Лист до філіппійців 1:1—30

1  Павло і Тимофій, раби Христа Ісуса, до всіх святих, які перебувають в єдності з Христом Ісусом і мешкають у Філı́ппах,+ зокрема до наглядачів і служителів збору.+  Нехай з вами буде незаслужена доброта й мир від Бога, нашого Батька, і від Господа Ісуса Христа.  Я завжди дякую моєму Богові, коли згадую вас  у кожній палкій молитві. Я з радістю молюся за всіх вас,+  бо ви сприяєте поширенню доброї новини з першого дня й досі.  Я впевнений, що той, хто почав у вас добру справу, завершить її+ до дня Христа Ісуса.+  І я маю всі підстави так думати про кожного з вас, бо всі ви залишаєтесь у моєму серці, і вам, як і мені, Бог виявив незаслужену доброту. Адже ви підтримуєте мене і тоді, коли я в тюремних кайданах,+ і тоді, коли потрібно захищати і законно утверджувати добру новину.+  Бог свідок, я сильно тужу за всіма вами і плекаю до вас такі ж ніжні почуття, які виявляє Христос Ісус.  Тому невпинно молюся, аби ваша любов ще більше збагачувалась+ точним знанням+ і повною розважливістю,+ 10  аби ви могли визначати, що є важливішим.+ Тоді ви до Христового дня залишатиметесь бездоганними і не будете давати іншим підстав для спотикання,+ 11  а також зможете завдяки Ісусу Христу рясно приносити плоди праведності.+ А це у свою чергу буде на славу й хвалу Богові. 12  Брати, хочу, щоб ви знали: те, що зі мною трапилось, посприяло поширенню доброї новини, 13  бо ціла преторіанська гвардія та всі інші дізнались, що мене закували у в’язничні кайдани+ за віру в Христа.+ 14  І більшість братів, які служать Господу, ще відважніше розповідають про Боже слово і не мають страху, бо мої тюремні кайдани додали їм впевненості.+ 15  Щоправда, дехто проповідує Христа, керуючись заздрістю та маючи дух суперництва, проте інші роблять це з доброї волі 16  і звіщають про Христа з любові, бо знають, що я був призначений захищати добру новину.+ 17  Перші ж роблять це не з чистих спонук, а тому, що схильні до суперечок. Вони хочуть завдати мені труднощів, поки я закутий у кайдани. 18  І що з цього виходить? Лише те, що — з правильних спонук чи ні — про Христа звіщають, і це приносить мені радість. Тож я і далі радітиму, 19  знаючи, що це приведе до мого спасіння завдяки вашим благанням+ і завдяки підтримці духу Ісуса Христа,+ 20  адже я дуже сподіваюсь і плекаю надію, що мені не буде чого соромитись, а навпаки, я з повною свободою мови звеличуватиму Христа своїм тілом, як це було і раніше, незалежно від того, житиму я чи помру.+ 21  Бо якщо я житиму, то житиму для Христа,+ а якщо помру, то це буде для мене надбання.+ 22  Якщо я надалі житиму в тілі, то моя праця принесе ще більше плодів. Однак що са́ме я вибрав би, цього не скажу*. 23  Я розриваюсь між одним і другим, тому що прагну звільнитись і перебувати з Христом,+ бо це, звичайно, набагато краще.+ 24  Але важливіше, щоб заради вас я залишився в тілі. 25  Я дуже добре це розумію, тому знаю, що залишусь і перебуватиму з усіма вами задля вашого поступу й вашої радості, яка походить від віри.+ 26  І коли я знову буду з вами, вас, як послідовників Христа Ісуса, переповнюватиме велика радість. 27  Тільки поводьтеся так, щоб бути гідними доброї новини про Христа+ і щоб, незалежно від того, чи прийду і побачу вас, чи ні, я чув, що ви залишаєтесь непохитними в одному дусі й однодушно,+ пліч-о-пліч боретесь за віру в добру новину, 28  а також ні в чому не даєте противникам себе залякати. Для них це доказ їхнього знищення,+ для вас же — доказ спасіння;+ все це від Бога. 29  Адже ви удостоїлися честі не лише вірити в Христа, але й страждати за нього.+ 30  Тому ви берете участь у боротьбі, котру досі веду і я,+ як ви бачили самі і як чуєте тепер від інших.

Примітки

Або, можливо, «не знаю».

