Зазнали... знущання у Філіппах. Павло говорить про події, записані в Дії 16:12, 16—24. Павла і Силу потягли на ринкову площу, де міські управителі поспішно винесли їм вирок, наказали здерти з них одяг і висікти різками. Після того їх вкинули до в’язниці і закували ноги в колодки. Тож Павло влучно описав це словами «зазнали... знущань». Він вжив сильне слово, яке, згідно з одним довідником, може означати «поводження, яке має на меті публічно образити і принизити людину». Беручи все це до уваги, можна сказати, що сміливість Павла і Сили була справді винятковою.

Набралися сміливості. Хоча у Філіппах Павло і Сила зазнали знущань, вони не піддалися страху і не відступили, а «набралися сміливості» і продовжили проповідувати (Дії 17:2—10). Павло смиренно визнає, що вони виявляли таку сміливість з допомогою нашого Бога, а не завдяки власним силам. Псалмописьменник Давид звернувся з подібними словами до Єгови: «Зробив ти мене сміливим і сильним» (Пс 138:3; див. також Езд 7:28). Грецьке слово, перекладене як «набралися сміливості», кілька разів вживається щодо служіння Павла і часто передає думку про те, що хтось говорить сміливо (Дії 13:46; 14:3; 19:8; див. коментарі до Дії 4:13; 28:31).

Стикаючись з великою протидією. Невдовзі після того як Павло і Сила прибули у Фессалоніки, вони стикнулися з жорстокою протидією (Дії 17:1—14; див. коментар до 1Фс 1:6). Але оскільки Павло любив служіння, він все зніс і далі сміливо проповідував добру новину (Рм 1:14, 15; 2Тм 4:2). Павло вживає грецький вислів, який можна також перекласти як «серед великої боротьби». Це вказує на те, що Павло й Сила не піддалися протидії, а боролися за те, щоб продовжувати сміливо проповідувати. Іноді цей вислів використовували щодо учасників Олімпійських ігор, які мали з усіх сил боротися, щоб перемогти.

Нечистих спонук. Букв. «нечистоти». У переносному значенні грецьке слово акатарсı́а стосується будь-якої нечистоти — у статевих стосунках, у мові, в ділах чи в духовних справах. (Пор. Рм 1:24; 1Кр 7:14; 2Кр 6:17; Еф 4:19; 1Фс 4:7.) У цьому контексті акатарсı́а, очевидно, стосується поганих або нечистих спонук. (Див. коментар до Гл 5:19.)

Улесливих слів. Лестощі — це неправдива, нещира чи надмірна похвала, за допомогою якої хтось хоче здобути прихильність або матеріальну вигоду. Біблія засуджує таке лицемірство (Пс 5:9; 12:2, 3). Згідно з одним довідником, грецьке слово колакı́я, перекладене тут як «улесливі»,— це «похвала, спрямована на те, щоб потішити чиєсь самолюбство». Це слово вживається в Грецьких Писаннях лише тут. Павло говорить, що, проповідуючи фессалонікійцям, він «ніколи не використовува[в] улесливих слів», а потім додає: «Бог цьому свідок!» Крім того, християни беруть приклад з Ісуса в тому, як ставитися до лестощів. Він без вагань виправив юдейського начальника, який назвав його «Учителем добрим», бо, очевидно, намагався підлеститись до Ісуса (Мр 10:17 і коментар, 18; пор. Йв 32:21, 22).

Приховавши. У цьому контексті грецьке слово, перекладене як «приховавши», передає думку про «прикидання; прикривання». За визначенням одного словника, йдеться про «враження, яке хтось хоче створити, аби приховати те, що є насправді». Павло і його товариші ніколи не мали ні бажання нажитися на інших, ні будь-яких егоїстичних цілей, які треба було б маскувати улесливими словами чи обманом.

