Перший лист до фессалонікійців 2:1—20

2  Брати, ви самі, безперечно, знаєте, що наш прихід до вас не був даремний.+  Як ви чули, спочатку ми зазнали страждань і знущання у Філı́ппах,+ але з допомогою нашого Бога набралися сміливості звіщати вам Божу добру новину,+ стикаючись з великою протидією.  Бо ми не ґрунтуємо своє настійне заохочення на помилкових поглядах, не даємо його з нечистих спонук і не стараємось вас обманути.  Оскільки ми маємо схвалення від Бога і отримали від нього доручення проповідувати добру новину, ми говоримо, намагаючись догоджати не людині, а Богові, який перевіряє наші серця.+  Як ви знаєте, ми ніколи не використовували улесливих слів і не прагнули нажитися на вас, приховавши свої спонуки.+ І Бог цьому свідок!  Ми не шукали слави від людей, ані від вас, ані від інших, хоча, як апостоли Христа, могли обтяжити вас великими витратами.+  Навпаки, ми були лагідні з вами, немов мати, що годує своїх немовлят і ніжно дбає про них.  І, плекаючи до вас ніжні почуття, ми постановили передати вам не лише Божу добру новину, але й самих себе,+ тому що дуже полюбили вас.+  Брати, ви, безперечно, пам’ятаєте нашу важку і невтомну працю. Адже, проповідуючи вам Божу добру новину, ми ніч і день працювали, щоб не обтяжувати жодного з вас великими витратами.+ 10  І ви, і сам Бог — свідки того, якими відданими, праведними та бездоганними були ми серед вас, віруючих. 11  Ви добре знаєте, що ми обходились з вами, неначе батько+ зі своїми дітьми: не переставали настійно заохочувати кожного з вас, утішати вас і спонукувати,+ 12  щоб ви і далі поводились гідно перед Богом,+ який покликав вас до свого Царства+ й слави.+ 13  Тому ми постійно дякуємо Богові,+ бо ви, почувши від нас слово Боже, прийняли його не як слово людини, а як те, чим воно є насправді,— як слово Бога, що й діє у вас, віруючих. 14  І ви, брати, наслідуєте Божі збори в Юдеї, що перебувають в єдності з Христом Ісусом. Адже ви постраждали від рук своїх земляків,+ як і вони страждають від рук юдеїв, 15  котрі вбили навіть Господа Ісуса+ і пророків, а також переслідували нас.+ Вони не догоджають Богові, а лише усім шкодять, 16  заважаючи нам проповідувати* людям з інших народів, щоб ті могли врятуватись.+ І так вони доповнюють міру своїх гріхів. Проте його гнів нарешті вилився* на них.+ 17  Брати, коли ми ненадовго з вами розсталися,— хоча серцем і далі були з вами,— ми палко прагнули вас* побачити і доклали для цього всіх зусиль. 18  Саме тому ми — точніше я, Павло,— не лише один раз, а двічі намагалися прийти до вас, але Сатана щоразу ставав на нашому шляху. 19  Бо що є нашою надією, радістю чи вінком тріумфу перед нашим Господом Ісусом під час його присутності? Хіба не ви?+ 20  Безперечно, ви наша слава і радість.

Примітки

Або «постійно забороняючи нам говорити».
Або, можливо, «повністю спав».
Букв. «ваше обличчя».

Коментарі

Відвертість. Або «сміливість; безстрашність». Грецьке слово парресı́а також перекладається як «свобода мови; впевненість» (Дії 28:31; 1Ів 5:14; також прим.). Цей іменник і споріднене дієслово парресіа́зомай, що часто передається як «говорити сміливо (зі сміливістю)», трапляються в книзі Дії кілька разів і вдало характеризують проповідування перших християн (Дії 4:29, 31; 9:27, 28; 13:46; 14:3; 18:26; 19:8; 26:26).

З усією сміливістю. Або «з усією безстрашністю; з величезною свободою мови». Грецьке слово парресı́а також перекладається як «відвертість» (Дії 4:13). Цей іменник і споріднене дієслово парресіа́зомай, що часто передається як «говорити сміливо (зі сміливістю)», трапляються в книзі Дії кілька разів. Від початку й до кінця своєї розповіді Лука підкреслює, що, проповідуючи, ранні християни виявляли сміливість (Дії 4:29, 31; 9:27, 28; 13:46; 14:3; 18:26; 19:8; 26:26).

