Євангеліє від Матвія 8:1—34

8  Коли він спустився з гори, за ним пішли численні натовпи людей.  Раптом до нього наблизився прокажений та почав кланятися і благати: «Господи, якщо ти лише захочеш, то зможеш мене очистити».+  Тоді Ісус простягнув руку, доторкнувся до нього і сказав: «Хочу! Будь чистим».+ І чоловік тут же очистився від прокази.+  Потім Ісус сказав йому: «Дивись, нікому не говори про це,+ а піди покажись священику+ і принеси дар, як визначив Мойсей,+ — їм на свідчення».+  І, як увійшов він у Капернау́м, наблизився до нього сотник, благаючи:+  «Пане, мій слуга лежить у домі паралізований. Він сильно мучиться*».  Ісус відказав йому: «Я прийду і зцілю його».  Та сотник у відповідь промовив: «Пане, я не достойний, щоб ти увійшов під мій дах, але скажи лише слово — і слуга зцілиться.  Бо я сам людина підвладна, а також маю у своєму підпорядкуванні воїнів. Одному я кажу: “Іди!” — і він йде, іншому: “Прийди!” — і він приходить, а своєму рабові: “Зроби це!” — і він робить». 10  Почувши таке, Ісус здивувався і промовив до людей, які йшли за ним: «Кажу вам правду: ні в кого в Ізра́їлі я не знайшов такої сильної віри.+ 11  Але говорю вам: багато хто прийде зі сходу і заходу та сяде за столом з Авраамом, Ісаком і Яковом у небесному Царстві,+ 12  а сини Царства будуть викинені геть у темряву. Там вони будуть плакати й скреготати зубами».+ 13  Тож Ісус сказав сотникові: «Іди. Нехай буде тобі згідно з твоєю вірою».+ І в ту ж мить слуга зцілився.+ 14  Після того, увійшовши в дім Петра, Ісус побачив, що Петрова теща+ лежить хвора в гарячці.+ 15  Він доторкнувся до руки+ жінки — і гарячка спала, а жінка підвелася й почала йому прислуговувати. 16  Коли ж звечоріло, привели до нього багатьох опанованих демонами. І він словом своїм вигнав духів та зцілив усіх, хто страждав, 17  щоб сповнити промовлене через пророка Ісаю: «Він узяв наші недуги і поніс наші хвороби».+ 18  А як Ісус побачив довкола себе натовп людей, то наказав відпливти на другий берег.+ 19  Після того підійшов до нього один книжник і сказав: «Учителю, я піду за тобою, хоч би куди ти пішов».+ 20  Але Ісус відповів: «Лисиці мають нори, а небесні птахи — гнізда, Син же людський не має де голови прихилити».+ 21  Тоді інший учень сказав йому: «Господи, дозволь мені спочатку піти й поховати свого батька».+ 22  Та Ісус промовив до нього: «Йди за мною, а мертві нехай ховають своїх мертвих».+ 23  Потім Ісус сів у човен, а за ним — його учні.+ 24  Пізніше на морі здійнялася сильна буря, і хвилі стали заливати човен, але Ісус спав.+ 25  Тож учні підійшли і розбудили його, кажучи: «Господи, рятуй нас, ми тонемо!» 26  Але він сказав: «Чому ви так налякалися*, маловіри?»+ — а тоді підвівся, вгамував вітер та море, і настала велика тиша.+ 27  Учні були вражені й говорили: «Хто це такий? Навіть вітер та море слухаються його!» 28  А коли він прибув на другий берег, у місцевість гадари́нів, йому назустріч з* гробниць вийшли два чоловіки, опановані демонами.+ Вони були надзвичайно люті, тому ніхто не наважувався проходити тією дорогою. 29  Раптом вони закричали: «Чого ти від нас хочеш, Божий Сину?+ Ти прийшов нас мучити+ передчасно?»+ 30  Удалині паслося велике стадо свиней.+ 31  Тоді демони почали благати його: «Якщо виженеш нас, то пошли в те стадо свиней».+ 32  Він сказав їм: «Ідіть!» Вони вийшли з чоловіків та ввійшли у свиней, і все стадо кинулося з урвища* в море та втопилось. 33  Тож пастухи повтікали і, прибігши до міста, розповіли про все, а зокрема про те, що́ сталося з чоловіками, які були опановані демонами. 34  І все місто вийшло назустріч Ісусові. Коли люди побачили його, то дуже благали покинути їхню місцевість.+

Примітки

Або «дуже страждає».
Або «такі боязкі».
Або «з-поміж».
Або «крутого берега».

