купити один аркуш, який торговець відрізав від сувою. Здебільшого листи були короткими. Наприклад, лист Павла до Филимона вважався середньої довжини. Більшість книг, які ввійшли до Грецьких Писань,— це листи, написані Ісусовими учнями під натхненням святого духу.