Попри багато страждань. Тут ідеться про переслідування, з якими стикнулися християни у Фессалоніках невдовзі після того, як Павло і Сила розповіли їм добру новину. Фанатично налаштовані юдеї були розлючені тим, що ця добра новина поширюється, тому підбурили натовп напасти на дім, де зупинився Павло. Але, не знайшовши його, вони схопили Ясона, господаря дому, та деяких братів і після того потягли їх до начальників міста та звинуватили в заколоті. Брати порадили Павлу і Силі залишити місто тієї ж ночі і піти до Верії (Дії 17:1—10). Варто зазначити, що за допомогою святого духу християнам у Фессалоніках вдалося зберегти радість, незважаючи на переслідування.

Зазнали... знущання у Філіппах. Павло говорить про події, записані в Дії 16:12, 16—24. Павла і Силу потягли на ринкову площу, де міські управителі поспішно винесли їм вирок, наказали здерти з них одяг і висікти різками. Після того їх вкинули до в’язниці і закували ноги в колодки. Тож Павло влучно описав це словами «зазнали... знущань». Він вжив сильне слово, яке, згідно з одним довідником, може означати «поводження, яке має на меті публічно образити і принизити людину». Беручи все це до уваги, можна сказати, що сміливість Павла і Сили була справді винятковою.

Набралися сміливості. Хоча у Філіппах Павло і Сила зазнали знущань, вони не піддалися страху і не відступили, а «набралися сміливості» і продовжили проповідувати (Дії 17:2—10). Павло смиренно визнає, що вони виявляли таку сміливість з допомогою нашого Бога, а не завдяки власним силам. Псалмописьменник Давид звернувся з подібними словами до Єгови: «Зробив ти мене сміливим і сильним» (Пс 138:3; див. також Езд 7:28). Грецьке слово, перекладене як «набралися сміливості», кілька разів вживається щодо служіння Павла і часто передає думку про те, що хтось говорить сміливо (Дії 13:46; 14:3; 19:8; див. коментарі до Дії 4:13; 28:31).

Стикаючись з великою протидією. Невдовзі після того як Павло і Сила прибули у Фессалоніки, вони стикнулися з жорстокою протидією (Дії 17:1—14; див. коментар до 1Фс 1:6). Але оскільки Павло любив служіння, він все зніс і далі сміливо проповідував добру новину (Рм 1:14, 15; 2Тм 4:2). Павло вживає грецький вислів, який можна також перекласти як «серед великої боротьби». Це вказує на те, що Павло й Сила не піддалися протидії, а боролися за те, щоб продовжувати сміливо проповідувати. Іноді цей вислів використовували щодо учасників Олімпійських ігор, які мали з усіх сил боротися, щоб перемогти.

Нечистих спонук. Букв. «нечистоти». У переносному значенні грецьке слово акатарсı́а стосується будь-якої нечистоти — у статевих стосунках, у мові, в ділах чи в духовних справах. (Пор. Рм 1:24; 1Кр 7:14; 2Кр 6:17; Еф 4:19; 1Фс 4:7.) У цьому контексті акатарсı́а, очевидно, стосується поганих або нечистих спонук. (Див. коментар до Гл 5:19.)

Нечистота. Або «забрудненість; розбещеність; хтивість». З перших трьох «учинків плоті», згаданих у цьому вірші, «нечистота» (грецькою акатарсı́а) має найширше значення. У Грецьких Писаннях це слово трапляється 10 разів. У буквальному значенні воно стосується чогось фізично нечистого, брудного (Мт 23:27). У переносному значенні це слово стосується будь-якої нечистоти — у статевих стосунках, у мові, в ділах чи в духовних справах, наприклад поклоніння фальшивим богам (Рм 1:24; 6:19; 2Кр 6:17; 12:21; Еф 4:19; 5:3; Кл 3:5; 1Фс 2:3; 4:7). Тож «нечистота» може бути пов’язана з різними неправильними вчинками: від незначних проступків до серйозних гріхів. (Див. коментар до Еф 4:19.) Це слово підкреслює, наскільки огидною з морального погляду є така поведінка чи стан людини. (Див. глосарій, «Нечистий».)

