Євангеліє від Марка 16:1—8

16  Коли закінчилась субота,+ Марія Магдалина, Марія,+ мати Якова, та Саломія купили прянощів, щоб піти й намастити Ісусове тіло.+  І рано-вранці першого дня тижня, на світанку, вони прийшли до гробниці.+  Дорогою жінки говорили між собою: «Хто нам відкотить камінь від входу?»+  Коли ж вони подивилися, то побачили, що камінь вже відкочений, хоча він був дуже великий.+  Ввійшовши до гробниці, жінки помітили, що праворуч сидить молодий чоловік у довгому білому вбранні, і аж завмерли з подиву.  Та він сказав їм: «Не дивуйтеся.+ Я знаю, ви шукаєте Ісуса назаря́нина, який був страчений на стовпі. Він воскрес,+ його тут немає. Подивіться! Ось місце, де його поклали.+  Тому йдіть скажіть його учням і Петрові: “Він іде попереду вас в Галілею.+ Ви побачите його там, як він і говорив”».+  Тож, вийшовши, вони побігли подалі від гробниці, бо їх пройняв страх і сильне хвилювання. І вони нікому нічого не сказали, тому що боялися.+

Примітки

Коментарі

Марія Магдалина. Ім’я Магдалина (означає «що належить до Магдали»), очевидно, походить від назви міста Магдала, яке лежало на західному березі Галілейського моря, на півдорозі між Капернаумом і Тиберіадою. Дехто вважає, що Марія була родом з Магдали або жила там. (Див. коментарі до Мт 15:39; Лк 8:2.)

Якова Меншого. Йдеться про одного з Ісусових апостолів, сина Алфея (Мт 10:2, 3; Мр 3:18; Лк 6:15; Дії 1:13). Імовірно, його названо «Меншим» тому, що він був або молодшим за віком, або нижчим на зріст від іншого апостола Якова, Зеведеєвого сина.

Саломія. Імовірно, походить від єврейського слова, що означає «мир». Саломія була ученицею Ісуса. Порівнявши Мт 27:56 з Мр 3:17 і 15:40, можна дійти висновку, що Саломія — це матір апостолів Якова та Івана: Матвій згадує «матір Зеведеєвих синів», а Марко називає її «Саломією». Також, як видно з Ів 19:25, Саломія, можливо, була рідною сестрою Марії, матері Ісуса. В такому разі Яків та Іван доводились Ісусу двоюрідними братами. Крім того, оповіді в Мт 27:55, 56; Мр 15:41 і Лк 8:3 вказують на те, що Саломія була серед жінок, які супроводжували Ісуса і прислуговували йому, використовуючи своє майно.

Субота. Суботній день (15 нісана) закінчився із заходом сонця. Усі чотири Євангелія містять оповідь про воскресіння Ісуса (Мт 28:1—10; Мр 16:1—8; Лк 24:1—12; Ів 20:1—29).

Марія Магдалина. Див. коментар до Мт 27:56.

Якова. Тобто Якова Меншого. (Див. коментар до Мр 15:40.)

Саломія. Див. коментар до Мр 15:40.

Купили прянощів... намастити Ісусове тіло. Ісусове тіло вже було приготоване до поховання «згідно з поховальним звичаєм юдеїв» (Ів 19:39, 40). Однак це, очевидно, було зроблено поспіхом, оскільки Ісус помер приблизно за три години до початку суботи, а в суботу юдеям заборонялося працювати. Наступного дня після суботи, тобто на третій день після страти Ісуса, жінки прийшли до гробниці. Вони хотіли знову намастити його тіло прянощами і пахучими оліями, мабуть, для того, щоб воно довше зберігалося (Лк 23:50—24:1). Очевидно, вони збиралися намастити прянощами та оліями обмотане полотном тіло.

Першого дня тижня. Тобто 16 нісана. Першим днем тижня євреї вважали день, який наставав після суботи.

