Книга Неемії 9:1—38
9 А 24-го дня того місяця ізраїльтяни зібралися разом і почали постити в мішковині та поросі.+
2 Нащадки Ізра́їля відділилися від чужинців+ і, постававши, зізнавалися у власних гріхах та провинах своїх батьків.+
3 Потім, стоячи на своїх місцях, вони чверть дня* читали вголос з книги Закону+ свого Бога Єгови і ще чверть дня зізнавались у гріхах та вклонялися своєму Богу Єгові.
4 А Єшу́а, Ба́ні, Кадмії́л, Шеванı́я, Бу́нні, Шереве́я,+ Ба́ні і Кена́ні стали на помості+ для левітів і гучним голосом звернулись до Єгови, свого Бога.
5 І левіти Єшу́а, Кадмії́л, Ба́ні, Хашавне́я, Шереве́я, Годı́я, Шеванı́я та Петагı́я промовили: «Встаньте і вихваляйте Єгову, вашого Бога, всю вічність*.+ І хай вихваляють твоє славне ім’я, яке гідне всякого благословення і хвали!
6 Ти, Єгово, єдиний.+ Ти створив небо, небо небес з усім його військом, землю і все, що на ній, моря́ і все, що в них. Зберігаєш ти все при житті, і військо небесне вклоняється тобі.
7 Єгово, ти Бог правдивий, який вибрав Аврама+ і вивів його з У́ра+ халде́йського та дав йому ім’я Авраам.+
8 Ти побачив, що його серце вірне тобі,+ тому уклав з ним угоду, пообіцявши дати йому та його потомству* край ханаа́нців, хетя́н, аморея́н, періззея́н, євусея́н та гіргашея́н.+ І ти дотримав своїх обіцянок, бо ти — праведний.
9 Побачив ти страждання наших прабатьків у Єгипті+ й почув їхнє голосіння біля Червоного моря.
10 І ти дав знаки і вчинив чуда, караючи фараона, усіх його слуг та мешканців того краю,+ бо знав, що вони поводились з нашими прабатьками зухвало.+ Ти прославив своє ім’я, і воно славне донині.+
11 Розділив ти море перед нашими прабатьками, щоб вони перейшли його по сухій землі,+ а тих, хто гнався за ними, ти кинув у морську глибінь, як камінь у бурхливі води.+
12 Ти вів наших прабатьків стовпом хмари вдень і стовпом вогню уночі, щоб освітлювати шлях, яким вони мали йти.+
13 Ти зійшов на гору Сінай+ і промовляв до них з неба,+ даючи праведні присуди, закони правди* та добрі постанови й заповіді.+
14 Ти звістив їм про святу суботу+ і передав через свого слугу Мойсея заповіді, постанови і закони.
15 Коли вони були голодні, ти посилав їм хліб з неба,+ коли були спраглі, давав воду зі скелі.+ Ти наказав їм піти і заволодіти краєм, який ти присягнув* їм дати.
16 Та вони, наші прабатьки, поводилися зухвало+ і вперто*+ та не слухали твоїх заповідей.
17 Вони не хотіли слухатись+ і не пам’ятали дивовижних діл, які ти чинив серед них. Стали вони впертими* та обрали собі провідника, щоб повернутися в неволю до Єгипту.+ Але ти Бог, який охоче прощає*, ти співчутливий*, милосердний, негнівливий і сповнений відданої любові,+ ти не покинув їх.+
18 Навіть коли вони зробили собі з металу* теля і сказали: “Це наш Бог, який вивів нас з Єгипту”,+ — й дуже зневажали тебе,
19 навіть тоді через своє велике милосердя ти не покинув їх у пустелі.+ Стовп хмари, не відступаючи, вів їх удень, а стовп вогню постійно освітлював їхній шлях уночі.+
20 Ти давав свій добрий дух, щоб зробити їх проникливими,+ годував манною+ і посилав їм воду, щоб втамувати спрагу.+
21 Ти давав їм їжу в пустелі 40 років,+ і нічого їм не бракувало. Одяг їхній не зношувався,+ а ноги не опухали.