Улесливих слів. Лестощі — це неправдива, нещира чи надмірна похвала, за допомогою якої хтось хоче здобути прихильність або матеріальну вигоду. Біблія засуджує таке лицемірство (Пс 5:9; 12:2, 3). Згідно з одним довідником, грецьке слово колакı́я, перекладене тут як «улесливі»,— це «похвала, спрямована на те, щоб потішити чиєсь самолюбство». Це слово вживається в Грецьких Писаннях лише тут. Павло говорить, що, проповідуючи фессалонікійцям, він «ніколи не використовува[в] улесливих слів», а потім додає: «Бог цьому свідок!» Крім того, християни беруть приклад з Ісуса в тому, як ставитися до лестощів. Він без вагань виправив юдейського начальника, який назвав його «Учителем добрим», бо, очевидно, намагався підлеститись до Ісуса (Мр 10:17 і коментар, 18; пор. Йв 32:21, 22).

Приховавши. У цьому контексті грецьке слово, перекладене як «приховавши», передає думку про «прикидання; прикривання». За визначенням одного словника, йдеться про «враження, яке хтось хоче створити, аби приховати те, що є насправді». Павло і його товариші ніколи не мали ні бажання нажитися на інших, ні будь-яких егоїстичних цілей, які треба було б маскувати улесливими словами чи обманом.

Учителю добрий. Чоловік, очевидно, вживає ці слова як улесливий офіційний титул. Релігійні вчителі того часу зазвичай вимагали від інших такого шанобливого звертання. Хоча Ісус не заперечував, щоб його називали «Вчителем» і «Господом» (Ів 13:13), він хотів, аби вся слава належала його Батькові.

Виготовляв намети. Грецьким словом скенопойо́с, що перекладене цим висловом, названо ремесло Павла, Акили і Прискилли. Висловлювались різні погляди щодо того, яке саме ремесло малося на увазі (виготовлення наметів, гобеленів чи канатів). Однак багато вчених вважає, що це слово, найімовірніше, передає думку про виготовлення наметів. Павло походив з Тарса, що в Кілікії. Ця місцевість славилась кілікіумом — тканиною з козячої шерсті, з якої виготовляли намети (Дії 21:39). У I столітті н. е. юдеї вважали своїм обов’язком навчити синів якогось ремесла, навіть якщо планувалось, що ті будуть здобувати вищу освіту. Тож Павло, мабуть, навчився виготовляти намети ще в юності. Робота була нелегкою, адже кажуть, що тканина кілікіум була груба і цупка, тому її було важко різати і шити.

Шукали слави від людей. Павло був смиренним служителем, який намагався наслідувати Христа. Можливо, він написав ці слова, тому що пам’ятав сказане Ісусом: «Я не хочу слави від людей» (Ів 5:41; 7:18; 1Кр 11:1). Павло не стверджував, що неправильно виявляти належну пошану одновірцям у зборі. (Пор. Рм 12:10; 1Тм 5:17.) Але він не хотів шукати собі честі, престижу, слави або похвали від будь-якої людини.

Могли обтяжити вас великими витратами. Павло не просив у фессалонікійців навіть найменшої матеріальної допомоги, яка дала б йому можливість присвячувати більше часу служінню. Під час перебування в Коринфі він теж не просив допомоги, хоча пізніше пояснив, що має біблійну підставу її очікувати (1Кр 9:11—15, 18). Як видно з 1Фс 2:9, у Фессалоніках Павло працював «ніч і день». Мабуть, він займався тим самим, що і в Коринфі,— виготовляв намети. (Див. коментар до Дії 18:3.) Також він, можливо, хотів подати приклад християнам у Фессалоніках (2Фс 3:7—12).

Неначе батько зі своїми дітьми. Тут Павло каже, що поводився з фессалонікійцями як батько, який з любов’ю заохочує і потішає своїх дітей та навчає їх важливих істин. (Пор. Пв 6:6, 7; Пс 78:5, 6.) Ця метафора доповнює іншу, вжиту в 1Фс 2:7, де Павло говорить про матір, що годує своїх немовлят. (Див. коментар.) Обидва о́брази підкреслюють, що, хоча Павло і його товариші отримали від Бога владу бути пастирями, вони з усіх сил старалися, щоб у зборі панувала сімейна атмосфера, любов і бажання підтримувати одні одних. (Пор. 1Тм 5:1, 2.)

