В книзі Дії апостолів розповідається про те, як завдяки дії святого духу утворився християнський збір. Лука починає свою оповідь з того моменту, на якому закінчив Євангеліє. У книзі Дії він описує важливі події, що відбувались у період з 33 року до близько 61 року н. е., тобто книга загалом охоплює приблизно 28 років. Перші 12 розділів розповідають здебільшого про діяльність Петра, а решта 16 розділів — про діяльність Павла.

Обидві книги — Євангеліє від Луки і Дії апостолів — адресовані Теофілу (Лк 1:3, 4; Дії 1:1). Очевидно, Теофіл був християнином, адже говориться, що його вже «навчили усно» про Ісуса Христа і його служіння (Лк 1:4; див. коментар до Лк 1:3).

З книги Дії можна дізнатись, що в сирійській Антіохії Христових послідовників «за Божим провидінням... вперше почали називати християнами» (Дії 11:26).

Очевидно, Лука став учнем Христа через якийсь час після П’ятидесятниці 33 року н. е. Він не був одним з апостолів, але тісно з ними спілкувався. Його тричі згадує по імені апостол Павло. Лука постійно супроводжував Павла впродовж кількох років, і той назвав його «улюбленим лікарем» (Кл 4:14; 2Тм 4:11; Флм 24).

У книзі Дії згадуються імена приблизно 100 осіб. В ній також містяться назви близько 100 географічних місцевостей (у тому числі регіонів, провінцій, міст та островів), що лежали довкола або неподалік Середземного моря. Достовірність книги Луки підтверджують археологічні знахідки. Наприклад, під час розкопок в Ефесі знайшли храм Артеміди, а також стародавній театр, де зібрався натовп ефесян, підбурений проти Павла (Дії 19:27—41). Крім того, було знайдено написи, які підтверджують, що, говорячи про урядовців Фессалонік, Лука правильно вжив грецький титул, що перекладається як «начальники міста» (Дії 17:6, 8). А два мальтійські написи (один латинською, а інший грецькою) показують, що Лука був правий, коли назвав Публія «головною людиною» на Мальті (Дії 28:7). Крім того, було знайдено напис, який підтверджує точність слів Луки, що Галліон був «в Ахайї проконсулом» (Дії 18:12).

Подібно до Євангелій, книга Дії підтверджує, що Єврейські Писання достовірні і натхнені Богом. Наприклад, Петро процитував два пророцтва, записані царем Давидом, які сповнились на зраднику Юді (Дії 1:16, 20; Пс 69:25; 109:8). Також Петро сказав тим, хто зібрався у П’ятидесятницю і був вражений побаченим, що на їхніх очах сповнилося пророцтво Йоіла (Дії 2:16—21; Йл 2:28—32). Крім того, з книги Дії видно, як Пилип, Яків і Павло послуговувались Єврейським Писанням, коли навчали інших (Дії 8:28—35; 15:15—18; 26:22; 28:23, 25—27).