Євангеліє від Луки 24:1—53

24  А на світанку першого дня тижня жінки пішли до гробниці, взявши із собою приготовлені прянощі.+  Проте вони побачили, що камінь відкочений від гробниці,+  і коли ввійшли в неї, то не знайшли тіла Господа Ісуса.+  Поки вони стояли приголомшені, перед ними з’явилися два чоловіки у блискучому вбранні.  Жінки, перелякавшись, посхиляли обличчя до землі, а чоловіки запитали їх: «Чому ви шукаєте живого серед мертвих?+  Його тут немає, він воскрес. Пригадайте, він вам говорив, коли ще був у Галілеї,  що Сина людського мають віддати в руки грішників і стратити на стовпі, але на третій день він воскресне».+  Тоді вони пригадали його слова+  і, повернувшись від гробниці*, розповіли все це одинадцятьом та усім іншим.+ 10  А цими жінками були Марія Магдалина, Іванна і Марія, мати Якова; були з ними ще й інші,+ котрі також розповідали про це апостолам. 11  Однак слова жінок здавалися їм безглуздям, і вони не повірили цьому. 12  А Петро встав та побіг до гробниці*. Нахилившись, він заглянув усередину й побачив лише лляні пов’язки. Тож він пішов звідти, дивуючись, що́ могло статись. 13  Того ж дня двоє учнів ішли до села Еммау́с, що було на відстані приблизно 11 кілометрів від Єрусалима, 14  і обговорювали все, що трапилось. 15  А коли вони розмовляли й обговорювали це, сам Ісус наблизився до них і пішов з ними, 16  але вони не змогли його впізнати.+ 17  І він запитав їх: «Що ви таке обговорюєте дорогою?» Вони зупинились із засмученим виглядом. 18  І один з них, на ім’я Клео́па, відказав: «Ти що, чужинець, живеш у Єрусалимі самотньо і не знаєш*, що́ сталося там цими днями?» 19  Він запитав: «А що саме?» Вони відповіли: «Невже ти не чув про Ісуса назаря́нина,+ який був пророком, могутнім у вчинках та словах як в очах Бога, так і всього народу,+ 20  і про те, як наші старші священики й начальники віддали його на страту+ і прибили до стовпа?+ 21  А ми сподівалися, що саме він визволить Ізра́їль.+ Крім того, ось уже третій день, як усе це сталося. 22  Також декотрі наші жінки здивували нас. Рано-вранці вони були біля гробниці*+ 23  і, не знайшовши його тіла, прийшли й розповіли, що бачили ангелів, які сказали, що він живий. 24  Потім деякі з наших пішли до гробниці*+ й застали все так, як розповіли жінки, але його не бачили». 25  Тоді він їм сказав: «О нерозумні люди з несприйнятливими серцями! Як же вам важко повірити в усе, про що говорили пророки! 26  Хіба Христос не мав вистраждати все це+ та отримати належну йому славу?»+ 27  І, почавши від Мойсея та всіх пророків,+ він пояснював їм те, що говорилося про нього в усіх Писаннях. 28  Зрештою вони наблизилися до села, в яке йшли, а він зробив вигляд, ніби прямує далі. 29  Але вони дуже просили його: «Залишайся з нами, бо вже вечоріє, день закінчується». Тож він пішов разом з ними до того села. 30  А коли вони їли*, він узяв хліб, помолився* і, поламавши його, дав їм.+ 31  Тоді відкрилися їм очі, і вони впізнали його, але він зник.+ 32  І сказали вони один одному: «Хіба наші серця не палали, коли він дорогою розмовляв з нами та докладно пояснював* Писання?» 33  Вони відразу ж встали і повернулися в Єрусалим. Там вони знайшли одинадцятьох та інших, що зібралися з ними. 34  Усі вони говорили: «Господь дійсно воскрес і з’явився Си́мону!»+ 35  А ті розповіли, що трапилося в дорозі і як вони впізнали його по тому, як він ламав хліб.+ 36  Тимчасом як вони про це розмовляли, він сам став серед них і сказав: «Мир вам!»+ 37  Але оскільки вони пройнялися жахом і налякались, то подумали, що бачать духа.+ 38  Тоді Ісус запитав їх: «Чому ви стривожились і чому у ваші серця закралися сумніви? 39  Подивіться на мої руки і ноги, це ж я. Доторкніться до мене, погляньте, адже дух не має плоті й кісток, а я, як бачите, маю». 40  І, сказавши це, він показав їм руки і ноги. 41  Коли ж вони з радості й здивування все ще не вірили, він їх запитав: «Маєте тут щось поїсти?»+ 42  Вони подали йому шматок печеної риби, 43  а він узяв його і з’їв у них на очах. 44  Потім він сказав: «Пригадайте, коли я ще був з вами, то говорив, що має виконатися+ все написане про мене в Законі Мойсея, у Пророках і Псалмах».+ 45  Тоді він повністю відкрив їм розум, щоб вони могли зрозуміти Писання,+ 46  а після цього промовив: «Ось що написано: Христос зазна́є страждань та воскресне з мертвих на третій день,+ 47  і, починаючи з Єрусалима, в його ім’я серед усіх народів+ буде проповідуватись+ каяття задля прощення гріхів.+ 48  Ви будете свідками цього.+ 49  Я посилаю вам те, що обіцяв мій Батько. Ви ж залишайтесь у місті, поки не отримаєте силу згори».+ 50  Після того він повів їх аж до Віфа́нії і там, піднявши руки, поблагословив їх. 51  А коли благословляв, то відійшов від них і піднісся в небо.+ 52  Тоді вони вклонились йому та повернулися в Єрусалим з великою радістю.+ 53  І вони постійно перебували в храмі, вихваляючи Бога.+

