Лист до Филимона. Назви біблійних книг, очевидно, не були частиною тексту оригіналу. Як видно зі стародавніх рукописів, їх додали пізніше, безсумнівно, для того, щоб чітко розрізняти книги. У Сінайському кодексі — відомому рукописі, датованому IV століттям н. е., в кінці листа міститься назва «До Филимона».

Павло... і Тимофій. Або «від Павла... і Тимофія». Хоча Лист до Филимона написав Павло, але, як і в інших листах, він згадує Тимофія у вступних словах (2Кр 1:1; Кл 1:1; 1Фс 1:1; 2Фс 1:1). Павло написав цього листа під час свого першого ув’язнення в Римі, і Тимофій у цей час був разом з ним. (Див. коментар до Флп 1:1.) Филимон, можливо, знав Тимофія, оскільки той перебував з Павлом в Ефесі, коли добра новина досягла різних міст цього регіону, зокрема Колосс (Дії 19:22; 1Кр 4:17; 16:8—10; див. додаток Б13; див. також коментар до 1Кр 16:9).

Ув’язнений. У багатьох своїх листах Павло називає себе «апостолом» Христа Ісуса. (Див., наприклад, 1Кр 1:1; Еф 1:1; Кл 1:1; 1Тм 1:1; Тит 1:1.) Але тут він не згадує про своє апостольське становище, очевидно, тому, що не хоче тиснути на Филимона і змушувати його послухатися. Павло влучно використовує слово «ув’язнений», про яке в одному довіднику сказано: «Таке слово мало зворушити серце його друга». Воно нагадало б Филимону про важку ситуацію Павла і, можливо, спонукало б Филимона виявити співчуття і виконати прохання, згадане далі у вірші (Флм 9—12, 17).

Ув’язнений за віру в Христа Ісуса. Букв. «в’язень Христа Ісуса». Павло перебуває у в’язниці в Римі, тому що є послідовником Христа (Флм 9; див. коментар до 2Тм 1:8).

Филимона, нашого улюбленого співпрацівника. Филимон був християнином і належав до збору в Колоссах, місті у провінції Азія (Кл 4:9). Можливо, саме Павло першим розповів йому про християнство (Флм 19). Хоча Павло не проповідував у Колоссах, він міг познайомитися з Филимоном в Ефесі в той час, коли «усі жителі провінції Азія... почули слово Господнє» (Дії 19:10). Филимон не супроводжував апостола в його місіонерських подорожах, але Павло вважав його співпрацівником, адже той допомагав у поширенні доброї новини. (Див. коментарі до Рм 16:3; 1Кр 3:9.)

Апфії... Архипа. З-поміж усіх християн, які збиралися в домі Филимона, Павло в своєму листі згадує на ім’я лише самого Филимона і цих двох осіб. Тому багато вчених припускають, що Апфія була Филимоновою дружиною, а Архип — їхнім сином. Крім того, дехто вважає, що Павло згадує їх, тому що Онисим був рабом в їхньому домі. У такому разі питання, про яке пише Павло, стосувалося всіх трьох. Але хоч би ким вони доводились Филимону, Апфія та Архип були гідні того, щоб про них згадати. Павло шанобливо називає Апфію нашою сестрою. А щодо Архипа, то, очевидно, він також згадується у Павловому листі до колоссян. (Див. коментар до Кл 4:17.) Тут Павло називає його нашим соратником, що вказує на близькі стосунки між цими християнами і на те, що Архип віддано і мужньо служив Христу. (Пор. Флп 2:25.)

І до збору у твоєму домі. Павло пише цього листа насамперед Филимону, але він також звертається до Апфії, Архипа та цілого збору. У першому столітті християни часто збиралися в приватних домах (Кл 4:15; див. коментар до 1Кр 16:19). Хоча Павло в цьому листі здебільшого звертається до Филимона, варто зауважити, що у віршах 3, 22 і 25 він вживає грецькі займенники у множині («вами», «вашим», «ви»). Тож, можливо, Павло хотів, аби цього листа зачитали перед усім збором. Він містив цінні думки і принципи, які, безсумнівно, принесли б користь усім.

