Коли ж говорити про споживання їжі, пожертвуваної ідолам. Вжитий у цьому вірші грецький вислів, перекладений як «їжа, пожертвувана ідолам», використовується також у Дії 15:29, де він перекладається як «пожертвуване ідолам». Але цей грецький вислів має широке значення і може означати як м’ясо, що використовувалось під час релігійного обряду, так і м’ясо, яке залишилося від пожертвуваної тварини. Тут Павло має на увазі м’ясо, яке залишилося і продавалось на м’ясному ринку (1Кр 10:25). Ані в 1 Коринфян 8 і 10, ані в Римлян 14 Павло не дозволяв християнам брати участь в ідолопоклонстві або в бенкетах, влаштованих на честь ідолів. Під натхненням Павло лише написав, що людина, в принципі, може споживати м’ясо, яке продається на ринку, якщо для неї це звичайна їжа. Те, що це м’ясо походило з ідольського храму, не робило його нечистим або опоганеним. (Див. коментарі до 1Кр 8:1; 10:25.)

Їжте все, що продається на м’ясному ринку. На «м’ясному ринку» (грецькою ма́келлон) продавали не тільки м’ясо і рибу, але й інші продукти. М’ясо, що залишалося після жертвоприношень у храмах, іноді продавалося купцям, які потім перепродували його. Таке м’ясо вже не вважалося «святим» і нічим не відрізнялося від іншого м’яса. Християнам не потрібно було вважати м’ясо з храму чимось поганим або нечистим. Вони могли спокійно його купувати, якщо з нього належним чином спустили кров. (Див. коментарі до 1Кр 8:1, 4.)

А тепер про їжу, пожертвувану ідолам. У першому столітті н. е. греки і римляни, поклоняючись ідолам, приносили тваринні жертви. Частини тварини клали на жертовник. Щось із тварини віддавали жерцям, а щось — тому, хто приносив жертву; людина могла з’їсти це м’ясо під час звичайного споживання їжі або ж під час бенкету. М’ясо, яке залишалося, часто продавали на «м’ясному ринку» (1Кр 10:25). Християни з коринфського збору раніше писали Павлу і запитували, чи можна їсти таке м’ясо (1Кр 7:1а). Під натхненням святого духу Павло допоміг їм зрозуміти, що для зрілого християнина «ідол взагалі ніщо» (1Кр 8:4). Але він порадив їм не споживати пожертвуване м’ясо в ідольському храмі. Якби духовно слабі одновірці побачили, що християнин споживає їжу в язичницькому храмі, в них склалося б хибне враження, ніби він поклоняється ідолам. Для декого з тих слабих християн це могло б стати каменем спотикання чи навіть спонукати їх споживати м’ясо під час язичницьких релігійних обрядів (1Кр 5:9, 10; 8:9, 10). А це було б прямим порушенням наказу від керівного органу, записаного в Дії 15:28, 29. (Див. коментарі до 1Кр 8:4; 10:25.)

А тепер про їжу, пожертвувану ідолам. У першому столітті н. е. греки і римляни, поклоняючись ідолам, приносили тваринні жертви. Частини тварини клали на жертовник. Щось із тварини віддавали жерцям, а щось — тому, хто приносив жертву; людина могла з’їсти це м’ясо під час звичайного споживання їжі або ж під час бенкету. М’ясо, яке залишалося, часто продавали на «м’ясному ринку» (1Кр 10:25). Християни з коринфського збору раніше писали Павлу і запитували, чи можна їсти таке м’ясо (1Кр 7:1а). Під натхненням святого духу Павло допоміг їм зрозуміти, що для зрілого християнина «ідол взагалі ніщо» (1Кр 8:4). Але він порадив їм не споживати пожертвуване м’ясо в ідольському храмі. Якби духовно слабі одновірці побачили, що християнин споживає їжу в язичницькому храмі, в них склалося б хибне враження, ніби він поклоняється ідолам. Для декого з тих слабих християн це могло б стати каменем спотикання чи навіть спонукати їх споживати м’ясо під час язичницьких релігійних обрядів (1Кр 5:9, 10; 8:9, 10). А це було б прямим порушенням наказу від керівного органу, записаного в Дії 15:28, 29. (Див. коментарі до 1Кр 8:4; 10:25.)

Їжте все, що продається на м’ясному ринку. На «м’ясному ринку» (грецькою ма́келлон) продавали не тільки м’ясо і рибу, але й інші продукти. М’ясо, що залишалося після жертвоприношень у храмах, іноді продавалося купцям, які потім перепродували його. Таке м’ясо вже не вважалося «святим» і нічим не відрізнялося від іншого м’яса. Християнам не потрібно було вважати м’ясо з храму чимось поганим або нечистим. Вони могли спокійно його купувати, якщо з нього належним чином спустили кров. (Див. коментарі до 1Кр 8:1, 4.)