Коментарі

Перший лист до коринфян. Назви біблійних книг, очевидно, не були частиною тексту оригіналу. Як видно зі стародавніх рукописів, їх додали пізніше, безсумнівно, для того, щоб чітко розрізняти книги. Папірусний кодекс P46 свідчить про те, що переписувачі розрізняли біблійні книги за назвами. Цей кодекс, який багато вчених датують приблизно 200 роком н. е., є найдавнішою відомою на сьогодні збіркою листів Павла і складається з дев’яти листів. На початку першого натхненого листа до коринфян в цьому кодексі міститься назва Прос корı́нтіус а («До коринфян 1»). (Див. медіагалерею, «Перший лист Павла до коринфян».) Така сама назва трапляється в інших стародавніх рукописах, наприклад, у Ватиканському і Сінайському кодексах (обидва датуються IV століттям н. е.). В цих кодексах назва вживається двічі: на початку листа і в кінці.

Лист до філіппійців. Назви біблійних книг, очевидно, не були частиною тексту оригіналу. Як видно зі стародавніх рукописів, їх додали пізніше, безсумнівно, для того, щоб чітко розрізняти книги. (Див. коментар до назви книги 1 Коринфян і медіагалерею, «Лист Павла до філіппійців».)

Павло і Тимофій. Або «від Павла і Тимофія». Цей лист до філіппійців написав Павло, але у вступних словах він згадує Тимофія. Коли Павла вперше ув’язнили в Римі, Тимофій був разом з ним. Павло також пише про Тимофія у двох інших листах, написаних в Римі в той період,— у Листі до колоссян і в Листі до Филимона (Кл 1:1, 2; Флм 1). Очевидно, між написанням Листа до філіппійців і Листа до євреїв Тимофій теж деякий час був ув’язнений в Римі (Флп 2:19; Єв 13:23).

Раби Христа Ісуса. Див. коментар до Рм 1:1.

Святих. Див. коментар до Рм 1:7.

Філіппах. Див. коментар до Дії 16:12.

Наглядачів. Тут Павло вживає грецьке слово епı́скопос («наглядач») у множині стосовно тих, хто брав провід у зборі в Філіппах. (Пор. Дії 20:28.) В іншому листі він згадує про «раду старійшин», яка доручила Тимофію виконувати особливе служіння (1Тм 4:14). Павло не виокремлює якогось одного наглядача, тож очевидно, що в цих зборах було по кілька наглядачів. Все це вказує на те, який розпорядок існував у зборах в першому столітті. У Грецьких Писаннях слова «наглядачі» і «старійшини» вживаються як взаємозамінні, а отже, вказують на одне й те саме становище (Дії 20:17, 28; Тит 1:5, 7; пор. 1Пт 5:1, 2). У кожному зборі була різна кількість наглядачів, залежно від того, скільки чоловіків були духовно зрілими і відповідали вимогам, щоб виконувати обов’язки старійшини (Дії 14:23; див. коментарі до Дії 20:17, 28).

Служителів збору. Або «помічників». Грецьке слово діа́конос буквально означає «слуга», але коли йдеться про християнський збір, то має особливе значення і стосується чоловіків, які виконують обов’язки «служителів збору». У такому ж значенні воно вживається і в 1Тм 3:8, 12. Оскільки Павло вжив це слово у множині, це означає, що в зборі було кілька таких служителів, які допомагали наглядачам виконувати різні завдання. Замість вислову «наглядачі і служителі збору» у цьому вірші деякі переклади Біблії використовують вислів «єпископи і диякони»; загальновизнане християнство вживає ці титули, щоб створити враження, ніби серед християн в першому столітті існувала ієрархія. Але переклад, який чітко передає значення цих грецьких слів, показує, що відповідальне становище у християнському зборі не робило одних вищими за інших. Варіант перекладу «служителі збору» підкреслює те, що ці старанні чоловіки служили на благо всіх у зборі.

Раб Христа Ісуса. Грецьке слово ду́лос, що перекладається як «раб», здебільшого стосується того, хто є чиєюсь власністю; часто раба купували (Мт 8:9; 10:24, 25; 13:27). Слово ду́лос також вживається у переносному значенні щодо відданих служителів Бога та Ісуса Христа (Дії 2:18; 4:29; Гл 1:10; Об 19:10). Ісус, так би мовити, купив життя всіх християн, коли віддав своє життя як викупну жертву. Тому християни не належать собі, вони вважають себе «Христовими рабами» (Еф 6:6; 1Кр 6:19, 20; 7:23; Гл 3:13). У Грецьких Писаннях кожен з письменників у своїх листах принаймні раз називає себе рабом Христа, чим засвідчує своє підкорення Христу, своєму Господу і Пану (Рм 1:1; Гл 1:10; Як 1:1; 2Пт 1:1; Юд 1; Об 1:1).