Лагідні. Павло і його товариші «були лагідні» з фессалонікійцями, оскільки любили їх і щиро хотіли, щоб вони зростали духовно (1Фс 2:8). Однак у деяких перекладах вживається вислів «були маленькими дітьми» або «були немовлятами». Причиною такого різночитання є те, що в деяких грецьких рукописах міститься слово е́піой («лагідний»), а в інших — слово не́піой («немовлята; маленькі діти»). Ці два грецькі слова відрізняються лише однією літерою. Оскільки попереднє грецьке слово закінчується на літеру н, деякі вчені вважають, що переписувачі помилково написали цю літеру ще раз; така помилка називається дитографія. Але і контекст, і порівняння з матір’ю, яка годує своїх дітей, свідчать на користь слова «лагідні», і саме воно вживається в багатьох сучасних перекладах.

Мати, що годує своїх немовлят. Тут і через кілька віршів Павло вживає дві яскраві метафори, які порівнювали теплі стосунки між Павлом і фессалонікійцями зі стосунками в сім’ї (1Фс 3:6). Тут Павло говорить, що він і його товариші були для збору як «мати, що годує своїх немовлят», мати, яка настільки їх любить, що ставить їхні інтереси вище за свої. Далі, в 1Фс 2:11, Павло вживає метафору про батька. (Див. коментар.) Слово, перекладене як «мати, що годує своїх немовлят», у Грецьких Писаннях вживається лише в цьому вірші. Але воно також міститься в Септуагінті в Іс 49:23. Там сказано, що коли Єгова виведе свій народ з полону, то дасть княгинь, які будуть «годувальницями».

Ніжно дбає про. Або «пестить». Вжите тут грецьке слово буквально означає «гріти; зігрівати». В цьому контексті воно могло нагадувати про те, як мама дбає, щоб її дітям було тепло і зручно. В Септуагінті це слово вживається в Пв 22:6 (як переклад єврейського відповідника слова «сидітиме»), а також в Йв 39:14 («вигріває»), де описується, як мама-пташка гріє своїх пташенят або яйця, які висиджує.

Плекаючи... ніжні почуття. Павло говорить про свої почуття до християн у Фессалоніках, вживаючи грецьке дієслово, яке, згідно з одним словником, означає «мати глибокі почуття, підсилені сердечною прив’язаністю». А, згідно з іншим словником, це «мати сильне бажання» або «прагнути».

Постановили. Павло і його співпрацівники мали «ніжні почуття» до фессалонікійців, які прийняли добру новину, і саме тому допомагали їм, не шкодуючи сил. Грецьке дієслово, перекладене тут як «постановили», передає думку, що Павло і його товариші були рішуче налаштовані служити на благо одновірців, і їм подобалося це робити (букв. «були дуже раді»). В одному довіднику про Павла сказано: «Недоконана форма вжитого тут [грецького] дієслова вказує на те, що його бажання віддавати себе новонаверненим не вгасало, а було постійним».

Себе. Або «своє життя; свої душі». (Див. глосарій, «Душа».)

Могли обтяжити вас великими витратами. Павло не просив у фессалонікійців навіть найменшої матеріальної допомоги, яка дала б йому можливість присвячувати більше часу служінню. Під час перебування в Коринфі він теж не просив допомоги, хоча пізніше пояснив, що має біблійну підставу її очікувати (1Кр 9:11—15, 18). Як видно з 1Фс 2:9, у Фессалоніках Павло працював «ніч і день». Мабуть, він займався тим самим, що і в Коринфі,— виготовляв намети. (Див. коментар до Дії 18:3.) Також він, можливо, хотів подати приклад християнам у Фессалоніках (2Фс 3:7—12).

Не обтяжувати... великими витратами. Див. коментар до 1Фс 2:6.

Мати, що годує своїх немовлят. Тут і через кілька віршів Павло вживає дві яскраві метафори, які порівнювали теплі стосунки між Павлом і фессалонікійцями зі стосунками в сім’ї (1Фс 3:6). Тут Павло говорить, що він і його товариші були для збору як «мати, що годує своїх немовлят», мати, яка настільки їх любить, що ставить їхні інтереси вище за свої. Далі, в 1Фс 2:11, Павло вживає метафору про батька. (Див. коментар.) Слово, перекладене як «мати, що годує своїх немовлят», у Грецьких Писаннях вживається лише в цьому вірші. Але воно також міститься в Септуагінті в Іс 49:23. Там сказано, що коли Єгова виведе свій народ з полону, то дасть княгинь, які будуть «годувальницями».