Коментарі

Вклонитися. Або «віддати шану». Коли грецьке слово проскіне́о вживається стосовно поклоніння богу чи божеству, воно перекладається як «поклонятися». Але в цьому контексті астрологи розпитували про «юдейського царя, який народився». Тому зрозуміло, що вони хотіли віддати шану або вклонитися не богу, а людському цареві. В подібному значенні це слово вжите в Мр 15:18, 19, де описується, як воїни глумливо «кланялися» Ісусу і називали його «Царем юдейським». (Див. коментар до Мт 18:26.)

Прокажений. Людина, яка має серйозне шкірне захворювання. У Біблії слово «проказа» стосується не лише хвороби, знаної під цією назвою сьогодні, а й інших інфекційних шкірних хвороб. Хворий на проказу жив як вигнанець, поки не одужував (Лв 13:2, прим., 45, 46; див. глосарій, «Проказа; прокажений»).

Кланятися. Або «віддавати шану». Люди, згадані у Єврейських Писаннях, вклонялися, коли зустрічали пророків, царів та інших представників Бога (1См 25:23, 24; 2См 14:4—7; 1Цр 1:16; 2Цр 4:36, 37). Очевидно, цей чоловік зрозумів, що перед ним Божий представник, який має силу зціляти хворих. Було цілком доречно на знак пошани вклонитися майбутньому Царю, призначеному Єговою (Мт 9:18; більше інформації щодо грецького слова міститься в коментарі до Мт 2:2).

Доторкнувся до нього. За Мойсеєвим законом прокажені мали жити ізольовано, щоб не заражати інших (Лв 13:45, 46; Чс 5:1—4). Проте юдейські релігійні провідники встановили додаткові правила. Наприклад, заборонялось підходити до прокаженого ближче ніж на 4 лікті (приблизно 1,8 м). Але якщо дув вітер, потрібно було триматися від нього на відстані щонайменше 100 ліктів (приблизно 45 м). Через такі правила люди почали ставитись до прокажених безсердечно. В давньому юдейському джерелі міститься схвальний відгук про одного рабина, який ховався від прокажених, а також про іншого, який кидав у них камінням, аби вони трималися від нього подалі. Ісус повівся зовсім по-іншому. Пройнявшись глибоким співчуттям до страждань чоловіка, він зробив те, що для юдеїв було немислимим,— доторкнувся до нього. Ісус зробив це, хоча міг зцілити прокаженого, всього лиш промовивши слово (Мт 8:5—13).

Хочу. Ісус не просто погодився виконати прохання. Він висловив сильне бажання зробити те, про що його просять. Так він показав, що керується не лише почуттям обов’язку.

Нікому нічого не говори. Можливо, Ісус дав цей наказ тому, що не хотів звеличувати власне ім’я чи відвертати увагу від Бога Єгови і доброї новини про Царство. Так він сповнив пророчі слова з Іс 42:1, 2, де сказано, що слуга Єгови «не буде кричати й вигукувати, і на вулицях не чутимуть його голосу», тобто сенсаційних розповідей про нього (Мт 12:15—19). Своїм смиренням Ісус разюче відрізнявся від лицемірів, які молились «на розі головних вулиць, щоб їх бачили люди» (Мт 6:5). Очевидно, Ісус хотів, щоб у ньому розпізнали Христа на основі вагомих доказів, а не сенсаційних повідомлень.

Нікому не говори. Див. коментар до Мр 1:44.

Покажись священику. За Мойсеєвим законом священик мав засвідчити, що людина одужала від прокази. Їй було необхідно піти до храму і принести жертву, або дар,— двох живих чистих птахів, кедрову гілку, яскраво-червону пряжу та гісоп (Лв 14:2—32).

В Капернаумі. Походить від єврейської назви і означає «село Наума» або «село розради» (На 1:1, прим.). Це місто часто згадується у зв’язку зі служінням Ісуса і в Мт 9:1 назване його містом. Капернаум лежав на північно-західному узбережжі Галілейського моря.

Капернаум. Див. коментар до Мт 4:13.

Сотник. Або «центуріон», тобто командир римського військового підрозділу, що налічував приблизно 100 воїнів.

Мій слуга. Грецьке слово, перекладене тут як «слуга», буквально означає «дитина; юнак» і може вказувати на раба, до якого господар виявляв певну прихильність і який, можливо, був його особистим слугою.