Примітки

Або «пам’ятної гробниці».
Або «пам’ятної гробниці».
Або, можливо, «ти що, не місцевий, єдиний в Єрусалимі, хто не знає».
Або «пам’ятної гробниці».
Або «пам’ятної гробниці».
Або «напівлежали за столом».
Букв. «поблагословив його».
Букв. «повністю відкривав».

Коментарі

Першого дня тижня. Тобто 16 нісана. Першим днем тижня євреї вважали день, який наставав після суботи.

Гробницю. Або «пам’ятну гробницю». Це була печера, висічена у м’якій вапняковій породі, а не природна печера. Такі гробниці часто мали подібні до лав ніші, в які клали тіла померлих. (Див. глосарій, «Пам’ятна гробниця».)

Купили прянощів... намастити Ісусове тіло. Ісусове тіло вже було приготоване до поховання «згідно з поховальним звичаєм юдеїв» (Ів 19:39, 40). Однак це, очевидно, було зроблено поспіхом, оскільки Ісус помер приблизно за три години до початку суботи, а в суботу юдеям заборонялося працювати. Наступного дня після суботи, тобто на третій день після страти Ісуса, жінки прийшли до гробниці. Вони хотіли знову намастити його тіло прянощами і пахучими оліями, мабуть, для того, щоб воно довше зберігалося (Лк 23:50—24:1). Очевидно, вони збиралися намастити прянощами та оліями обмотане полотном тіло.

Першого дня тижня. Див. коментар до Мт 28:1.

Гробниці. Див. коментар до Мт 27:60.

Приготовлені прянощі. Див. коментар до Мр 16:1.

Камінь. Очевидно, це був плоский круглий камінь, адже в Мр 16:4 говориться, що він був «відкочений», коли Ісус воскрес. Він міг важити тонну або й більше. Матвій каже, що це був «великий камінь» (Мт 27:60).

Камінь. Див. коментар до Мр 15:46.