22 Ти дав їм царства й народи, розподіливши між ними землі.+ І вони заволоділи краєм Сиго́на,+ царя Хешбо́на,+ а також краєм О́га,+ царя Баша́ну.
23 Синів їхніх ти зробив такими численними, як зорі на небі,+ і привів у край, про який ти говорив їхнім прабатькам, що вони підуть і заволодіють ним.+
24 Тож їхні сини заволоділи тим краєм,+ і ти підкорив їм ханаа́нців,+ що мешкали там, а також дав їм у руку тамтешніх царів та народи і дозволив зробити з ними все, що їм до вподоби.
25 Вони захопили укріплені міста,+ родючі* землі,+ доми, повні всякого добра, уже видовбані водозбори, виноградники, оливкові гаї+ та безліч плодових дерев. Тож вони їли досхочу, гладшали і тішились твоєю безмежною великодушністю.
26 Але вони стали неслухняні, збунтувалися,+ відвернулися від твого Закону* та ще й повбивали твоїх пророків, які застерігали їх, намагаючись навернути їх до тебе. Ці люди дуже зневажали тебе.+
27 Тому ти віддав їх в руку ворога,+ який гнобив їх.+ Проте коли в утиску вони кликали тебе, ти прислуха́вся до них з неба й через своє велике милосердя посилав їм рятівників, які визволяли їх з руки ворога.+
28 Та щойно наставало полегшення, вони знову чинили зло перед тобою,+ і ти віддавав їх у руку ворога, який панував над ними*.+ Тоді вони поверталися до тебе та благали про допомогу,+ і ти чув це з небес та знову й знову визволяв їх через своє велике милосердя.+
29 І, хоча ти застерігав їх, намагаючись навернути до свого Закону, вони поводилися зухвало, не хотіли слухатись твоїх заповідей+ і грішили проти твоїх постанов, які дають життя тому, хто їх виконує.+ Вони відвернулися*, стали впертими* і неслухняними.
30 Ти багато років терпів їх+ і через пророків застерігав їх своїм духом, але вони все-таки не слухали. Зрештою ти віддав їх у руки народів землі.+
31 Але через своє велике милосердя ти не знищив+ і не покинув їх, бо ти — Бог співчутливий* та милосердний.+
32 І тепер, Боже наш — Боже величний, могутній та грізний, ти, що дотримуєшся своєї угоди і виявляєш віддану любов,+ нехай не здаються тобі малими страждання, які зносимо ми, наші царі, князі,+ священики,+ пророки,+ наші прабатьки та весь народ ще від часу ассирійських царів.+
33 Ти праведний у всьому тому, що нас спіткало, бо ти вірний, а ми чинили зло.+
34 Наші царі, князі, священики та прабатьки не виконували твого Закону і не зважали на твої заповіді та нагадування*, якими ти застерігав їх.
35 Навіть за часу своїх царів, коли вони мали від тебе вдосталь добра на просторій і родючій* землі, якою ти їх наділив, вони не служили тобі+ і не переставали чинити лихе.
36 І от сьогодні ми раби,+ ми раби в краю, який ти дав нашим прабатькам, щоб вони їли його плоди і насичувались його добром.
37 Щедрий урожай цього краю дістається царям, яких ти поставив над нами через наші гріхи.+ Вони панують над нами та нашою худобою, як їм до вподоби, а ми зносимо велику нужду.
38 Тож ми даємо тверду обіцянку+ і записуємо та скріплюємо її печатками наших князів, левітів і священиків».+
Примітки
^ Або «три години».
^ Або «від вічності до вічності».
^ Букв. «насінню».
^ Або «надійні закони».
^ Букв. «підняв свою руку».
^ Букв. «робили свою шию твердою».
^ Або «ласкавий».
^ Або «Бог прощення».
^ Букв. «робили свою шию твердою».
^ Або «литу статую».
^ Або «багаті».
^ Букв. «кинули твій Закон за свою спину».
^ Або «чавив їх».
^ Букв. «наставили вперте плече».
^ Букв. «зробили твердою свою шию».
^ Або «ласкавий».
^ Або «застереження».
^ Або «багатій».