Святими. У Грецьких Писаннях «святими» часто названо Христових духовних братів у зборах (Дії 9:13; 26:10; Рм 12:13; 2Кр 1:1; 13:13). Слово «святі» вживається щодо тих, з ким Бог зав’язує особливі стосунки на підставі нової угоди, яка стала чинною завдяки «крові вічної угоди» — пролитій крові Ісуса (Єв 10:29; 13:20). Завдяки цьому Бог освячує і очищає їх, і вони стають «святими». Бог вважає їх святими з моменту освячення під час їхнього життя на землі, а не після смерті. Тож Біблія не дає підстав особам чи організаціям зараховувати людей до «святих». Петро говорить, що служителі Бога мають бути святі, оскільки Бог святий (1Пт 1:15, 16; Лв 20:7, 26). Слово «святі» стосується всіх, хто перебуває в єдності з Христом і разом з ним успадкує Царство. Понад п’ять століть до того, як Христові послідовники були названі «святими», Бог виявив, що люди, названі «святими Всевишнього», правитимуть з Христом у Царстві (Дн 7:13, 14, 18, 27).

Наглядачами. Грецьке слово епı́скопос споріднене з дієсловом епіскопе́о, що означає «постійно пильнувати» (Єв 12:15), та іменником епіскопе́, що означає «перевірка» (Лк 19:44; 1Пт 2:12), «бути наглядачем» (1Тм 3:1) або «обов’язки наглядача» (Дії 1:20). Наглядач відвідував членів збору, здійснював перевірку і надавав керівництво. Тож грецьке слово передусім містить думку про сповнений турботи нагляд. Наглядачі у християнському зборі мають обов’язок дбати про духовний стан одновірців. У цьому вірші Павло називає «наглядачами» старійшин ефеського збору (Дії 20:17). У своєму листі до Тита він вживає слово «наглядач», коли описує вимоги до старійшин у християнському зборі (Тит 1:5, 7). Отже, обидва грецькі слова стосуються того самого становища в зборі: пресбı́терос вказує на духовну зрілість призначеного чоловіка, а епı́скопос — на обов’язки, які він виконує. З оповіді про зустріч Павла і старійшин з Ефеса чітко видно, що у зборі був не один старійшина. Не існувало правила щодо кількості наглядачів в одному зборі. Це залежало від того, скільки чоловіків були духовно зрілими і відповідали вимогам, щоб виконувати обов’язки старійшини. Також в листі до християн у Філіппах Павло згадав про «наглядачів» того збору (Флп 1:1), показуючи, що вони утворювали раду старійшин, яка займалася справами збору. (Див. коментар до Дії 1:20.)

Філіппи. Спочатку це місто називалось Креніда. Філіпп II (батько Александра Македонського) захопив це фракійське місто приблизно в середині IV століття до н. е. і назвав на свою честь. У цій місцевості були багаті родовища золота, і Філіпп почав карбувати золоті монети зі своїм ім’ям. Близько 168 року до н. е. римський консул Луцій Емілій Павло переміг Персея, останнього македонського царя, і захопив Філіппи та прилеглу територію. У 146 році до н. е. вся Македонія стала римською провінцією. У 42 році до н. е. на рівнині біля Філіпп відбулася битва, в якій Октавіан (Октавій) і Марк Антоній завдали поразки Бруту і Гаю Кассію Лонгіну, вбивцям Юлія Цезаря. На згадку про блискучу перемогу Октавіан зробив Філіппи римською колонією. Через декілька років, коли римський сенат проголосив Октавіана Цезарем Августом, він дав місту назву «Філіппи, колонія Августа Юлія» (латинською Colonia Augusta Julia Philippensis). (Див. додаток Б13.)

Старійшин. Букв. «чоловіків похилого віку». У Біблії грецьке слово пресбı́терос стосується передусім тих, хто посідає відповідальне становище або наділений певними обов’язками у громаді чи народі. Як у стародавньому Ізраїлі старійшини, тобто духовно зрілі чоловіки, були провідниками громад, так само старійшини, тобто духовно зрілі чоловіки, служили у християнських зборах I століття. З оповіді про зустріч Павла і старійшин з Ефеса чітко видно, що у зборі був не один старійшина. У кожному зборі була різна кількість старійшин, залежно від того, скільки чоловіків були духовно зрілими і відповідали вимогам, щоб виконувати обов’язки старійшини (1Тм 3:1—7; Тит 1:5—8). Коли Павло писав свого першого листа до Тимофія, який на той час, очевидно, жив в Ефесі, то згадав про «раду старійшин» (1Тм 1:3; 4:14).