Господа Ісуса. Деякі рукописи не містять цих слів, але на користь довшого варіанта свідчать давні авторитетні рукописи. (Щоб більше дізнатись про те, як давні рукописи використовуються для відтворення грецького тексту, див. додаток А3.)

Два чоловіки у блискучому вбранні. Йдеться про ангелів. (Пор. Лк 24:23.) В Дії 1:10 про ангелів говориться як про «двох чоловіків у білих шатах».

Його тут немає, він воскрес. Деякі рукописи не містять цих слів, але на користь довшого варіанта свідчать давні авторитетні рукописи. (Див. додаток А3.)

Стратили на стовпі. Або «прибили до стовпа (палі)». Перший з понад 40 випадків вживання грецького дієслова стауро́о в Грецьких Писаннях. Це дієслово споріднене з іменником стауро́с, що перекладається як «стовп мук». (Див. коментарі до Мт 10:38; 16:24; 27:32 і глосарій, «Стовп»; «Стовп мук».) У Септуагінті це дієслово вживається в Ес 7:9, де розповідається про наказ повісити Гамана на стовпі заввишки понад 20 м. У класичній грецькі мові це слово означало «обгородити палями; зробити частокіл».

Стратити на стовпі. Або «прибити до стовпа (палі)». (Див. коментар до Мт 20:19 і глосарій, «Стовп»; «Стовп мук».)

Розкажіть його учням, що він воскрес. Ці жінки не лише першими з учнів Ісуса почули про його воскресіння, але й отримали доручення повідомити про це іншим учням (Мт 28:2, 5, 7). Згідно з юдейською традицією, яка не ґрунтувалась на Писанні, жінкам не дозволялося давати свідчення в суді. Однак ангел Єгови удостоює жінок честю повідомити іншим радісну звістку.

Від гробниці. Деякі рукописи не містять цих слів, але на користь довшого варіанта свідчать давні авторитетні рукописи.

Розповіли все це одинадцятьом. Два ангели, названі в Лк 24:4 «чоловіками у блискучому вбранні», могли розказати новину про Ісусове воскресіння спершу учням, чоловікам. Однак вони розповіли про це передусім жінкам (Лк 24:6—9; Ів 20:11—18). Також жінки удостоїлись честі повідомити про воскресіння «одинадцятьом та усім іншим» учням. Крім того, Марія Магдалина була серед учнів, які першими побачили воскреслого Ісуса (Ів 20:16; див. коментар до Мт 28:7).

Марія, звана Магдалиною. Ця жінка, яку часто звали Марією Магдалиною, вперше згадується тут, у розповіді про другий рік Ісусового проповідницького служіння. Ім’я Магдалина (означає «що належить до Магдали»), очевидно, походить від назви міста Магдала, яке лежало на західному березі Галілейського моря, на півдорозі між Капернаумом і Тиберіадою. Дехто вважає, що Марія була родом з Магдали або жила там. Марія Магдалина переважно згадується в розповідях про смерть та воскресіння Ісуса (Мт 27:55, 56, 61; Мр 15:40; Лк 24:10; Ів 19:25).

Марія Магдалина. Див. коментар до Лк 8:2.

Іванна. Скорочена жіноча форма єврейського імені Єгоханан, що означає «Єгова виявив прихильність; Єгова виявив ласку». Іванна, яку зцілив Ісус, була дружиною Хузи, одного з урядовців Ірода Антипи. Вона згадується в Грецьких Писаннях тільки двічі і тільки в Євангелії від Луки (Лк 8:2, 3).

А Петро... статись. Цього вірша немає в деяких рукописах, але на його користь свідчать давні авторитетні рукописи. (Див. додаток А3.)

Приблизно 11 кілометрів. Букв. «60 стадіїв». Римський стадій дорівнював 185 м. (Див. додаток Б14.)

Пояснював. Значення грецького слова діермене́уо — «перекладати з однієї мови на іншу» (Дії 9:36; 1Кр 12:30, прим.). Однак це слово також може означати «прояснювати значення; детально пояснювати». В цьому вірші воно вказує на пояснення пророцтв.