Багато хто прийде зі сходу і заходу. Ці слова вказують на те, що неєвреї теж увійдуть у Царство.

Сяде за столом. В оригіналі вжито слово, яке означає «напівлежати». У біблійні часи на бенкетах або великих гостинах довкола столу часто ставили кушетки. Гості напівлежали головою до столу, зазвичай спираючись лівим ліктем на подушку. Їжу переважно брали правою рукою. Таке споживання їжі з кимось вказувало на близьке спілкування. За днів Ісуса євреї, як правило, не їли з неєвреями.

Скреготати зубами. Або «скрипіти зубами; стискати зуби». Цей вислів передає думку про муки, розпач і лють, що, можливо, супроводжуються гнівними словами і жорстокими вчинками.

Симонова теща. Тобто теща Петра, якого ще називали Кифою (Ів 1:42). Це твердження узгоджується зі словами Павла у 1Кр 9:5, де Кифа згадується як одружений чоловік. Очевидно, теща Петра жила в домі, який належав йому та його брату Андрію (Мр 1:29—31; див. коментар до Мт 10:2, де згадуються різні імена цього апостола).

Мучилася через сильну гарячку. Матвій і Марко розповідають, що Петрова теща лежала «хвора в гарячці» (Мт 8:14; Мр 1:30). І тільки Лука — очевидно, тому, що був лікарем,— звертає увагу на її важкий стан і каже, що вона страждала від «сильної гарячки». (Див. «Вступ до Луки».)

Петрова теща. Див. коментар до Лк 4:38.

Хвора в гарячці. Див. коментар до Лк 4:38.

Коли ж звечоріло. Тобто коли закінчився суботній день; це видно з паралельних оповідей в Мр 1:21—32 і Лк 4:31—40.

Щоб сповнилися слова, які Єгова промовив через пророка. Матвій багато разів вживає подібні фрази у своєму Євангелії, очевидно, для того, щоб наголосити своїм читачам-юдеям на ролі Ісуса як обіцяного Месії (Мт 2:15, 23; 4:14; 8:17; 12:17; 13:35; 21:4; 26:56; 27:9).

Щоб сповнити промовлене через пророка Ісаю. Див. коментар до Мт 1:22.

Поніс. Або «забрав; усунув». Матвій під натхненням показує, що слова з Іс 53:4 стосуються чудесних зцілень, які здійснював Ісус. Більшою мірою це пророцтво Ісаї сповниться тоді, коли Ісус повністю усуне гріх, подібно як у День примирення козел «для азазеля» відносив гріхи ізраїльтян у пустелю (Лв 16:10, 20—22). Усунувши гріх, Ісус усуне основну причину всіх хвороб, і це благословення відчують на собі всі, хто виявляє віру в його викупну жертву.

На другий берег. Тобто на східний берег Галілейського моря.

Син... людський. Або «Син людини». Цей вислів вживається в Євангеліях близько 80 разів. Так Ісус називає самого себе, очевидно, для того щоб підкреслити, що він дійсно був людиною, народженою від жінки, і що був подібним до Адама, завдяки чому міг викупити людство від гріха і смерті (Рм 5:12, 14, 15). Вислів «Син людський» також показує, що Ісус є Месією, тобто Христом (Дн 7:13, 14; див. глосарій).

Не має де голови прихилити. Тобто не має власного житла.

Поховати свого батька. Ці слова, очевидно, не означають, що батько щойно помер. Якби чоловік лише хотів організувати похорон, то навряд чи розмовляв би в цей момент з Ісусом. На стародавньому Близькому Сході похорон не відкладали надовго: переважно людину ховали у той же день, коли вона померла. Тож, мабуть, батько цього чоловіка не помер, а був хворий або похилого віку. Також Ісус ніколи б не сказав чоловіку покинути хворого батька, який потребував догляду,— ймовірно, були інші члени сім’ї, котрі могли про нього подбати (Мр 7:9—13). Чоловік, по суті, сказав: «Я піду за тобою, але тільки після того, як помре мій батько і я його поховаю». Проте Ісус вважав, що чоловік багато втрачає, не поставивши інтереси Божого Царства на перше місце у своєму житті (Лк 9:60, 62).

Поховати свого батька. Див. коментар до Лк 9:59.