Шукали слави від людей. Павло був смиренним служителем, який намагався наслідувати Христа. Можливо, він написав ці слова, тому що пам’ятав сказане Ісусом: «Я не хочу слави від людей» (Ів 5:41; 7:18; 1Кр 11:1). Павло не стверджував, що неправильно виявляти належну пошану одновірцям у зборі. (Пор. Рм 12:10; 1Тм 5:17.) Але він не хотів шукати собі честі, престижу, слави або похвали від будь-якої людини.

Могли обтяжити вас великими витратами. Павло не просив у фессалонікійців навіть найменшої матеріальної допомоги, яка дала б йому можливість присвячувати більше часу служінню. Під час перебування в Коринфі він теж не просив допомоги, хоча пізніше пояснив, що має біблійну підставу її очікувати (1Кр 9:11—15, 18). Як видно з 1Фс 2:9, у Фессалоніках Павло працював «ніч і день». Мабуть, він займався тим самим, що і в Коринфі,— виготовляв намети. (Див. коментар до Дії 18:3.) Також він, можливо, хотів подати приклад християнам у Фессалоніках (2Фс 3:7—12).

Лагідні. Павло і його товариші «були лагідні» з фессалонікійцями, оскільки любили їх і щиро хотіли, щоб вони зростали духовно (1Фс 2:8). Однак у деяких перекладах вживається вислів «були маленькими дітьми» або «були немовлятами». Причиною такого різночитання є те, що в деяких грецьких рукописах міститься слово е́піой («лагідний»), а в інших — слово не́піой («немовлята; маленькі діти»). Ці два грецькі слова відрізняються лише однією літерою. Оскільки попереднє грецьке слово закінчується на літеру н, деякі вчені вважають, що переписувачі помилково написали цю літеру ще раз; така помилка називається дитографія. Але і контекст, і порівняння з матір’ю, яка годує своїх дітей, свідчать на користь слова «лагідні», і саме воно вживається в багатьох сучасних перекладах.

Мати, що годує своїх немовлят. Тут і через кілька віршів Павло вживає дві яскраві метафори, які порівнювали теплі стосунки між Павлом і фессалонікійцями зі стосунками в сім’ї (1Фс 3:6). Тут Павло говорить, що він і його товариші були для збору як «мати, що годує своїх немовлят», мати, яка настільки їх любить, що ставить їхні інтереси вище за свої. Далі, в 1Фс 2:11, Павло вживає метафору про батька. (Див. коментар.) Слово, перекладене як «мати, що годує своїх немовлят», у Грецьких Писаннях вживається лише в цьому вірші. Але воно також міститься в Септуагінті в Іс 49:23. Там сказано, що коли Єгова виведе свій народ з полону, то дасть княгинь, які будуть «годувальницями».

Ніжно дбає про. Або «пестить». Вжите тут грецьке слово буквально означає «гріти; зігрівати». В цьому контексті воно могло нагадувати про те, як мама дбає, щоб її дітям було тепло і зручно. В Септуагінті це слово вживається в Пв 22:6 (як переклад єврейського відповідника слова «сидітиме»), а також в Йв 39:14 («вигріває»), де описується, як мама-пташка гріє своїх пташенят або яйця, які висиджує.

Плекаючи... ніжні почуття. Павло говорить про свої почуття до християн у Фессалоніках, вживаючи грецьке дієслово, яке, згідно з одним словником, означає «мати глибокі почуття, підсилені сердечною прив’язаністю». А, згідно з іншим словником, це «мати сильне бажання» або «прагнути».

Постановили. Павло і його співпрацівники мали «ніжні почуття» до фессалонікійців, які прийняли добру новину, і саме тому допомагали їм, не шкодуючи сил. Грецьке дієслово, перекладене тут як «постановили», передає думку, що Павло і його товариші були рішуче налаштовані служити на благо одновірців, і їм подобалося це робити (букв. «були дуже раді»). В одному довіднику про Павла сказано: «Недоконана форма вжитого тут [грецького] дієслова вказує на те, що його бажання віддавати себе новонаверненим не вгасало, а було постійним».