Гробницю. Або «пам’ятну гробницю». Це була печера, висічена у м’якій вапняковій породі, а не природна печера. Такі гробниці часто мали подібні до лав ніші, в які клали тіла померлих. (Див. глосарій, «Пам’ятна гробниця».)

Першого дня тижня. Див. коментар до Мт 28:1.

Гробниці. Див. коментар до Мт 27:60.

Камінь. Очевидно, це був плоский круглий камінь, адже в цьому вірші жінки запитують про те, хто «відкотить камінь», а у вірші 4 говориться, що камінь був «відкочений». Він міг важити тонну або й більше. Матвій каже, що це був «великий камінь» (Мт 27:60).

Розкажіть його учням, що він воскрес. Ці жінки не лише першими з учнів Ісуса почули про його воскресіння, але й отримали доручення повідомити про це іншим учням (Мт 28:2, 5, 7). Згідно з юдейською традицією, яка не ґрунтувалась на Писанні, жінкам не дозволялося давати свідчення в суді. Однак ангел Єгови удостоює жінок честю повідомити іншим радісну звістку.

Скажіть його учням. Див. коментар до Мт 28:7.

І Петрові. З усіх письменників Євангелій лише Марко пише, що ангел, наказуючи передати інформацію учням, згадує Петра по імені. (Пор. паралельну оповідь в Мт 28:7.) В Ів 20:2 говориться, що Марія Магдалина передала звістку «Симону Петру та іншому учню», тобто Івану. Очевидно, перед тим як з’явитися учням, які зібрались разом, Ісус з’явився Петру наодинці (Лк 24:34; 1Кр 15:5). Така особиста увага і слова ангела, безперечно, запевнили Петра, що Ісус простив його за те, що він тричі зрікся свого Господа (Мт 26:73—75).

Тому що боялися. Згідно з найдавнішими доступними на сьогодні рукописами, Євангеліє від Марка закінчується словами 8-го вірша. Дехто вважає, що оригінал не міг мати таке закінчення, адже воно виглядає надто обірваним. Однак, якщо взяти до уваги стиль викладу Марка, таке твердження не має вагомих підстав. Крім того, Ієронім та Євсевій, богослови, які жили у IV столітті, вважали, що в оригіналі розповідь закінчувалась словами «тому що боялися».

В багатьох грецьких рукописах і перекладах іншими мовами після 8-го вірша міститься або довге, або коротке закінчення. Довге закінчення (складається з 12 віршів) подають: Александрійський кодекс, кодекс Єфрема і кодекс Бези — усі вони датуються V століттям н. е. Воно також міститься в латинській Вульгаті, К’юртонському сирійському рукописі і сирійській Пешітті. Проте цього закінчення немає у двох давніших грецьких рукописах — Сінайському кодексі і Ватиканському кодексі (датовані IV століттям н. е.), у Сінайському сирійському рукописі (датований IV—V століттям н. е.) і в найдавнішому коптському рукописі Євангелія від Марка саїдським діалектом (датований V століттям н. е.). Найдавніші рукописи книги Марка вірменською і грузинською мовами також закінчуються 8-м віршем.

У деяких пізніших грецьких рукописах і перекладах іншими мовами міститься коротке закінчення (складається лише з кількох речень). У Королівському кодексі (датований VIII століттям н. е.) є обидва закінчення — спочатку коротке, а тоді довге. Перед кожним закінченням зазначається, що воно міститься в деяких джерелах, але, як видно з цього кодексу, жодне із закінчень не можна вважати достовірним.

КОРОТКЕ ЗАКІНЧЕННЯ

Коротке закінчення після Мр 16:8, яке не є частиною натхнених Писань:

І все, про що їм було наказано, вони в кількох словах розповіли тим, хто був з Петром. А після всього того сам Ісус, послуговуючись учнями, послав від сходу до заходу святу й нетлінну звістку про вічне спасіння.