Неначе батько зі своїми дітьми. Тут Павло каже, що поводився з фессалонікійцями як батько, який з любов’ю заохочує і потішає своїх дітей та навчає їх важливих істин. (Пор. Пв 6:6, 7; Пс 78:5, 6.) Ця метафора доповнює іншу, вжиту в 1Фс 2:7, де Павло говорить про матір, що годує своїх немовлят. (Див. коментар.) Обидва о́брази підкреслюють, що, хоча Павло і його товариші отримали від Бога владу бути пастирями, вони з усіх сил старалися, щоб у зборі панувала сімейна атмосфера, любов і бажання підтримувати одні одних. (Пор. 1Тм 5:1, 2.)

Поводитися гідно перед Єговою. Або «ходити гідно Єгови». Слово «ходити» має тут переносне значення — «жити» або «поводитись». У своїх листах Павло не раз вживає це грецьке слово в переносному значенні (Гл 5:16; Еф 5:2; Флп 3:17; Кл 2:6; 3:7; 4:5; 1Фс 2:12; 4:1). Згідно з одним довідником, в подібних контекстах це слово стосується способу життя. В такому самому значенні воно вживалося і в Єврейських Писаннях. Наприклад, в Бт 6:9 про Ноя сказано: «Ной був чоловіком праведним і бездоганним серед своїх сучасників. Він ходив з правдивим Богом». Отже, ходити, або поводитися, гідно перед Єговою означає жити так, щоб прославляти його ім’я і дотримуватися його праведних норм. Павло вживає подібний вислів також у 1Фс 2:12. (Щоб дізнатись про підстави вживання Божого імені у цьому вірші, див. додаток В3, вступ і Кл 1:10.)

І далі поводились гідно перед Богом. Букв. «і далі ходили гідно Бога». Павло говорить тут про спосіб життя християнина. Він вживає подібний вислів у Кл 1:10. (Див. коментар.)

Слово Боже, прийняли його. Хоча християни у Фессалоніках почули слово Боже від Павла і Сили (Дії 17:1—4), вони усвідомлювали, що ця звістка походить не від людей. Вона була від Бога Єгови і ґрунтувалася на натхнених Єврейських Писаннях. Проте від днів Ісуса вислів «слово Боже» (або «слово Бога») почав стосуватися і доброї новини про спасіння, яке прийшло завдяки Ісусу (Еф 1:12, 13; Кл 4:3). Коли формувався канон Грецьких Писань, Перший лист до фессалонікійців, очевидно, був першим із листів Павла, який увійшов до цього канону і став частиною натхненого Слова Бога. Пізніше апостол Петро назвав Павлові листи частиною «Писань» (2Пт 3:15, 16; див. глосарій, «Канон (біблійний)»).

Що й діє у вас, віруючих. Форму грецького слова енерґе́о, перекладеного як «діє», також можна перекласти як «заряджає». (Див. коментар до Флп 2:13.) Оскільки звістка, яку проповідували Павло і його співпрацівники, була «не... словом людини», а «словом Бога», вона мала силу і діяла в тих, хто щиро повірив у неї. (В Єв 4:12 спільнокореневе грецьке дієслово перекладено як «справляє могутній вплив».) Протягом свого служіння Павло бачив, як завдяки силі Божого слова багато людей докорінно змінили своє життя (1Кр 6:9—11; Еф 2:3; Тит 3:3). Сам Павло був яскравим прикладом того, що «слово Бога» здатне змінити особистість і життя людини (Гл 1:13, 22, 23; 1Тм 1:12—14).

Зміцнює вас. Або «діє у вас». Грецьке слово енерґе́о вживається двічі у цьому вірші і спочатку перекладається як «зміцнює», а потім — «щоб ви мали... силу діяти». Божий святий дух, або діюча сила,— це найбільше у всесвіті джерело сили та енергії. Бог послуговувався саме цієї силою, щоб створити усе (Бт 1:2; Пс 104:30; Іс 40:26). І саме через святий дух Єгова дає своїм служителям необхідну «силу діяти», коли їхні власні сили вичерпуються (Іс 40:31). А при потребі дух Єгови може навіть підсилити природні здібності людини (Лк 11:13; 2Кр 4:7). Апостол Павло часто відчував, що підтримка від Бога доповнювала його власні зусилля (Флп 4:13; Кл 1:29).

Ви постраждали від рук своїх земляків. Див. коментар до 1Фс 1:6.