Палали. Цим словом перекладено грецьке слово, яке вживається тут у переносному значенні та описує сильні почуття, як-от радість і задоволення, а також містить думку про глибокий інтерес та ентузіазм. Ним описано, якою була реакція двох учнів, коли Ісус докладно пояснював їм, або повністю розкривав, натхнені Єврейські Писання.

Докладно пояснював Писання. Висловом «докладно пояснював» перекладено грецьке дієслово діано́йґо, яке буквально означає «повністю відкривати». В цьому розділі воно вживається три рази. Вперше це слово міститься в Лк 24:31, де говориться, що «очі» двох учнів «відкрилися», і ці учні зрозуміли, що говорять з Ісусом. Вдруге — тут, в Лк 24:32, де воно означає «докладно пояснювати». І втретє — в Лк 24:45, де описано, що Ісус «повністю відкрив» розуми учнів, щоб вони могли зрозуміти натхнені Єврейські Писання. (Див. також Дії 7:56, «розкрите»; 16:14, «відкрив»; і 17:3, «пояснював [буквально «докладно відкривав»]», де вживається те саме грецьке слово.)

І сказав: «Мир вам!» Деякі рукописи не містять цих слів, але на користь довшого варіанта свідчать давні авторитетні рукописи.

Духа. Хоча грецьке слово пне́ума може стосуватись невидимих духовних істот, учні, очевидно, використали його в значенні «примара» або «видіння». Ісус показав їм свої руки та ноги і сказав: «Доторкніться до мене, погляньте, адже дух не має плоті й кісток, а я, як бачите, маю» (Лк 24:39). Це було доказом того, що, подібно до ангелів у минулому, він матеріалізувався, щоб учні могли його побачити (Бт 18:1—8; 19:1—3).

Мої руки і ноги. Коли римляни страчували когось на стовпі, вони зазвичай прибивали до стовпа його руки (можливо, й ноги), як це було у випадку з Ісусом (Пс 22:16; Ів 20:25, 27; Кл 2:14). Деякі вчені вважають, що Ісусові ноги прибили цвяхом або цвяхами прямо до стовпа або до невеликої підставки на стовпі.

І, сказавши... ноги. Цього вірша немає в деяких рукописах, але на його користь свідчать давні авторитетні рукописи. (Див. додаток А3.)

Риби. Деякі рукописи пізнішого часу додають слова «і медовий стільник», але цих слів немає у давніх авторитетних рукописах.

В Законі Мойсея, у Пророках і Псалмах. Очевидно, Ісус згрупував усі натхнені Єврейські Писання так, як було прийнято у євреїв. Слово «Закон» (єврейською Тора́) стосується біблійних книг від Буття до Повторення Закону. «Пророками» (єврейською Невіı́м) називали пророчі книги Єврейських Писань, у тому числі книги так званих Ранніх пророків (від біблійної книги Ісуса Навина до книги Царів). Слово «Псалми» вказує на третю частину Писань, в яку входила решта книг Єврейських Писань і яку називали Писаннями, або єврейською — Кетувı́м. Цю частину тут названо «Псалмами» тому, що першою в ній була книга Псалмів. Єврейська назва Єврейських Писань — «Танах» — складається з перших літер назв кожної з цих трьох частин («ТаНаХ»). Те, що Ісус вживав ці назви, показує, що за його життя на землі канон Єврейських Писань був утверджений і Ісус його визнавав.