Нехай з вами буде незаслужена доброта й мир. Павло використовує таке вітання в 11 своїх листах (1Кр 1:3; 2Кр 1:2; Гл 1:3; Еф 1:2; Флп 1:2; Кл 1:2; 1Фс 1:1; 2Фс 1:2; Тит 1:4; Флм 3). Подібним вітанням він починає свої листи до Тимофія, але додає слово «милосердя» (1Тм 1:2; 2Тм 1:2). Вчені зазначають, що замість звичного в таких контекстах слова «вітаю» (грецькою ха́йрейн), Павло вживає співзвучне йому грецьке слово (ха́ріс), яким виражає своє бажання, щоб збори повною мірою відчували «незаслужену доброту». (Див. коментар до Дії 15:23.) Вжите далі слово «мир» нагадує про традиційне єврейське вітання — шало́м. (Див. коментар до Мр 5:34.) Згадуючи про «незаслужену доброту й мир», Павло, очевидно, підкреслює те, які стосунки християни можуть мати з Богом Єговою на підставі викупу. Коли Павло вказує на джерело незаслуженої доброти і миру, то говорить про Бога, нашого Батька, і про Господа Ісуса Христа як про двох окремих осіб.

Нехай з вами буде незаслужена доброта й мир. Див. коментар до Рм 1:7.

Палкої молитви. Або «щирої молитви; благання». Грецьке дієслово де́омай вказує на звертання зі щирою молитвою, в якій висловлюються глибокі почуття. Споріднений іменник де́есіс, перекладений як «палка молитва», означає «смиренна і палка мольба». У Грецьких Писаннях цей іменник вживається лише стосовно звертань до Бога. Навіть Ісус «із сильним голосінням та слізьми звертався з палкими молитвами й проханнями до того, хто міг врятувати його від смерті» (Єв 5:7). Вислів «палкі молитви» у формі множини показує, що Ісус звертався з благаннями до Єгови не один раз. Наприклад, у Гефсиманському саду Ісус палко молився знову і знову (Мт 26:36—44; Лк 22:32).

У молитвах і благаннях до Бога, висловлюючи йому також вдячність. Вжите тут слово «молитва» є загальним терміном, який стосується шанобливої розмови з Богом. А «благання» — це досить сильне слово, яке має вужче значення; це мольба, при якій людина відчуває сильні емоції і навіть плаче (Єв 5:7). Один довідник каже, що це, по суті, «крик, що людина чогось потребує». Додаючи слова «висловлюючи йому також вдячність», Павло показує, що завжди потрібно говорити Богу, як ми цінуємо все, що він для нас робить. Павло знав з власного досвіду, що навіть у найкритичніших ситуаціях завжди є причини бути вдячними (Дії 16:22—25; Еф 5:19, 20). Він також згадує прохання, і з цього видно, що доречно просити Бога задовольняти наші потреби. Павло щойно пояснив, що прохання християн можуть стосуватися найрізноманітніших сфер життя. (Див. коментар до вислову з будь-якими у цьому вірші.)

Палкій молитві. Див. коментарі до Дії 4:31; Флп 4:6.

Бо ви сприяєте поширенню. Або «берете участь у поширенні». Павло міг мати на увазі інших християн, але, можливо, тут він говорив про Лідію. Коли вона та її домашні охрестилися, ця християнка настільки хотіла виявити гостинність, що просто змусила Павла і тих, хто разом з ним проповідував, пожити в її домі (Дії 16:14, 15).

Я в тюремних кайданах. Мабуть, Павла ув’язнювали частіше, ніж всіх інших апостолів. (Пор. 2Кр 11:23.) Приблизно десять років перед тим, як Павло написав свого листа до філіппійців, його ненадовго ув’язнили у Філіппах (Дії 16:22—24). А на момент написання цього листа він був під домашнім арештом у Римі. Постійно перебуваючи під вартою, Павло чекав на суд перед цезарем (Дії 25:11, 12; 28:30, 31). Християни у Філіппах розуміли, що в такій ситуації Павло потребує підтримки, тож передали йому дар через Епафродита. Цей християнин провів деякий час з Павлом і допомагав йому, навіть ризикуючи власним життям (Флп 2:25, 30; 4:18).

Захищати. Грецьке слово аполоґı́а («захист») часто використовується стосовно захисту в суді (Дії 22:1; 25:16). Ісус передрік, що його послідовників будуть віддавати «місцевим судам» і «через [нього]... поведуть до правителів та царів, і це дасть... нагоду свідчити їм, а також людям з інших народів» (Мт 10:17, 18). Павла заарештували в Єрусалимі на підставі звинувачень, які проти нього висунули місцеві юдеї, і звідти його відвезли в Кесарію до римського намісника (Дії 23:23—35). У Кесарії Павло вимагав «суду цезаря» і так отримав нагоду захищати свою віру перед найвищим судом Римської імперії (Дії 25:11, 12). Біблія не говорить, чи він постав перед самим цезарем, тобто імператором Нероном, чи перед його представником. Коли Павло писав свого листа до філіппійців, він якраз чекав на цей суд у Римі (Дії 28:17—20).