ДОВГЕ ЗАКІНЧЕННЯ

Довге закінчення після Мр 16:8, яке не є частиною натхнених Писань:

Після того як Ісус воскрес вранці першого дня тижня, він спочатку з’явився Марії Магдалині, з якої вигнав сімох демонів. 10 Вона пішла й розповіла про це тим, хто з ним ходив. У той час вони тужили й плакали. 11 Проте, почувши, що він ожив і що Марія його бачила, все одно не повірили. 12 Потім Ісус з’явився в іншому образі двом із них, коли вони йшли дорогою в село. 13 Ті ж, повернувшись, розповіли про це решті. Однак їм теж не повірили. 14 Пізніше він з’явився одинадцятьом апостолам, коли ті сиділи за столом. Він засудив їх за те, що через своє невірство й несприйнятливе серце вони не вірили тим, хто бачив його, вже воскреслого з мертвих. 15 І він сказав їм: «Ідіть по цілому світі й проповідуйте добру новину всьому створінню. 16 Хто повірить і охреститься, буде спасенний, а хто не повірить, буде засуджений. 17 А віруючі чинитимуть такі знаки: моїм ім’ям виганятимуть демонів, говоритимуть різними мовами, 18 братимуть в руки змій і, коли вип’ють щось отруйне, воно їм зовсім не зашкодить. До того ж будуть вони класти руки на хворих, і ті одужуватимуть».

19 Коли ж Господь Ісус закінчив з ними говорити, він був забраний до неба і сів праворуч від Бога. 20 Вони ж пішли та скрізь проповідували, а Господь співпрацював з ними і підтверджував їхню звістку різними знаками.

Медіафайли

Сінайський кодекс. Закінчення Євангелія від Марка
Сінайський кодекс. Закінчення Євангелія від Марка

Сінайський кодекс — це пергаментний рукопис, написаний грецькою мовою, який датується IV століттям н. е. В ньому міститься повний текст Грецьких Писань, а також уривки грецького перекладу Єврейських Писань, відомого як Септуагінта. Вчені вважають Сінайський кодекс одним з авторитетних джерел грецького тексту Біблії. До середини XIX століття цей рукопис зберігався в монастирі св. Катерини, розташованому біля підніжжя гори Сінай. Сьогодні більша частина рукопису, в тому числі зображений тут уривок, зберігається у Британській бібліотеці в Лондоні. На фото позначено закінчення Євангелія від Марка (1) і початок Євангелія від Луки (2). У цьому рукописі і в не менш авторитетному Ватиканському кодексі (датується IV ст. н. е.) розповідь Марка закінчується словами, які в сучасних Бібліях містяться в Мр 16:8. (Див. коментар до Мр 16:8.)

Ватиканський кодекс. Закінчення Євангелія від Марка
Ватиканський кодекс. Закінчення Євангелія від Марка

Ватиканський манускрипт 1209, відомий також як Ватиканський кодекс, датується IV століттям н. е. Вчені вважають його одним з авторитетних джерел грецького тексту Біблії. На фото зображено закінчення Євангелія від Марка. У цьому рукописі і в не менш авторитетному Сінайському кодексі (датується IV ст. н. е.) розповідь Марка закінчується словами, які в сучасних Бібліях містяться в Мр 16:8. (Див. коментар до Мр 16:8.) Ватиканський кодекс, можливо, був виготовлений в Александрії (Єгипет); на ньому видно збляклий текст, що, мабуть, вказує на те, що пергамент було використано повторно. Оригінальний кодекс містив повний текст Біблії грецькою мовою і, очевидно, складався з 820 аркушів. До нашого часу збереглося 759 аркушів. Втрачено більшу частину книги Буття, частину книги Псалмів, уривок Євреїв 9:14—13:25, а також 1 і 2 Тимофія, Тита, Филимона і Об’явлення. Ватиканський кодекс зберігається у Ватиканській бібліотеці в Римі з XV століття.