Нехай з вами буде незаслужена доброта й мир. Див. коментар до Рм 1:7.

Коли згадую тебе в молитвах. Ці слова свідчать про те, що молитва була невід’ємною частиною життя Павла. Його молитви за Филимона були сповнені вдячності («я... дякую моєму Богові»), він молився часто («я завжди») і конкретно («коли згадую тебе»). Павло вживає грецький займенник в однині («тебе»), і це показує, що він молився саме за свого друга Филимона. (Пор. Рм 1:9; 1Кр 1:4; Еф 1:16; Флп 1:3—5; 1Фс 1:2.)

Твою віру й любов, що ти маєш. Важливе місце в цьому особистому листі Павло відводить вірі і любові. Він часто говорить, що вони пов’язані між собою (Еф 1:15; Кл 1:4). Тут він хвалить Филимона (чиє ім’я означає «люблячий») за його приклад любові і віри. Филимон доводить свою віру в Ісуса і любов до нього тим, як ставиться до святих, тобто до одновірців.

Серця. Або «ніжні почуття». Вжите Павлом грецьке слово спла́нхнон, перекладене тут як «серця», буквально стосується внутрішніх органів. У переносному значенні воно вказує на сильні почуття, на те, що людина зворушена до глибини душі, або на місце, де ці почуття виникають. (Див. також коментар до 2Кр 6:12.) Павло вживає те саме грецьке слово у віршах 12 і 20. В одному довіднику говориться: «Оскільки Павло неодноразово використав це слово в такому короткому листі, можна дійти висновку, що він дуже переймався цією справою».

Брате. Перші християни часто називали одні одних братами і сестрами (Рм 16:1; 1Кр 7:15; Флм 1, 2). Це тепле звертання свідчило не лише про те, що між ними панувала єдність, але й про їхні близькі стосунки, оскільки всі вони належали до однієї духовної сім’ї, Батьком якої є Єгова (Мт 6:9; 23:9; Еф 2:19 і коментар; 1Пт 3:8). На думку деяких вчених, коли тут і у вірші 20 Павло називає Филимона «братом», то вживає таке звертання, яке вказує на глибину їхньої дружби. Тому деякі переклади містять варіант «мій брате» або «любий брате».

Свободу мови. Або «відвертість; сміливість». Основне значення грецького слова парресı́а — «сміливість у мові». Додаючи вислів завдяки єдності з Христом, Павло, можливо, має на увазі владу, яку Ісус дав йому як апостолу. Але в наступному вірші він пояснює, що не буде використовувати цю владу, аби давати Филимону якісь накази; також він не буде зловживати тим, що вони обоє християни, і до чогось змушувати Филимона (Флм 9, 14). Тому, коли в цьому контексті Павло вживає вислів «свобода мови», він, імовірно, говорить про відверту розмову між друзями.

Благаю тебе на основі любові. Павло вже згадував, що всі добре знали про любов Филимона до Христа і до одновірців (Флм 5, 7). Апостол вірив, що така любов спонукає Филимона повестися по-доброму (Флм 21). Але Павло розумів, що не може змусити Филимона виявити любов. Як говориться в одному довіднику про цей вірш, «до любові можна заохочувати, але не змушувати».

Старий. Коли Павло писав цього листа, йому, можливо, було за 50 або за 60 років. Згідно з деякими джерелами, вжите тут Павлом грецьке слово могло стосуватися «чоловіка віком 50—56 років». Але в грецькій Септуагінті те саме слово вжито щодо Авраама та Ілія, які були набагато старшими (Бт 25:8; 1См 2:22; LXX). Тому з Павлових слів не до кінця зрозуміло, скільки йому було років, коли він писав Филимону. Більше про це можна дізнатися, якщо проаналізувати загальні відомості про його життя. Він навернувся на християнство приблизно в 34 році н. е. і написав Листа до Филимона приблизно через 25 років, у 60—61 роках н. е. На момент свого навернення він вже мав достатньо років, щоб його знав первосвященник і міг йому довіряти. На думку декого, Павло народився приблизно в той самий час, коли Ісус, або невдовзі після цього. У деяких перекладах Біблії вжите тут грецьке слово передано як «посол». Але більшість вчених вважають, що його потрібно перекладати як «старий» або «старший чоловік», подібно до того, як воно перекладається в Лк 1:18 і Тит 2:2. (Пор. 2Кр 5:20 і коментар; Еф 6:20 і коментар.)