Законно утверджувати добру новину. Слово, яке Павло використовує в цій фразі, має юридичний відтінок. Воно передає думку, що хтось робить все можливе, щоб обстоювати законне право поширювати добру новину. Коли Павло десять років до того відвідував Філіппи, він, посилаючись на римське законодавство, відстояв право проповідувати (Дії 16:35—40). А тепер він боровся, щоб мати законне право вільно звіщати добру новину про Боже Царство по всій Римській імперії. В одному біблійному довіднику говориться: «Павло був свідком не лише у в’язниці, але й у судовій залі».

Точним знанням. У Грецьких Писаннях словом «знання» здебільшого перекладаються два грецьких слова — ґно́сіс і епı́ґносіс. Вони обидва споріднені з дієсловом ґіно́ско, що означає «знати; розуміти; усвідомлювати». Вжите в цьому вірші слово епı́ґносіс — це підсилена форма слова ґно́сіс (епı́- буквально означає «на», тут вживається в значенні «додатковий»). Як часто видно з контексту, епı́ґносіс означає «точне, справжнє або повне знання». Використавши тут це слово, Павло хотів показати, що ревність його співвітчизників, юдеїв, була неправильною. Вона не ґрунтувалася на правильному розумінні Божої волі, що була виявлена через Ісуса, обіцяного Месію.

Точному знанні. У Грецьких Писаннях словом «знання» здебільшого перекладаються два грецьких слова — ґно́сіс і епı́ґносіс. Вжите в цьому вірші слово епı́ґносіс — це підсилена форма слова ґно́сіс (епı́- буквально означає «на», тут вживається в значенні «додатковий»). Залежно від контексту, епı́ґносіс може означати «точне, справжнє або повне знання». (Див. коментар до Рм 10:2.) Тут Павло вживає це слово, аби підкреслити, що зрілий християнин має разом з одновірцями здобувати точне знання про Божого Сина, Христа Ісуса (1Кр 1:24, 30; Еф 3:18; Кл 2:2, 3; 2Пт 1:8; 2:2).

Точним знанням. Павло пов’язує любов до Бога та одновірців з точним знанням про Бога і розумінням його волі. Грецькі слова, що перекладаються як «знати» і «знання», у Біблії часто означають «знати з особистого досвіду». (Щоб більше дізнатись про значення грецького слова, перекладеного тут як «точне знання», див. коментарі до Рм 10:2; Еф 4:13.)

Повною розважливістю. Грецьке слово, перекладене тут як «розважливість» (букв. «чуття»), вживається лише в цьому вірші. Спільнокореневе слово використовується в Єв 5:14 у фразі «людей, які привчили свій розум [або «чуття»; букв. «органи чуття»] розрізняти добро і зло». У Біблії ці два слова стосуються глибокого розуміння моральних і духовних питань. Павло молився, щоб любов християн у Філіппах збагачувалася таким розумінням і завдяки цьому вони визначали, що з погляду Бога є важливішим (Флп 1:10). Християни мають загострене моральне чуття; вони можуть відрізнити правильне від неправильного, і не лише в очевидних ситуаціях, але й у складних, коли не відразу зрозуміло, як потрібно діяти. Навіть тоді вони можуть прийняти правильні рішення, які допоможуть їм зберігати дружбу з Єговою.

Преторіанська гвардія. Під час першого ув’язнення в Римі (бл. 59—61 рр. н. е.) «Павлові дозволили... жити самому під охороною воїна» (Дії 28:16). Перебуваючи під домашнім арештом, Павло написав: «Ціла преторіанська гвардія та всі інші дізнались, що мене закували у в’язничні кайдани за віру в Христа». Преторіанська гвардія була елітним загоном, який складався з кількох тисяч римських воїнів. Вжите тут грецьке слово походить від латинського преторіум, яке спочатку стосувалося місця (намету чи споруди), де розміщався римський воєначальник. З приходом до влади Цезаря Августа воїни преторіанської гвардії стали особистими охоронцями римського імператора. І саме тому грецьке слово, вжите у Флп 1:13, деякі переклади Біблії передають як «імператорська гвардія» або «охоронці палацу». Це означало, що вони завжди розміщалися біля імператора та його сім’ї.

