Книга Неемії 4:1—23
4 Коли ж Санвалла́т+ почув, що ми відбудовуємо мур, то розізлився, його взяла велика досада*, і він став глузувати з юдеїв.
2 Він говорив своїм братам і самарı́йським воїнам: «Що ті нікчемні юдеї затіяли? Невже вони думають, що зроблять все самі? Невже сподіваються жертви приносити? Може, ще й збудують все за один день? Хіба вони оживлять ці купи обгорілого каміння?»+
3 Аммонітя́нин+ Товı́я,+ який стояв біля нього, казав: «Та навіть лисиця, коли скочить на те, що вони будують, завалить їхній кам’яний мур».
4 Почуй, Боже наш, як нас зневажають.+ Нехай ця ганьба спаде на їхні ж голови.+ Зроби їх здобиччю і невільниками в чужому краю.
5 Не закривай очей на їхні провини та гріхи і не стирай їх,+ бо ці люди образили будівників.
6 Тож ми далі відбудовували мур і вже замурували всі проломи до половини його висоти. І люди вкладали в роботу все серце.
7 А Санвалла́т, Товı́я,+ араби,+ аммонітя́ни та ашдодя́ни+ дуже розізлилися, почувши, що відбудова єрусалимського муру успішно просувається і що його проломи почали замуровувати.
8 І вони змовилися, щоб виступити проти Єрусалима і викликати в ньому замішання.
9 Але ми молилися до нашого Бога і вартували день і ніч, щоб захиститися від них.
10 Проте юдеї казали: «Ослабла сила робітників*, а нерозібраних завалів ще багато. Ми ніколи не побудуємо цього муру».
11 А наші вороги говорили: «Вони і не помітять, як ми проберемося до них, повбиваємо їх і зупинимо роботу».
12 І коли приходили юдеї, які жили поряд з ними, то знову і знову* повторювали нам: «Прийдуть вороги і нападуть на вас звідусіль».
13 Тоді я почав ставити вартових поза муром на відкритих місцях і в низинах. Я розставляв людей за їхніми родинами, і вони несли варту з мечами, списами й луками.
14 Коли ж я побачив, що вони бояться, то відразу підвівся і сказав вельможам,+ місцевим урядникам та решті народу: «Не бійтеся їх.+ Пам’ятайте про Єгову, величного й грізного Бога.+ Воюйте за своїх братів, за синів і дочок, за дружин та за свої доми!»
15 І, відколи вороги почули, що ми про все дізнались і що правдивий Бог розладнав їхній план, ми всі повернулися до своєї роботи коло муру.
16 З того часу половина моїх юнаків працювала,+ інші ж, одягнені в панцирі, вартували зі списами, щитами та луками в руках. А князі+ стояли за юдеями,
17 які будували мур. Носії однією рукою працювали, а другою — тримали зброю*.
18 І кожен будівник працював з мечем на поясі. Біля мене ж стояв чоловік, який мав сурмити у ріг.+
19 І я сказав вельможам, місцевим урядникам та решті народу: «Роботи на мурі ще багато, а ми працюємо далеко одні від одних.
20 Тому, коли почуєте звук рога, відразу сходьтеся до нас на цей звук. І наш Бог воюватиме за нас».+
21 Отож, поки половина з нас працювала, решта від світанку аж до появи зірок вартувала зі списами.
22 У той час я сказав народу: «Нехай всі чоловіки ночують зі своїми слугами в Єрусалимі: вночі вони будуть нас охороняти, удень же будуть працювати».
23 А я, мої брати, слуги+ та моя варта не роздягалися і завжди тримали в правій руці зброю.
Примітки
^ Або «був прикро вражений».
^ Або «носіїв».
^ Букв. «десять разів».
^ Або «метальну зброю».