Мертві нехай ховають своїх мертвих. Як видно з коментаря до Лк 9:59, батько чоловіка, з яким розмовляє Ісус, не помер, а, ймовірно, хворіє або є похилого віку. Отже, Ісус, по суті, говорить: «Нехай духовно мертві ховають своїх мертвих». Тобто чоловік не має відкладати своє рішення стати послідовником Ісуса, оскільки інші родичі, очевидно, можуть дбати про його батька, поки той не помре. Якщо чоловік піде за Ісусом, то обере шлях, який веде до вічного життя, і не буде серед тих, хто духовно мертвий в Божих очах. З Ісусової відповіді видно, що, аби залишатись духовно живим, необхідно ставити Боже Царство на перше місце у своєму житті й усюди про нього звіщати.

Мертві нехай ховають своїх мертвих. Див. коментар до Лк 9:60.

Сильна буря. Такі бурі нерідко трапляються на Галілейському морі. Оскільки воно розташоване приблизно на 200 м нижче від рівня моря, повітря там значно тепліше, ніж на довколишніх плато і в горах. Це спричиняє збурення в атмосфері і, як наслідок, сильні вітри, які можуть раптово підняти на морі хвилі.

Маловіри. Ісус застосував це слово до своїх учнів, показавши цим, що їхня віра чи довір’я до Бога були недостатніми (Мт 8:26; 14:31; 16:8; Лк 12:28). Це слово вказує не на того, в кого зовсім немає віри, а на того, кому її не вистачає.

Маловіри. Ісус мав на увазі не те, що в учнів зовсім немає віри, а те, що їм віри не вистачає (Мт 14:31; 16:8; Лк 12:28; див. коментар до Мт 6:30.)

Місцевість геразинів. Регіон на другому (тобто східному) березі Галілейського моря. Точно не відомо, де саме була ця місцевість і якими були її межі. Дехто вважає, що «місцевість геразинів» — це околиці Курсі біля стрімких схилів на східному узбережжі моря. На думку інших, це більший регіон, який простягався від міста Гераза (Джараш), що за 55 км на південний схід від Галілейського моря. В Мт 8:28 цю місцевість названо «місцевістю гадаринів». (Див. коментар до слова геразинів у цьому вірші і коментар до Мт 8:28.) Території регіонів могли накладатися одна на одну, і, хоча у Євангеліях вживаються різні назви, йдеться про ту саму місцевість на східному узбережжі Галілейського моря. Тож у розповідях письменників Євангелій немає суперечностей. (Див. також додаток А7, карту 3Б, «На березі Галілейського моря», і додаток Б10.)

Чоловік. Матвій (8:​28) згадує двох опанованих демонами чоловіків, а Марко і Лука (8:​27) — одного. Марко і Лука зосереджуються на одному чоловікові, очевидно, тому, що з ним розмовляв Ісус і його випадок заслуговував більшої уваги. Імовірно, цей чоловік був більш агресивним і був опанований демонами довше. Також, можливо, після зцілення двох чоловіків лише один з них захотів супроводжувати Ісуса (Мр 5:18—20).

Місцевість гадаринів. Регіон на другому березі (тобто на східному узбережжі) Галілейського моря. Можливо, мається на увазі місцевість, що простягалась від моря до міста Гадара, яке лежало за 10 км від моря. Це підтверджується тим фактом, що на багатьох монетах, викарбуваних у Гадарі, був зображений корабель. Марко і Лука називають цей регіон «місцевістю геразинів». (Див. коментар до Мр 5:1.) Території різних регіонів могли накладатися одна на одну. (Див. додаток А7, карту 3Б, «На березі Галілейського моря», і додаток Б10.)

Гробниць. Або «пам’ятних гробниць». (Див. глосарій, «Пам’ятна гробниця».) Очевидно, це були печери або склепи, висічені в скелях. Такі місця поховання зазвичай розташовувалися за містом. Юдеї намагалися обходити гробниці стороною, щоб не стати церемоніально нечистими. Тому ці безлюдні місця ставали пристановищем для божевільних чи опанованих демонами людей.

Два. В оповідях з Марка (5:2) і Луки (8:27) згадується лише один опанований демонами чоловік. (Див. коментар до Мр 5:2.)

