Лист до Филимона 1:1—25

 Павло, ув’язнений+ за віру в Христа Ісуса, і Тимофій,+ наш брат, до Филимона, нашого улюбленого співпрацівника,  а також до Апфı́ї, нашої сестри, до Архи́па,+ нашого соратника, і до збору у твоєму домі.+  Нехай з вами буде незаслужена доброта й мир від Бога, нашого Батька, і від Господа Ісуса Христа.  Я завжди дякую моєму Богові, коли згадую тебе в молитвах,+  бо постійно чую про твою віру й любов, що ти маєш до Господа Ісуса і до всіх святих.  Молюся, щоб віра, яку ти поділяєш з іншими, спонукала тебе усвідомити, скільки всього доброго ми маємо завдяки Христу.  Почувши про твою любов, я відчув велику радість і втіху, адже ти, брате, зігрів серця* святих.  Саме тому, хоча я маю велику свободу мови завдяки єдності з Христом і можу наказати тобі зробити те, що належить,  все ж благаю тебе на основі любові, бо я, Павло, вже старий, а тепер ще й в’язень за віру в Христа Ісуса, 10  благаю за мою дитину, Они́сима,+ якому я став батьком,+ перебуваючи у в’язниці*. 11  Колись він не приносив тобі користі, але тепер корисний і для тебе, і для мене. 12  Я відсилаю до тебе його, наче віддаю власне серце*. 13  Я хотів би залишити його в себе, щоб він служив мені замість тебе, поки я ув’язнений за добру новину.+ 14  Проте нічого не хочу робити без твоєї згоди, щоб твій добрий учинок був не з примусу, а з доброї волі.+ 15  Можливо, тому він і втік ненадовго*, щоб тепер ти прийняв його назавжди, 16  вже не як раба,+ а як когось більшого від раба,— як улюбленого брата,+ яким він став особливо для мене. Наскільки ж більше він має бути таким для тебе: він тобі і раб, і брат у Господі. 17  Тож, якщо ти вважаєш мене другом*, тепло прийми його, як прийняв би мене. 18  Крім того, якщо він у чомусь скривдив тебе або щось тобі винен, запиши це на мій рахунок. 19  Я, Павло, пишу власноруч: цей борг поверну. Не кажу вже про те, що ти в боргу переді мною навіть за самого себе. 20  Так, брате, оскільки ми маємо спільну віру в Господа, зроби мені послугу; як послідовник Христа, зігрій моє серце*. 21  Я пишу тобі, бо впевнений, що ти послухаєшся і зробиш навіть більше, ніж я кажу. 22  А заодно приготуй мені житло, бо сподіваюсь, що завдяки вашим молитвам мене повернуть до* вас.+ 23  Передає тобі вітання Епафра́с,+ мій співв’язень у єдності з Христом Ісусом, 24  а також Марко, Ариста́рх,+ Дима́с+ і Лука,+ мої співпрацівники. 25  Незаслужена доброта Господа Ісуса Христа нехай буде з духом, який ви виявляєте.

Примітки

Або «відсвіжив ніжні почуття».
Букв. «в кайданах».
Або «мої ніжні почуття».
Букв. «на годину».
Букв. «спільником».
Або «відсвіжи мої ніжні почуття».
Або «звільнять для».

Коментарі

Медіафайли

Обов’язки рабів
Обов’язки рабів

Рабство було чимось звичним у Римській імперії. Римські закони регулювали деякі сфери відносин між рабами і їхніми панами. Заможні родини жили по всій території Римської імперії, і в їхніх домах раби виконували значну частину домашніх справ. Дехто готував їжу, прибирав і доглядав за дітьми, інші працювали в майстернях, копальнях або на фермах. Освічені раби були лікарями, вчителями і секретарями. По суті, раб міг мати будь-яку професію, але він не міг бути військовим. У деяких випадках рабів відпускали на волю. (Див. глосарій, «Вільний; вільновідпущений».) Християни I століття не виступали проти влади і не підтримували повстань рабів (1Кр 7:21). Вони поважали законне право інших, у тому числі одновірців, мати рабів. Саме тому апостол Павло відправив Онисима, який був рабом, назад до свого пана, Филимона. А оскільки Онисим став християнином, він охоче повернувся до свого пана та духовного брата і надалі був покірний йому (Флм 10—17). Павло заохочував рабів бути працьовитими і чесними (Тит 2:9, 10).