Дехто проповідує Христа, керуючись заздрістю та маючи дух суперництва. Деякі християни служили Богу з неправильних спонук. Можливо, серед них були юдеї, які навернулися на християнство, але згодом відступили від правдивих учень, про які дізналися від апостола Павла. Для них важливіше було поширювати власні ідеї та здобувати визнання, а не прославляти Бога (Гл 6:12, 13). Вони заздрили Павлу та намагались підірвати його репутацію і авторитет (Флп 1:17). Незважаючи на це, Павло не втрачав радості, оскільки бачив, що новина про Христа все одно звіщається (Флп 1:18).

Проте інші роблять це з доброї волі. Грецьке слово, перекладене тут як «добра воля», може також передавати думку про прихильність і чисті спонуки. Щирі християни проповідували звістку про Христа з доброї волі, тобто з чистих спонук. Вони також прихильно ставилися до представників Христа, у тому числі до Павла. Завдяки цьому вони мали схвалення, або прихильність, Бога (Пс 106:4, прим.; Пр 8:35).

Мого спасіння. Або «мого звільнення». Павло написав Листа до філіппійців під час першого ув’язнення в Римі (бл. 59—61 рр. н. е.). Вживши цей вислів, Павло, можливо, хотів виразити свою впевненість, що він буде звільнений з в’язниці завдяки палким молитвам християн у Філліпах. Про таку впевненість свідчить і те, що він прямо каже про своє бажання відвідати філіппійців знову (Флп 2:24). Це стало б можливим лише за умови, що він буде звільнений. (Див. медіагалерею, «Павлові подорожі після 61 р. н. е.».) Грецьке слово сотерı́а, яке часто перекладається як «спасіння», у цьому контексті теж може вказувати, що Павло говорить про своє вічне спасіння.

Духу Ісуса Христа. Очевидно, йдеться про те, що Ісус послуговується Божим святим духом, тобто діючою силою. В Дії 2:33 сказано, що «Бог, Батько...дав [Ісусу] обіцяний святий дух». А в Флп 1:11 Павло молився, щоб християни могли «завдяки Ісусу Христу рясно приносити плоди праведності. А це у свою чергу буде на славу й хвалу Богові». Відколи Ісус воскрес та піднявся на небо, Бог послуговується ним, щоб дбати про потреби християн на землі. Ісус сказав: «Батько пошле [святий дух] в моє ім’я» (Ів 14:26), а також: «Коли ж прийде помічник, якого я пошлю вам від Батька,— дух правди, що походить від Батька, то він буде свідчити про мене» (Ів 15:26). (Див. коментар до Дії 16:7.)

Через дух Ісус. Очевидно, йдеться про те, що Ісус послуговувався святим духом, або діючою силою, який «Батько... дав йому» (Дії 2:33). Як голова християнського збору, Ісус через цей дух керував проповідницькою працею перших християн, показуючи, куди їм слід спрямовувати свої зусилля. Цього разу Ісус використав «святий дух», щоб заборонити Павлу та його товаришам проповідувати в провінції Азії та Віфінії (Дії 16:6—10). Однак пізніше ці території почули добру новину (Дії 18:18—21; 1Пт 1:1, 2).

Свободу мови. Або «відвертість; сміливість». Основне значення грецького слова парресı́а — «сміливість у мові». Тож, по суті, Павло тут говорить коринфянам: «Я можу говорити з вами з великою щирістю (відвертістю)». (Див. коментар до Дії 28:31.)

Повною свободою мови. Див. коментар до 2Кр 7:4.

Якщо я житиму, то житиму для Христа, а якщо помру, то це буде для мене надбання. Тут Павло, можливо, говорить про дві протилежні можливості, які є перед ним: якщо він житиме, то зможе служити Богу і одновірцям, а якщо помре, зберігши вірність, то отримає безсмертне життя в небі (2Тм 4:6—8).

Я розриваюсь між одним і другим. Перебуваючи під домашнім арештом і чекаючи на суд перед цезарем, Павло розумів, що є два варіанти розвитку подій. Він або залишиться живим і зможе далі служити своїм братам, або ж помре як вірний служитель Бога (2Тм 4:7, 8). Павло не сказав, що саме вибрав би (Флп 1:22). Але він вважав, що було б набагато краще «звільнитись і перебувати з Христом». Він знав, що залишитись вірним до смерті — це єдиний спосіб отримати небесну нагороду під час Христової присутності (Об 2:10).