Моїми свідками. Як вірні євреї, перші учні Ісуса вже були свідками Єгови і свідчили, що Єгова — єдиний правдивий Бог (Іс 43:10—12; 44:8). Однак тепер вони мали бути не тільки свідками Єгови, але також Ісуса. Перед учнями лежало завдання звіщати про надзвичайно важливу роль Ісуса в освяченні імені Єгови через Його Месіанське Царство, нову грань наміру Єгови. У книзі Дії слова «свідчення; свідок» (ма́ртіс), «свідчити» (мартіре́о), «давати ґрунтовне свідчення» (діамартı́ромай) та споріднені з ними слова трапляються частіше, ніж в інших книгах, за винятком Євангелія від Івана. (Див. коментар до Ів 1:7.) Те, як важливо бути свідком і ґрунтовно свідчити про Божі наміри — у тому числі про його Царство та визначну роль Ісуса, є провідною темою книги Дії (Дії 2:32, 40; 3:15; 4:33; 5:32; 8:25; 10:39; 13:31; 18:5; 20:21, 24; 22:20; 23:11; 26:16; 28:23). Деякі християни I століття свідчили про історичні факти з життя Ісуса, про його смерть і воскресіння як очевидці (Дії 1:21, 22; 10:40, 41). А ті, хто повірив в Ісуса пізніше, свідчили про значення його життя, смерті та воскресіння (Дії 22:15; див. коментар до Ів 18:37).

Ви будете свідками. Це один з перших разів, коли Ісус каже учням, що вони «буд[уть] свідками», які мають свідчити про його життя і служіння, в тому числі про його смерть і воскресіння. (Пор. Ів 15:27.) Як вірні євреї, перші учні Ісуса вже були свідками Єгови і свідчили, що Єгова — єдиний правдивий Бог (Іс 43:10—12; 44:8). Приблизно через 40 днів після описаної тут розмови Ісус знову говорить, що учні мають завдання бути його свідками. (Див. коментар до Дії 1:8.)

Те, що обіцяв мій Батько. Йдеться про обіцяний в Йл 2:28, 29 та Ів 14:16, 17, 26 святий дух, діючу силу. Цей дух мав додати Ісусовим учням сил служити свідками по всій землі (Дії 1:4, 5, 8; 2:33).

Місті. Тобто Єрусалимі.

У Віфанію. Село, яке лежало на південно-східному схилі Оливкової гори, приблизно за 3 км від Єрусалима (Ів 11:18). Там жили Марта, Марія і Лазар; Ісус часто зупинявся в їхньому домі, коли приходив у Юдею (Ів 11:1). Сьогодні на місці Віфанії розташоване селище, назва якого з арабської перекладається як «місце Лазаря».

Після того. Зі слів у Дії 1:3—9 видно, що Ісус вознісся на небо через 40 днів після свого воскресіння. Це означає, що між подіями, які сталися в день Ісусового воскресіння (16 нісана) і які описані в Лк 24:1—49, та подіями, які сталися в день його вознесіння (25 іяра) і які описані в цьому та наступних віршах, минув якийсь час. (Див. додаток А7.)

До Віфанії. Див. коментар до Мт 21:17.

І піднісся в небо. Деякі рукописи не містять цих слів, але на користь довшого варіанта свідчать давні авторитетні рукописи. Крім того, в Дії 1:1, 2 Лука говорить, що у своїй «першій розповіді», тобто у Євангелії, він описав Ісусове життя і служіння аж «до того дня, коли він [Ісус] був забраний на небо». Тож цілком логічно, що у своїй натхненій оповіді Лука згадав про те, що Ісус піднявся на небо.

Вклонитися. Або «віддати шану». Коли грецьке слово проскіне́о вживається стосовно поклоніння богу чи божеству, воно перекладається як «поклонятися». Але в цьому контексті астрологи розпитували про «юдейського царя, який народився». Тому зрозуміло, що вони хотіли віддати шану або вклонитися не богу, а людському цареві. В подібному значенні це слово вжите в Мр 15:18, 19, де описується, як воїни глумливо «кланялися» Ісусу і називали його «Царем юдейським». (Див. коментар до Мт 18:26.)