Попри багато страждань. Тут ідеться про переслідування, з якими стикнулися християни у Фессалоніках невдовзі після того, як Павло і Сила розповіли їм добру новину. Фанатично налаштовані юдеї були розлючені тим, що ця добра новина поширюється, тому підбурили натовп напасти на дім, де зупинився Павло. Але, не знайшовши його, вони схопили Ясона, господаря дому, та деяких братів і після того потягли їх до начальників міста та звинуватили в заколоті. Брати порадили Павлу і Силі залишити місто тієї ж ночі і піти до Верії (Дії 17:1—10). Варто зазначити, що за допомогою святого духу християнам у Фессалоніках вдалося зберегти радість, незважаючи на переслідування.

Служіння, пов’язане з примиренням. Тобто служіння, мета якого допомогти людям «примири[т]ися з Богом через смерть його Сина» (Рм 5:10). Це служіння включає в себе проголошення важливої звістки, завдяки якій люди, відчужені від Бога, можуть розвинути з ним мирні стосунки і стати його друзями (2Кр 5:18—20; щоб дізнатись про значення грецького слова діаконı́а («служіння»), див. коментарі до Дії 11:29; Рм 11:13).

Вони не догоджають Богові. Ці слова стосуються тих, хто перешкоджає іншим примиритися з Богом і отримати надію на спасіння і вічне життя (1Фс 2:16). Як і Павло, котрий колись переслідував християн, ці люди можуть вірити, що так вони служать Богу (Ів 16:2; Гл 1:13; 1Тм 1:13). Але насправді такі гонителі не пізнали ні Єгови, ні його Сина (Ів 16:3).

Усім шкодять. Можна сказати, що ті, хто переслідує правдивих християн, шкодять усьому людству, адже саме через працю проповідування, яку започаткував Ісус, Єгова примиряє із собою грішних людей. (Див. коментарі до 2Кр 5:18, 19.)

Примиряє із собою світ. Світ, тобто людство, має примиритися з Богом, оскільки перший чоловік Адам виявив непослух і передав усім своїм нащадкам гріх і недосконалість. (Див. коментар до 2Кр 5:18.) Бог здійснює це примирення через Христа, тобто завдяки Ісусовій жертві примирення (Рм 5:10; 2Кр 5:21; Кл 1:21, 22). Тих, хто перебуває в єдності з Христом, Єгова призначив «послами» у ворожому світі і доручив їм «служіння, пов’язане з примиренням» (2Кр 5:18, 20).

Бога, який... примирив нас із собою. Усім людям необхідно примиритися з Богом, оскільки перший чоловік Адам виявив непослух і передав усім своїм нащадкам гріх і недосконалість (Рм 5:12). Як наслідок, люди стали ворогами Бога і тепер вони відчужені від нього, адже Бог, дотримуючись своїх норм, не може дивитися крізь пальці на гріх (Рм 8:7, 8). Грецькі слова, перекладені як «примирити» і «примирення», передають думку про зміну чи обмін. У цьому контексті вони вказують на те, що ворожі стосунки з Богом змінилися на мирні і дружні. Тут Павло каже, що спочатку Бог примирив із собою «нас» (Павла, його товаришів і всіх помазаних духом християн) і зробив це через Христа, тобто завдяки Христовій викупній жертві. Далі Павло говорить, що Бог «доручив нам служіння, пов’язане з примиренням». (Див. коментар до Рм 5:10.)

Вони доповнюють міру своїх гріхів. Павло тут говорить про юдеїв першого століття, які «вбили... Господа Ісуса» і жорстоко переслідували його послідовників (1Фс 2:15). Ці противники перешкоджали християнам «проповідувати людям з інших народів». В оригіналі цей вислів звучить як «вони завжди доповнюють міру своїх гріхів». Слова «доповнюють міру своїх гріхів» вказують на те, що ці юдеї дуже сильно грішили, а слово «завжди» передає думку, що вони продовжували робити те, чим їхні прабатьки займалися століттями. (Див. коментар до Мт 23:32.)

Його гнів. Букв. «гнів». Грецьке дієслово, перекладене в цьому вірші як вилився, вживається в часі, який вказує на те, що Божий гнів обов’язково спаде на юдеїв. І він справді вилився на них у 70 році н. е., коли римляни знищили Єрусалим і храм. У деяких давніх рукописах тут вживається вислів «Божий гнів».