Звільнитись. Очевидно, Павло говорить тут про свою смерть. У Другому листі до Тимофія, написаному близько 65 року н. е., він використовує спільнокореневе грецьке слово, коли говорить про смерть: «Час мого визволення неминуче наближається» (2Тм 4:6). Вислів «звільнитись і перебувати з Христом», очевидно, перегукується зі словами Павла в 2Кр 5:8: «Ми... хотіли б не бути вже в тілі, а оселитися з Господом». Павло вважав свою смерть звільненням, якщо він помре вірним помазаним служетелем Бога. Така смерть дасть йому можливість потім воскреснути до життя в «небесному Царстві» Христа (2Тм 4:18). Як він пояснив у 1Кр 15:23, «ті, хто [Христу] належить», воскреснуть до небесного життя «під час [Христової] присутності». Отже, тут Павло говорить про своє бажання залишитися вірним до кінця свого земного шляху і потім воскреснути до небесного життя. Крім Павла, інші грецькі письменники теж використовували слова «звільнитися» і «звільнення» як евфемізм замість слів «вмирати» і «смерть».

Коли я знову буду з вами. Або «коли я знову буду присутній з вами». Вжитий тут грецький вислів містить іменник парусı́а, який буквально означає «бути поряд». Часто він перекладається як «присутність», особливо, коли йдеться про невидиму присутність Ісуса Христа (Мт 24:37; 1Кр 15:23). Павло вживає тут це слово, говорячи про свій намір відвідати християн у Філіппах знову. Варіанти перекладу «присутність» і «присутній» узгоджуються з тим, як Павло використовує слово парусı́а у Флп 2:12 (див. коментар), коли протиставляє свою «присутність» своїй відсутності. (Див. коментарі до Мт 24:3; 1Кр 16:17.)

Присутності... коли мене немає поряд. Павло вживає тут грецьке слово парусı́а, говорячи про час, коли він буде разом з християнами у Філіппах. Значення цього грецького слова можна зрозуміти з того, що Павло протиставляє свою «присутність» своїй відсутності (грецькою апусı́а), тобто часу, «коли [його не буде] поряд». Крім того, слово парусı́а вживається в особливому значенні стосовно невидимої для людей присутності Ісуса Христа. Присутність Ісуса почалася, коли він сів на престол як Месіанський Цар на початку останніх днів цього віку. (Див. коментарі до Мт 24:3; 1Кр 15:23; Флп 1:26.)

Присутності. Грецьке слово парусı́а (в багатьох перекладах передане як «прихід») буквально означає «бути поряд». Воно вказує на присутність, яка триває впродовж певного періоду, а не просто на прихід чи прибуття. Те, що слово парусı́а має таке значення, видно з Мт 24:37—39, де «дні Ноя... до Потопу» порівнюються з «часом присутності Сина людського». У Флп 2:12 Павло використовує це грецьке слово, протиставляючи свою «присутність» своїй відсутності.

Що зі мною. Букв. «присутності». Тут Павло вживає грецьке слово парусı́а стосовно своїх трьох співпрацівників, які були з ним. В подібному значенні воно використовується ще п’ять разів у Грецьких Писаннях (2Кр 7:6, 7; 10:10; Флп 1:26; 2:12). Також це слово вживається щодо невидимої присутності Ісуса Христа (Мт 24:3; 1Кр 15:23). Слово парусı́а («присутність») може стосуватися невидимої присутності, як це видно у праці юдейського історика Йосифа Флавія. Він писав грецькою мовою і говорив про парусı́а Бога на горі Сінай, де невидима присутність Бога підтверджувалася громом і блискавкою («Юдейські старожитності», кн. 3, розд. 5, абз. 2). Павло вживає споріднене дієслово па́реймі («бути присутнім»), коли говорить про те, що він «присутній духом», але «відсутній тілом» (1Кр 5:3). Хоча слово парусı́а перекладається в багатьох перекладах як «прихід», варіант перекладу «присутність» узгоджується з тим, як Павло використовує це слово в Флп 2:12, коли протиставляє свою «присутність» своїй відсутності. (Див. коментар до 1Кр 15:23.)

Поводьтеся. Або «поводьтеся як громадяни». Павло використовує тут грецьке дієслово, яке є спільноконевим з грецькими словами, перекладеними як «громадянство» (Флп 3:20) і «громадянин» (Дії 21:39). Римські громадяни зазвичай брали активну участь в державних справах, оскільки громадянство давало їм високий соціальний статус і права, а також накладало певні обов’язки (Дії 22:25—30). Отже, коли Павло використовує форму цього дієслова, говорячи їм поводитись так, щоб бути гідними доброї новини про Христа, то має на увазі участь у християнській діяльності, особливо в проповідуванні цієї доброї новини. Оскільки мешканці Філіпп отримали від римської влади певний вид громадянства, християни у Філіппах, очевидно, розуміли, що громадянство вимагає активних дій. (Див. коментарі до Дії 23:1; Флп 3:20.)