Коли ж говорити про споживання їжі, пожертвуваної ідолам. Вжитий у цьому вірші грецький вислів, перекладений як «їжа, пожертвувана ідолам», використовується також у Дії 15:29, де він перекладається як «пожертвуване ідолам». Але цей грецький вислів має широке значення і може означати як м’ясо, що використовувалось під час релігійного обряду, так і м’ясо, яке залишилося від пожертвуваної тварини. Тут Павло має на увазі м’ясо, яке залишилося і продавалось на м’ясному ринку (1Кр 10:25). Ані в 1 Коринфян 8 і 10, ані в Римлян 14 Павло не дозволяв християнам брати участь в ідолопоклонстві або в бенкетах, влаштованих на честь ідолів. Під натхненням Павло лише написав, що людина, в принципі, може споживати м’ясо, яке продається на ринку, якщо для неї це звичайна їжа. Те, що це м’ясо походило з ідольського храму, не робило його нечистим або опоганеним. (Див. коментарі до 1Кр 8:1; 10:25.)

Багато «богів». У Грецьких Писаннях слово тео́с («бог») використовується в різних формах (однині, множині, в чоловічому і жіночому роді), коли йдеться як про язичницьких богів чи богинь, так і про правдивого Бога (Дії 7:40; 14:11; 19:27, 37; Флп 3:19). Але Єгова — всемогутній Бог, «один Бог, Батько, від якого з’явилося все і для якого ми живемо» (1Кр 8:6). Єгова виявляє своє особисте ім’я і цим показує, що відрізняється від фальшивих богів. Він по праву вимагає цілковитої відданості (Вх 20:4, 5).

Єгова, наш Бог,— один Єгова. Або «Єгова є наш Бог; Єгова є один», або «Єгова є наш Бог; є один Єгова». У єврейському тексті цієї цитати з Пв 6:4 слово «один» може передавати думку про унікальність, винятковість. Єгова — єдиний правдивий Бог, жоден фальшивий бог не зрівняється з ним (2См 7:22; Пс 96:5; Іс 2:18—20). У книзі Повторення Закону Мойсей нагадав ізраїльтянам, що вони повинні поклонятися тільки Єгові. Їм не можна було наслідувати приклад довколишніх народів, які поклонялися різним богам і богиням. За уявленнями цих народів, деякі з фальшивих богів панували над стихіями природи, а інші були різними втіленнями якогось одного божества. Єврейське слово, перекладене як «один», також вказує на єдність і спільність у намірах та діях. Бог Єгова не є мінливим або непередбачуваним. Натомість він завжди вірний, незмінний, відданий і правдивий. Розмова, записана в Мр 12:28—34, згадується в усіх трьох синоптичних Євангеліях, але тільки Марко написав, що Ісус почав свою відповідь словами: «Слухай, Ізраїлю: Єгова, наш Бог,— один Єгова». Заповідь любити Бога йде відразу після слів про те, що Єгова — один, а це означає, що він не буде ділити любов своїх поклонників з кимось або чимось іншим.

Один Бог. Подібні вислови містяться в Єврейських Писаннях, коли підкреслюється думка про унікальність Єгови і про те, що він єдиний правдивий Бог. Наприклад, у Пв 6:4 Мойсей сказав: «Єгова, наш Бог,— один Єгова», а в Пв 32:39 він процитував слова Єгови: «Немає інших богів, крім мене» (Іс 43:10, 11; 44:6; 45:6; див. коментар до Мр 12:29).

Сумління. Грецьке слово сіне́йдесіс складається з двох частин: сін («спів-») та е́йдесіс («знання») і буквально означає «співзнання» або «спільне знання з самим собою». Тут Павло пояснює, що навіть той, хто взагалі не знає Божих законів, має сумління, тобто здатність дивитися на себе збоку і судити себе. Однак сумління може дати слушну оцінку різним справам у житті, тільки якщо воно навчене на основі Божого Слова і знає, в чому полягає Божа воля. Біблія показує, що не у всіх людей і не завжди сумління реагує правильно. Хтось може мати слабе сумління (1Кр 8:12), хтось — нечутливе, немовби припечене залізним тавром (1Тм 4:2), а хтось — опоганене (Тит 1:15). Апостол Павло описує дію сумління так: «Моє сумління під впливом святого духу свідчить разом зі мною» (Рм 9:1). Павло прагнув «мати чисте сумління перед Богом і людьми» (Дії 24:16).

Сумління. Див. коментар до Рм 2:15.