Довершіть те, що розпочали ваші прабатьки. Або «доповніть міру ваших прабатьків». Буквальне значення цієї ідіоми — «до кінця наповнити міру, яку хтось уже почав наповнювати». Ісус не наказує юдейським провідникам закінчити те, що розпочали їхні прабатьки. Радше він з іронією передрікає той факт, що вони вб’ють його, так само як їхні прабатьки вбивали Божих пророків давнини.

Мати, що годує своїх немовлят. Тут і через кілька віршів Павло вживає дві яскраві метафори, які порівнювали теплі стосунки між Павлом і фессалонікійцями зі стосунками в сім’ї (1Фс 3:6). Тут Павло говорить, що він і його товариші були для збору як «мати, що годує своїх немовлят», мати, яка настільки їх любить, що ставить їхні інтереси вище за свої. Далі, в 1Фс 2:11, Павло вживає метафору про батька. (Див. коментар.) Слово, перекладене як «мати, що годує своїх немовлят», у Грецьких Писаннях вживається лише в цьому вірші. Але воно також міститься в Септуагінті в Іс 49:23. Там сказано, що коли Єгова виведе свій народ з полону, то дасть княгинь, які будуть «годувальницями».

Неначе батько зі своїми дітьми. Тут Павло каже, що поводився з фессалонікійцями як батько, який з любов’ю заохочує і потішає своїх дітей та навчає їх важливих істин. (Пор. Пв 6:6, 7; Пс 78:5, 6.) Ця метафора доповнює іншу, вжиту в 1Фс 2:7, де Павло говорить про матір, що годує своїх немовлят. (Див. коментар.) Обидва о́брази підкреслюють, що, хоча Павло і його товариші отримали від Бога владу бути пастирями, вони з усіх сил старалися, щоб у зборі панувала сімейна атмосфера, любов і бажання підтримувати одні одних. (Пор. 1Тм 5:1, 2.)

Ми... з вами розсталися. Або «ми... вас втратили». Павло вживає тут грецьке дієслово апорфанı́зо, яке може перекладатися як «осиротіти». (Воно є спільнокореневим зі словом орфано́с, «сирота», що в Як 1:27 стоїть у множині.) Але це дієслово також використовували, коли говорили про втрату когось близького, в тому числі про батьків, які втратили дітей. У цьому розділі у вірші 7 Павло порівнює себе і своїх товаришів до матері, що годує своїх немовлят, а у вірші 11 — до батька. Тож він використовує це дієслово, бо, можливо, хоче показати, що він і його товариші почувалися, наче батьки, котрі втратили своїх дітей. Вони дуже сильно сумували за спілкуванням з одновірцями у Фессалоніках, які стали для них мов сім’я. Павло неодноразово вживає слова, пов’язані з сім’єю, коли описує свої стосунки з одновірцями. (Див. коментарі до 1Фс 2:7, 11.)

Ненадовго. Павло використовує ідіому, яка в Грецьких Писаннях трапляється лише тут. Дослівно її можна перекласти як «на пору (на визначений час) години». Можливо, Павло має на увазі, що зовсім недавно (мабуть, кілька місяців тому) бачився з одновірцями у Фессалоніках, але все одно прагне знову зустрітися з ними. Павло розлучився з цими християнами не з власної волі, але він запевняє їх, що робить усе можливе, щоб побачитися з ними. Аби потішити їх, він послав до них Тимофія (1Фс 3:1, 2).

Сатана... ставав на нашому шляху. Грецьке дієслово, перекладене тут як «ставав на шляху», також можна перекласти як «загороджував дорогу» або «перешкоджав». Павло вживає те саме дієслово в Рм 15:22 («не вдавалося»). Це дієслово могли використовувати, коли йшлося про пошкодження дороги, щоб нею неможливо було пересуватися, або про прорив лінії оборони на війні. Павло міг мати на увазі, що противники у Фессалоніках якимось чином перешкоджали йому туди повернутися. Хоч би якою була перешкода, Павло під натхненням каже, що її справжнє джерело — це Сатана, який є «богом цього світу». (Див. коментарі до Ів 12:31; 2Кр 4:4.)

Правитель цього світу. Подібний вислів вживається в Ів 14:30 та 16:11 і стосується Сатани Диявола. В цьому вірші слово «світ» (грецькою ко́смос) вказує на людей, які відчужені від Бога і поведінка яких іде врозріз з Божою волею. Бог не створював неправедного світу, цей світ «лежить у владі Злого» (1Ів 5:19). Сатана і його «злі духовні сили у небесах» діють як невидимі «світові правителі [форма грецького слова космокра́тор] цієї темряви» (Еф 6:11, 12).