Себе. Або «своє життя; свої душі». (Див. глосарій, «Душа».)

Не обтяжувати... великими витратами. Див. коментар до 1Фс 2:6.

Неначе батько зі своїми дітьми. Тут Павло каже, що поводився з фессалонікійцями як батько, який з любов’ю заохочує і потішає своїх дітей та навчає їх важливих істин. (Пор. Пв 6:6, 7; Пс 78:5, 6.) Ця метафора доповнює іншу, вжиту в 1Фс 2:7, де Павло говорить про матір, що годує своїх немовлят. (Див. коментар.) Обидва о́брази підкреслюють, що, хоча Павло і його товариші отримали від Бога владу бути пастирями, вони з усіх сил старалися, щоб у зборі панувала сімейна атмосфера, любов і бажання підтримувати одні одних. (Пор. 1Тм 5:1, 2.)

І далі поводились гідно перед Богом. Букв. «і далі ходили гідно Бога». Павло говорить тут про спосіб життя християнина. Він вживає подібний вислів у Кл 1:10. (Див. коментар.)

Слово Боже, прийняли його. Хоча християни у Фессалоніках почули слово Боже від Павла і Сили (Дії 17:1—4), вони усвідомлювали, що ця звістка походить не від людей. Вона була від Бога Єгови і ґрунтувалася на натхнених Єврейських Писаннях. Проте від днів Ісуса вислів «слово Боже» (або «слово Бога») почав стосуватися і доброї новини про спасіння, яке прийшло завдяки Ісусу (Еф 1:12, 13; Кл 4:3). Коли формувався канон Грецьких Писань, Перший лист до фессалонікійців, очевидно, був першим із листів Павла, який увійшов до цього канону і став частиною натхненого Слова Бога. Пізніше апостол Петро назвав Павлові листи частиною «Писань» (2Пт 3:15, 16; див. глосарій, «Канон (біблійний)»).

Що й діє у вас, віруючих. Форму грецького слова енерґе́о, перекладеного як «діє», також можна перекласти як «заряджає». (Див. коментар до Флп 2:13.) Оскільки звістка, яку проповідували Павло і його співпрацівники, була «не... словом людини», а «словом Бога», вона мала силу і діяла в тих, хто щиро повірив у неї. (В Єв 4:12 спільнокореневе грецьке слово перекладено як «справляє могутній вплив».) Протягом свого служіння Павло бачив, як завдяки силі Божого слова багато людей докорінно змінили своє життя (1Кр 6:9—11; Еф 2:3; Тит 3:3). Сам Павло був яскравим прикладом того, що «слово Бога» здатне змінити особистість і життя людини (Гл 1:13, 22, 23; 1Тм 1:12—14).

Ви постраждали від рук своїх земляків. Див. коментар до 1Фс 1:6.

Вони не догоджають Богові. Ці слова стосуються тих, хто перешкоджає іншим примиритися з Богом і отримати надію на спасіння і вічне життя (1Фс 2:16). Як і Павло, котрий колись переслідував християн, ці люди можуть вірити, що так вони служать Богу (Ів 16:2; Гл 1:13; 1Тм 1:13). Але насправді такі гонителі не пізнали ні Єгови, ні його Сина (Ів 16:3).

Усім шкодять. Можна сказати, що ті, хто переслідує правдивих християн, шкодять усьому людству, адже саме через працю проповідування, яку започаткував Ісус, Єгова примиряє із собою грішних людей. (Див. коментарі до 2Кр 5:18, 19.)

Вони доповнюють міру своїх гріхів. Павло тут говорить про юдеїв першого століття, які «вбили... Господа Ісуса» і жорстоко переслідували його послідовників (1Фс 2:15). Ці противники перешкоджали християнам «проповідувати людям з інших народів». В оригіналі цей вислів звучить як «вони завжди доповнюють міру своїх гріхів». Слова «доповнюють міру своїх гріхів» вказують на те, що ці юдеї дуже сильно грішили, а слово «завжди» передає думку, що вони продовжували робити те, чим їхні прабатьки займалися століттями. (Див. коментар до Мт 23:32.)