В’язень за віру в Христа Ісуса. Див. коментарі до Флм 1.

Онисима. Онисим був рабом, який, можливо, обікрав Филимона, свого пана-християнина. Після цього він втік до Рима і там став християнином (Флм 18; див. коментар до Кл 4:9). Хоча цей короткий лист стосується в основному Онисима, Павло вперше згадує про нього тільки в цьому вірші. Павло пояснює, що під час свого ув’язнення в Римі, він став Онисиму наче батько. Він навіть називає Онисима моя дитина, і це наводить на думку, що апостол відіграв певну роль у його наверненні на християнство. (Пор. 1Кр 4:15; Гл 4:19.)

Колись він не приносив... користі, але тепер корисний. Тут Павло описує кардинальну зміну, яка відбулася в житті Онисима. Колись цей раб «не приносив... користі»; він втік від свого пана, а до цього, ймовірно, був ненадійним робітником. (Див. коментар до Флм 18.) Але відколи Онисим прийняв християнство, він став «корисним» і для апостола Павла, і для Филимона.

Не приносив... користі... корисний. Ім’я Онисим означає «вигідний; корисний». Згідно з деякими довідниками, у І столітті н. е. таке ім’я було поширеним, особливо серед рабів. У цьому вірші Павло вживає гру слів: грецьке слово, перекладене як «корисний», близьке за значенням до імені Онисим. Павло також використовує гру протилежних за значенням слів — а́хрестос («не приносив користі») та е́ухрестос («корисний»). Той, чиє ім’я означало «корисний», довгий час «не приносив користі», а тепер він став справді «корисним». (Див. також коментарі до Кл 4:9; Флм 10.)

Я відсилаю до тебе його. Відсилаючи Онисима до Филимона, Павло показав, що підкоряється державній владі (Рм 13:1). Це правда, що апостол заохочував рабів «скориста[ти]ся... нагодою» і отримати законний дозвіл на звільнення (1Кр 7:21). Все ж він знав, що Христос не дав своїм послідовникам права повставати проти рабства і так порушувати закони держави (Ів 17:15, 16; 18:36 і коментар; див. також коментар до 1Тм 6:1).

Власне серце. Або «мої ніжні почуття». (Див. коментар до Флм 7.)

Служив мені. Павло, мабуть, має на увазі, що Онисим міг би допомагати йому в різні способи. Грецьке слово діаконе́о («служити»; «прислуговувати») передає думку про те, що хтось смиренно служить на користь інших. У цьому контексті воно може вказувати на те, що Онисим практично допомагав Павлу, наприклад купував і готував їжу та надавав інші послуги. Підтримуючи Павла, він, по суті, смиренно трудився заради «доброї новини». (Див. коментарі до Лк 8:3; 22:26.)

З доброї волі. Або «охоче; добровільно». Павло усвідомлював, що Филимон має право вирішити ситуацію стосовно Онисима так, як вважає за потрібне. Тому Павло сказав: «Нічого не хочу робити без твоєї згоди». Проте він вірив, що Филимон правильно скористається своєю свободою волі і, приймаючи рішення, буде керуватися любов’ю (2Кр 9:7). Те, що кожна людина має свободу волі, тобто право робити власний вибір у різних життєвих ситуаціях, є основоположною біблійною істиною (Пв 30:19, 20; ІсН 24:15; Гл 5:13; 1Пт 2:16). Грецьке слово, перекладене в цьому вірші як «добра воля», кілька разів вживається в Септуагінті для опису добровільних приношень (Лв 7:16; 23:38; Чс 15:3; 29:39). Єгова не вимагав таких приношень і не карав тих, хто їх не складав. Вони мали бути виразом любові і вдячності, а ці почуття неможливо виявляти з примусу.