Що нам з тобою до того? Сказавши Ісусу: «Вони більше не мають вина» (Ів 2:3), Марія, без сумніву, хотіла, щоб Ісус якось вирішив цю проблему. Цікаво, що на той момент він ще не здійснив жодного чуда. У своїй відповіді Ісус використав семітську ідіому, яка буквально перекладається так: «Що мені й тобі?» Це запитання виражає незгоду з тим, про що йшлося раніше і, залежно від контексту, може мати різні значення. Хоча деколи згадана ідіома вказує на ворожість і роздратування (Мт 8:29; Мр 1:24; 5:7; Лк 4:34; 8:28), у цьому вірші вона виражає м’яко висловлену незгоду. (Приклади подібного вживання цієї ідіоми можна знайти в Єврейських Писаннях, зокрема у 2См 16:9, 10, прим. і 1Цр 17:18, прим.) З наступних слів Ісуса видно, чому він не поспішав щось робити: «Моя година ще не прийшла». Все ж з Ісусової відповіді Марія, мабуть, зрозуміла, що він не проти допомогти, і про це свідчать її слова у 5-му вірші.

Чого ти від нас хочеш..? Або «Що спільного між нами і тобою?» Риторичне запитання, яке буквально перекладається так: «Що нам і тобі?» Це семітська ідіома, яка неодноразово вживається в Єврейських Писаннях (ІсН 22:24; Сд 11:12; 2См 16:10; 19:22; 1Цр 17:18; 2Цр 3:13; 2Хр 35:21; Ос 14:8), а її грецький відповідник — у Грецьких Писаннях (Мт 8:29; Мр 1:24; 5:7; Лк 4:34; 8:28; Ів 2:4). Ця фраза може мати різні значення, залежно від контексту. У цьому вірші вона виражає ворожість і роздратування, і дехто перекладає її як «Не турбуй нас!» або «Лиши нас у спокої!» В інших контекстах ця фраза виражає незгоду з тим, про що йшлося раніше, або небажання виконувати якусь дію і не вказує на зневагу, зухвальство чи ворожість. (Див. коментар до Ів 2:4.)

Мучити. Слово, вжите в оригіналі, пов’язане зі словом, перекладеним у Мт 18:34 як «в’язничні вартові». Тож у цьому контексті слово «мучити», очевидно, вказує на ув’язнення в «безодні», яка згадана у паралельній оповіді в Лк 8:31.

Свиней. Хоча за Законом свині вважалися нечистими тваринами, люди в цій місцевості їх тримали. Точно не відомо, чи «пастухами» (Мт 8:33) були юдеї, які порушували Закон. У Десятимісті жило багато неєвреїв, і там торгували свининою, адже греки і римляни вважали її делікатесом.

Медіафайли

Споряджений до бою римський центуріон, або сотник
Споряджений до бою римський центуріон, або сотник

Звання центуріона було найвищим званням, яке міг отримати звичайний воїн. Центуріон займався бойовою підготовкою воїнів, перевіряв стан їхньої зброї, спорядження і те, чим їх годували, а також підтримував дисципліну. Боєздатність римського війська залежала в основному від центуріонів. По суті, вони були найдосвідченішими і найціннішими воїнами у римському війську. Тому смирення і віра центуріона, який звернувся до Ісуса, особливо вражає.

Нори лисиць і гнізда птахів
Нори лисиць і гнізда птахів

Коли Ісус згадав, що не має постійного житла, він сказав, що, на відміну від нього, лисиці мають нори, а птахи — гнізда. На фотографії зображено лисицю звичайну (Vulpes vulpes), яка водиться не лише на Близькому Сході, а й в Азії, Африці, Європі та Північній Америці, а також в Австралії, куди була завезена. Лисиця може знайти природний сховок або зайняти чужу чи покинуту нору. Якщо їй це не вдається, вона риє нору сама. Пташка, зображена на фотографії,— це очеретянка середземноморська (Cettia cetti). Підраховано, що в Ізраїлі в різні періоди року загалом мешкає близько 470 видів птахів. Пташки будують гнізда в найрізноманітніших місцях — на гілках дерев, у дуплах і на скелях — і використовують для цього гілочки, листя, водорості, пух, солому, мох і пір’я. Рельєф краю з його прохолодними гірськими вершинами і розжареними сонцем долинами, безводними пустелями і приморськими рівнинами, що на південний схід від Середземного моря, приваблює велику кількість птахів. Одні з них живуть тут постійно, а інші — зупиняються під час міграції.

Скелі на східному узбережжі Галілейського моря
Скелі на східному узбережжі Галілейського моря

На східному березі Галілейського моря Ісус вигнав демонів з двох чоловіків і послав цих демонів у стадо свиней.