Однодушно. Або «одностайно; як одна людина». (Див. коментар до Дії 4:32.)

Мав одне серце й одну душу. Цим висловом описано єдність і злагоду між народом, що повірив. У Флп 1:27 слово «однодушно» можна також перекласти як «з одною метою» або «як один». У Єврейських Писаннях вислів «одне серце» вживається в 1Хр 12:38, прим. і 2Хр 30:12, прим., щоб описати спільні прагнення і дії. Також слова «серце» і «душа» часто згадуються разом в значенні всієї внутрішньої сутності людини (Пв 4:29; 6:5; 10:12; 11:13; 26:16; 30:2, 6, 10). Грецький вислів у цьому вірші вжито в подібному значенні, і він може перекладатися як «вони були цілковито об’єднані в думках і намірах». Саме про таку єдність серед своїх послідовників, які мали різне походження, Ісус просив у молитві до свого Батька (Ів 17:21).

Наше громадянство. Місто Філіппи було римською колонією, і його мешканці мали багато привілеїв. (Див. коментарі до Дії 16:12, 21.) Деякі християни зі збору в Філіппах, можливо, мали певний вид римського громадянства, яке вважалося дуже цінним. Те, чи хтось мав громадянство, чи ні, відігравало ключову роль у суспільстві. Але тут Павло говорить про громадянство на небесах, яке має незрівнянно більше переваг (Еф 2:19). Він закликає помазаних християн зосереджуватися не на земних речах (Флп 3:19), а на громадянстві, яке чекає їх у небі (Див. коментар до Флп 1:27.)

Я жив. Або «я поводився». Форма грецького дієслова політе́уомай може перекладатись як «поводився як громадянин» («Грецькі Писання. Підрядковий переклад Царства», англ.). Павло показує, що поводився як сумлінний громадянин, який дотримується законів своєї країни. Римські громадяни зазвичай брали активну участь в державних справах, оскільки громадянство давало їм високий соціальний статус і права, а також накладало певні обов’язки (Дії 22:25—30). Коли Павло тут говорить про те, як поводився перед Богом, то, ймовірно, має на увазі, що він був передусім громадянином Божого Царства (Флп 3:20; пор. вживання тої самої форми дієслова у Флп 1:27, прим.).

Медіафайли

Лист Павла до філіппійців
Лист Павла до філіппійців

На фото зображено фрагмент папірусного кодексу, відомого як P46. Вважають, що він датується приблизно 200 р. н. е. Це збірка дев’яти листів Павла, але вони розміщені не в такому порядку, як у сучасних Бібліях. (Див. медіагалерею, «Перший лист Павла до коринфян» і «Другий лист Павла до коринфян».) Цей фрагмент містить кінець Павлового листа до галатів і початок його листа до християн у місті Філіппи. Він входить до папірусного кодексу Честера Бітті II, який зберігається в бібліотеці Честера Бітті в Дубліні (Ірландія). На фото виділена назва «До філіппійців». Цей папірусний кодекс служить доказом того, що переписувачі віддавна розрізняли біблійні книги за назвами.

Відеовступ до Філіппійців
Відеовступ до Філіппійців
Павло в кайданах під домашнім арештом
Павло в кайданах під домашнім арештом

Під час першого ув’язнення апостола Павла в Римі йому дозволили винаймати будинок і жити там під охороною воїна (Дії 28:16, 30). Римські охоронці зазвичай тримали в’язнів у кайданах. Переважно праве зап’ястя в’язня було з’єднане ланцюгом з лівим зап’ястям охоронця. Тоді права рука охоронця була вільною. Павло згадував про свої ланцюги, кайдани та ув’язнення в більшості натхнених листів, які він написав під час свого домашнього арешту в Римі (Еф 3:1; 4:1; 6:20; Флп 1:7, 13, 14, 17; Кл 4:3, 18; Флм 1, 9, 10, 13).

Преторіанська гвардія на службі
Преторіанська гвардія на службі

Воїни преторіанської гвардії зазвичай носили туніку (1) і деколи накидку (2). Такий одяг не сковував рухів. Хоча туніку також носили римляни, неримляни і раби, але воїнів було легко впізнати, бо вони мали зброю, а також типові для військових пояси і сандалії. Коли воїни перебували в Римі та коли охороняли імператора, то носили інше вбрання — тогу (3). Тога була офіційним одягом чоловіків, які мали римське громадянство.