Можливо, тому він і втік. Павло, здається, підводить Филимона до думки, що це Єгова покерував так, щоб Онисим втік від свого пана і став християнином. Филимон міг зараз прийняти його вже не як раба, а як духовного брата. Крім того, Павло каже, що будь-які труднощі, спричинені відсутністю Онисима, були відносно ненадовго (букв. «на годину»). А духовна спорідненість між цими чоловіками буде назавжди, адже відтепер вони разом служитимуть Богові «з думкою про вічне життя» (Юд 21; Об 22:5).

Як когось більшого від раба,— як... брата. Павло наголошує на тому, що відтепер Филимона і Онисима пов’язують братерські стосунки і вони будуть співпрацювати в служінні (Мт 23:8; 28:19, 20). Можливо, Онисим і далі був рабом у домі Филимона, а може, Филимон звільнив його з рабства, як вважають деякі вчені. (Див. коментар до Флм 12.) Навіть якщо Онисим залишився рабом, то завдяки християнській вірі він став кращим працівником, оскільки тепер вже поводився згідно з Божими принципами (Еф 6:5—8; Кл 3:22, 23; Тит 2:9, 10; див. коментар до 1Тм 6:2).

Другом. Грецьке слово, перекладене тут як «друг», буквально означає «спільник». У цьому листі Павло ніколи не говорить про себе як про апостола. Натомість він ставить себе на один рівень з Филимоном, використовуючи слово, яке можна перекласти як «товариш; партнер». Це слово передає думку про співпрацю та спільність у чомусь, і воно використовувалося щодо ділових партнерів (Лк 5:10; 2Кр 8:23; 1Пт 5:1). Але в цьому контексті це слово вказує на теплі стосунки. Ось як один довідник описує тісні узи між Павлом і Филимоном: «Їхня спільність... ґрунтується на тому, що вони належать одному Господу. Це дуже тісний зв’язок, який веде до спільної діяльності на основі віри і любові». Цікаво, що давньогрецький письменник Арістотель вжив те саме слово, коли описував друга. Він сказав: «Друг є спільником».

Тепло прийми його. Павло показав, що повністю впевнений у Филимонові. У ті часи декотрі рабовласники сікли непокірних рабів різками, таврували або навіть вбивали їх — вони робили будь-що, аби між іншими рабами в домі панував порядок.

Запиши це на мій рахунок. Згідно з деякими документами, датованими І століттям н. е., такий вислів зазвичай вживали, коли погоджувалися сплатити борг. На основі цього вірша деякі коментатори роблять припущення, що Онисим перед втечею, можливо, обікрав свого пана. Він міг думати, що інакше не виживе, бо не зможе купити їжу чи заплатити за подорож кораблем. Павло так хотів помирити цих двох християн, що був готовий навіть покрити борг Онисима.

Я, Павло, пишу власноруч. Імовірно, Павло написав цього короткого листа власноруч, хоча зазвичай він так не робив. Якщо в нього був поганий зір, то йому було важко писати. (Див. коментарі до Гл 4:15; 6:11.) Проте деякі вчені висувають інше припущення: тут Павло додає свого роду підпис, можливо, написавши всього кілька слів власноруч. Навіть якщо Павло написав особисто лише їх, це все одно додає неабиякої ваги його проханню та обіцянці покрити будь-який борг Онисима.

Ти в боргу переді мною навіть за самого себе. Цей вислів може означати, що Павло свого часу допоміг Филимону стати християнином. (Див. коментар до Флм 1.) Тут Павло нагадує, що будь-які матеріальні втрати, яких зазнав Филимон, були незначними в порівнянні з усім, що він здобув (Флм 18; пор. Еф 1:18; 2:12).

Моє серце. Або «мої ніжні почуття». (Див. коментар до Флм 7.)