Бог цього світу. Бог, про якого тут ідеться,— це Сатана, оскільки у вірші чітко сказано, що він «засліпив розуми» «невіруючим». Ісус назвав Сатану «правителем цього світу» і сказав, що він «буде вигнаний геть» (Ів 12:31). З цих слів Ісуса, а також з того, що Сатану названо «богом цього світу [або «цього віку»]», видно, що його становище тимчасове. (Пор. Об 12:12.)

Вінком тріумфу. Павло називає християн у Фессалоніках «вінком тріумфу». Можливо, він мав на увазі звичай, коли почесному послу, видатному державному службовцю чи атлету одягали корону або вінок як символ пошани чи досягнень. Грецьке слово, перекладене як «тріумф», передає думку про «радість», але теж може означати «вихваляння; гордість за щось». Тут Павло вживає це слово в позитивному значенні, говорячи про радість і доречну гордість за те, що допоміг створити християнський збір у Фессалоніках (2Фс 1:4; пор. Флп 4:1; пор. коментар до 2Кр 10:17).

Присутності. Це перший з шести випадків, коли Павло згадує присутність Христа у своїх двох листах до фессалонікійців. (Див. глосарій, «Присутність»; див. також «Вступ до 1 Фессалонікійців».) Павло з нетерпінням чекає присутності Господа Ісуса і дуже радіє, що дорогі його серцю одновірці отримають нагороду під час цієї присутності. Далі у листі сказано, що він молиться, аби вони були «бездоганно святими перед нашим Богом і Батьком під час присутності нашого Господа Ісуса з усіма його святими» (1Фс 3:13; див. коментар до 1Кр 15:23).

Під час його присутності. Слово «присутність» вперше вживається в Мт 24:3, де описано, як дехто з учнів Ісуса запитує про «ознаку [його] присутності». Це слово стосується присутності Ісуса Христа у царській владі. Присутність Ісуса почалася, коли він невидимо для людей сів на престол як Месіанський Цар на початку останніх днів цього віку. Грецьке слово парусı́а, перекладене як «присутність», в багатьох перекладах передане як «прихід», але його буквальне значення — «бути поряд». Присутність Ісуса мала тривати певний період, а не просто бути чимось короткочасним, як у випадку з приходом. Те, що слово парусı́а має таке значення, видно з Мт 24:37—39, де «дні Ноя... до Потопу» порівнюються з «часом присутності Сина людського». Крім того, у Флп 2:12 Павло використовує слово парусı́а, протиставляючи свою «присутність» своїй відсутності. (Див. коментар до 1Кр 16:17.) Тож Павло пояснює, що ті, хто... належить Христу, тобто його помазані духом брати і співспадкоємці, воскресатимуть для життя в небі через якийсь час після того, як Ісус стане небесним Царем Божого Царства.

Нехай хвалиться Єговою. У Грецьких Писаннях дієслово кауха́омай, перекладене тут як «хвалиться», також може означати «гордитися; тішитися; радіти». Воно вживається як в негативному, так і в позитивному значенні. Наприклад, Павло заохочував одновірців: «Радіймо [або «хвалімося»] надією одержати славу від Бога» (Рм 5:2). Хвалитися Єговою означає гордитися тим, що Єгова є нашим Богом, і радіти, що він має таку репутацію, таке ім’я (Єр 9:23, 24).

Медіафайли

Служачи у Фессалоніках, Павло працює, щоб забезпечити себе
Служачи у Фессалоніках, Павло працює, щоб забезпечити себе

Перший лист до фессалонікійців — це перша біблійна книга, яку Павло написав під натхненням святого духу. Приблизно 50 р. н. е., під час своєї другої місіонерської подорожі, Павло відвідав Фессалоніки. Але через дуже короткий час він разом з Силою був змушений покинути місто, оскільки тамтешній новосформований збір стикнувся з переслідуванням (Дії 17:1—10, 13). Розповідаючи про своє перебування в Фессалоніках, Павло сказав, що він і його співпрацівники «ніч і день працювали, щоб не обтяжувати... великими витратами» місцевих братів (1Фс 2:5—9). Павло вмів виготовляти намети, тож, можливо, саме так він забезпечував себе (Дії 18:2, 3). Займаючись цим ремеслом, він, без сумніву, проповідував усім, кого зустрічав.