Його гнів. Букв. «гнів». Грецьке дієслово, перекладене в цьому вірші як вилився, вживається в часі, який вказує на те, що Божий гнів обов’язково спаде на юдеїв. І він справді вилився на них у 70 році н. е., коли римляни знищили Єрусалим і храм. У деяких давніх рукописах тут вживається вислів «Божий гнів».

Ми... з вами розсталися. Або «ми... вас втратили». Павло вживає тут грецьке дієслово апорфанı́зо, яке може перекладатися як «осиротіти». (Воно є спільнокореневим зі словом орфано́с, «сирота», що в Як 1:27 стоїть у множині.) Але це дієслово також використовували, коли говорили про втрату когось близького, в тому числі про батьків, які втратили дітей. У цьому розділі у вірші 7 Павло порівнює себе і своїх товаришів до матері, що годує своїх немовлят, а у вірші 11 — до батька. Тож він використовує це дієслово, бо, можливо, хоче показати, що він і його товариші почувалися, наче батьки, котрі втратили своїх дітей. Вони дуже сильно сумували за спілкуванням з одновірцями у Фессалоніках, які стали для них мов сім’я. Павло неодноразово вживає слова, пов’язані з сім’єю, коли описує свої стосунки з одновірцями. (Див. коментарі до 1Фс 2:7, 11.)

Ненадовго. Павло використовує ідіому, яка в Грецьких Писаннях трапляється лише тут. Дослівно її можна перекласти як «на пору (на визначений час) години». Можливо, Павло має на увазі, що зовсім недавно (мабуть, кілька місяців тому) бачився з одновірцями у Фессалоніках, але все одно прагне знову зустрітися з ними. Павло розлучився з цими християнами не з власної волі, але він запевняє їх, що робить усе можливе, щоб побачитися з ними. Аби потішити їх, він послав до них Тимофія (1Фс 3:1, 2).

Сатана... ставав на нашому шляху. Грецьке дієслово, перекладене тут як «ставав на шляху», також можна перекласти як «загороджував дорогу» або «перешкоджав». Павло вживає те саме дієслово в Рм 15:22 («не вдавалося»). Це дієслово могли використовувати, коли йшлося про пошкодження дороги, щоб нею неможливо було пересуватися, або про прорив лінії оборони на війні. Павло міг мати на увазі, що противники у Фессалоніках якимось чином перешкоджали йому туди повернутися. Хоч би якою була перешкода, Павло під натхненням каже, що її справжнє джерело — це Сатана, який є «богом цього світу». (Див. коментарі до Ів 12:31; 2Кр 4:4.)

Вінком тріумфу. Павло називає християн у Фессалоніках «вінком тріумфу». Можливо, він мав на увазі звичай, коли почесному послу, видатному державному службовцю чи атлету одягали корону або вінок як символ пошани чи досягнень. Грецьке слово, перекладене як «тріумф», передає думку про «радість», але теж може означати «вихваляння; гордість за щось». Тут Павло вживає це слово в позитивному значенні, говорячи про радість і доречну гордість за те, що допоміг створити християнський збір у Фессалоніках (2Фс 1:4; пор. Флп 4:1; пор. коментар до 2Кр 10:17).

Присутності. Це перший з шести випадків, коли Павло згадує присутність Христа у своїх двох листах до фессалонікійців. (Див. глосарій, «Присутність»; див. також «Вступ до 1 Фессалонікійців».) Павло з нетерпінням чекає присутності Господа Ісуса і дуже радіє, що дорогі його серцю одновірці отримають нагороду під час цієї присутності. Далі у листі сказано, що він молиться, аби вони були «бездоганно святими перед нашим Богом і Батьком під час присутності нашого Господа Ісуса з усіма його святими» (1Фс 3:13; див. коментар до 1Кр 15:23).