Я... впевнений. Павло мав усі підстави бути впевненим у Филимонові. Тут, а також в інших листах, він вживає грецьке слово, яке передає думку про непохитну впевненість і глибоку довіру. Наприклад, він використовує його, говорячи про власну переконаність у тому, що Бог виконає свій намір щодо свого народу (Флп 1:6), а також про довіру, яку Ісус мав до Бога (Єв 2:13). У Рм 8:38 те саме слово перекладено як «я переконаний». Павло впевнений, що Филимон не просто виконає для нього послугу, тому він пише: «Ти... зробиш навіть більше, ніж я кажу». Така впевненість, мабуть, спонукала Филимона охоче послухатися і зробити навіть більше, ніж просив Павло.

Бо сподіваюсь, що завдяки вашим молитвам. Павло використовує грецький займенник у множині (перекладений як «вашим»), бо, мабуть, говорить про спільні молитви цілого збору, який проводив зібрання у домі Филимона. (Див. коментар до Флм 2.) Ці слова вказують на те, що такі молитви можуть принести дуже добрий результат — посприяти його звільненню з ув’язнення в Римі. Павло визнає, що молитви вірних християн можуть спонукати Бога Єгову діяти швидше, ніж він планував, або зробити те, що в іншому випадку він би не зробив (Єв 13:19).

Мене повернуть до вас. Або «мене звільнять для вас». Тут Павло використовує вислів, який буквально означає «я буду великодушно даний вам», тобто це буде відповідь на молитви збору в Колоссах. Один довідник зазначає, що тут Павло вживає пасивну форму грецького дієслова, показуючи що «лише Бог здатний гарантувати Павлу звільнення».

Епафрас. Християнин з міста Колосси, який, можливо, посприяв заснуванню тамтешнього збору. (Див. коментарі до Кл 1:7; 4:12.) Під час першого ув’язнення Павла Епафрас прийшов у Рим. Ймовірно, він там і залишався, адже Павло передає від нього вітання, називаючи його «мій співв’язень у єдності з Христом Ісусом».

Мій співв’язень. Павло вживає це грецьке слово не лише тут щодо Епафраса, але й в інших листах щодо Аристарха, Андроника та Юнія (Рм 16:7; Кл 4:10). Ці товариші Павла, можливо, були ув’язнені разом з ним. Але, на думку декого, Павло вживає це слово в переносному значенні, маючи на увазі, що ці одновірці виявляли мужність, коли відвідували його у в’язниці і проводили з ним час.

Марко. Див. коментар до Кл 4:10.

Аристарх. Македонянин з Фессалонік, який супроводжував Павла в його подорожах. Імовірно, він мав юдейське походження. (Див. коментар до Кл 4:11.) Він не покидав Павла в небезпечних ситуаціях, наприклад, під час нападу юрби в Ефесі і змови юдеїв у Греції (Дії 19:29; 20:2—4). Коли пізніше ув’язненого Павла відіслали до Рима, цей відданий друг поїхав з ним. По дорозі вони пережили корабельну аварію (Дії 27:1, 2, 41). Аристарх, очевидно, продовжував допомагати Павлу і підтримувати його під час домашнього арешту в Римі (Дії 28:16, 30). Він, мабуть, провів деякий час в ув’язненні з апостолом, який з вдячністю писав про нього як про «джерело великої потіхи» (Кл 4:10, 11; див. також коментарі до Флм 23; 2Кр 8:18).

Димас. Див. коментарі до Кл 4:14; 2Тм 4:10.

Лука. Див. коментар до Кл 4:14.

Духом, який ви виявляєте. В заключних словах Павло вживає грецький займенник у множині (перекладений як «ви»), очевидно, звертаючись до всіх згаданих у віршах 1 і 2, у тому числі «до збору у [Филимоновому] домі» (Флм 2 і коментар). Павло висловлює сподівання, що незаслужена доброта Ісуса Христа буде з їхнім «духом». Тут це слово стосується внутрішньої спонукальної сили, або умонастрою, під впливом яких люди говорять чи поводяться певним чином. (Див. глосарій, «Дух».) Маючи Христове благословення, вони зможуть і далі говорити і поводитись згідно з волею Бога й наслідувати приклад Христа (Гл 6:18 і коментар; Флп 4:23).