Перша книга Самуїла 24:1—22
24 Коли Сау́л повернувся після погоні за філісти́млянами, йому сказали: «Давид у пустелі Ен-Ге́ді».+
2 Тож Сау́л вибрав з усього Ізра́їля 3000 воїнів і пішов шукати Давида та його людей серед стрімких скель, де живуть гірські козли.
3 Сау́л дійшов до кам’яних кошар при дорозі, де була печера, і зайшов туди справити нужду*. А Давид зі своїми людьми в той час сидів у глибині печери.+
4 Вони сказали Давиду: «Сьогодні Єгова говорить тобі: “Я віддаю твого ворога тобі в руки,+ роби з ним усе, що хочеш”». І Давид непомітно підійшов та відрізав край безрукавого халата Сау́ла.
5 Але потім серце* почало докоряти Давиду+ за те, що він відрізав край безрукавого халата Сау́ла.
6 Тому він сказав своїм людям: «З погляду Єгови було б неправильно, якби я зробив таке своєму панові, помазанцю Єгови, якби підняв на нього руку, адже він — помазанець Єгови».+
7 Цими словами Давид стримав* своїх людей і не дозволив їм напасти на Сау́ла. А Сау́л вийшов з печери і пішов далі.
8 Тоді Давид теж вийшов з печери і крикнув навздогін Сау́лу: «Пане мій, царю!»+ Сау́л озирнувся, і Давид, впавши на коліна, вклонився йому до землі.
9 Він сказав: «Чому ти слухаєш людей, які говорять: “Давид хоче заподіяти тобі зло”?+
10 Сьогодні ти на власні очі бачиш, що в печері Єгова віддав тебе в мої руки. Мене намовляли вбити тебе,+ але я змилосердився над тобою і сказав: “Не підніму руки на свого пана, бо він помазанець Єгови”.+
11 Батьку, подивися: у мене в руці край твого безрукавого халата. Я відрізав його, але не вбив тебе. Тепер ти бачиш і розумієш, що я не замишляю зла і не бунтую проти тебе. Ні в чому я не згрішив перед тобою,+ а ти переслідуєш мене і хочеш відібрати моє життя*.+
12 Нехай Єгова розсудить нас.+ Нехай Єгова помститься тобі за мене,+ а я не підніму на тебе руки.+
13 Давнє прислів’я говорить: “Зло походить від злочинців”, я ж не підніму на тебе руки.
14 На кого вийшов цар Ізра́їля? За ким ти ганяєшся? За мертвим псом? За блохою?+
15 Нехай Єгова буде суддею і розсудить нас. Хай розгляне мою справу,+ хай судить мене і врятує з твоїх рук».
16 Коли Давид сказав це, Сау́л запитав: «Чи це твій голос, сину мій, Давиде?»+ — і голосно заплакав.
17 Він промовив: «Ти праведніший за мене, бо робиш мені добро, а я віддаю тобі злом.+
18 Сьогодні ти розповів, яке добро вчинив мені: Єгова віддав мене у твої руки, але ти не вбив мене.+
19 Якщо хтось знайде свого ворога, то хіба відпустить його неушкодженим? Єгова винагородить тебе+ за те, що ти сьогодні зробив для мене.
20 Я знаю, ти обов’язково станеш царем+ і міцно триматимеш царство Ізра́їля у своїй руці.
21 Тож поклянися Єговою,+ що не вигубиш моїх нащадків* і не знищиш мого імені з роду батька мого».+
22 І Давид поклявся Сау́лу. Після цього Сау́л вирушив додому,+ а Давид зі своїми людьми пішов у твердиню.+
Примітки
^ Букв. «покрити свої стопи».
^ Або «сумління».
^ Або, можливо, «наказав розійтися».
^ Або «душу».
^ Букв. «насіння».