Кланятися. Або «віддавати шану». Люди, згадані у Єврейських Писаннях, вклонялися, коли зустрічали пророків, царів та інших представників Бога (1См 25:23, 24; 2См 14:4—7; 1Цр 1:16; 2Цр 4:36, 37). Очевидно, цей чоловік зрозумів, що перед ним Божий представник, який має силу зціляти хворих. Було цілком доречно на знак пошани вклонитися майбутньому Царю, призначеному Єговою (Мт 9:18; більше інформації щодо грецького слова міститься в коментарі до Мт 2:2).

Вклонилися. Або «віддали шану». Ці люди визнавали Ісуса як Божого представника. Вони вклонилися йому не як богу, а як «Божому Сину». (Див. коментарі до Мт 2:2; 8:2; 18:26.)

Вклонилася йому. Або «віддала йому шану». Назвавши Ісуса «Сином Давидовим» (Мт 15:22), ця жінка-неєврейка, очевидно, показала, що визнає його обіцяним Месією. Вона вклонилася йому не як богу, а як Божому представнику. (Див. коментарі до Мт 2:2; 8:2; 14:33; 18:26.)

Вклонились йому. Або «віддали йому шану; впали ниць перед ним». Коли грецьке слово проскіне́о вживається стосовно поклоніння богу чи божеству, воно перекладається як «поклонятися» (Мт 4:10; Лк 4:8). Але тут воно вказує на те, що учні визнали Ісуса як Божого представника. Вони вклонилися йому не як Богу чи якомусь божеству, а як «Сину Божому», передреченому «Сину людському», Месії, якого Бог наділив владою (Лк 1:35; Мт 16:13—16; Ів 9:35—38). Вклонившись Ісусу, учні, очевидно, зробили це подібно до людей, згаданих у Єврейських Писаннях, котрі кланялися, коли зустрічали пророків, царів або інших Божих представників (1См 25:23, 24; 2См 14:4; 1Цр 1:16; 2Цр 4:36, 37). У багатьох випадках люди так само кланялися Ісусу на знак вдячності за істини, які Бог їм виявив, чи за Божу прихильність (Мт 14:32, 33; 28:5—10, 16—18; Ів 9:35, 38; див. також коментарі до Мт 2:2; 8:2; 14:33; 15:25).

Вклонились йому та. Деякі рукописи не містять цих слів, але на користь довшого варіанта свідчать давні авторитетні рукописи. (Див. додаток А3.)

У своїй першій розповіді. Лука має на увазі своє Євангеліє, в якому описує життя Ісуса. У Євангелії Лука зосереджується на «усьому, що Ісус робив та чого навчав від самого початку». В книзі Дії Лука продовжує свою розповідь і пише про те, що говорили і робили Ісусові послідовники. Обидві розповіді мають подібну лексику і стиль написання й адресовані Теофілу. Точно не вказано, чи Теофіл був учнем Христа. (Див. коментар до Лк 1:3.) Лука починає книгу Дії з короткого опису подій, згаданих у кінці Євангелія; це чітко вказує на те, що друга розповідь є продовженням першої. Однак в цьому короткому описі він трохи по-іншому формулює думки і додає більше подробиць. (Пор. Лк 24:49 з Дії 1:1—12.)

Постійно перебували в храмі. Після Ісусової страти учні боялися ворогів, тому збиралися за зачиненими дверима (Ів 20:19, 26). Однак вони зміцнилися, коли Ісус допоміг їм глибше зрозуміти Писання (Дії 1:3), а також коли вони стали свідками Ісусового вознесіння на небо на 40-й день після його воскресіння. Учні сміливо йшли до людей і прославляли Бога. Розповідь, яку Лука починає у своєму Євангелії, він закінчує в книзі Дії, де описує ревне служіння учнів. (Див. коментар до Дії 1:1.)

Медіафайли

Цвях у п’ятковій кістці
Цвях у п’ятковій кістці

На цій фотографії зображено копію п’яткової кістки людини. Кістка пробита залізним цвяхом завдовжки 11,5 см. Оригінал, датований римською добою, було знайдено у 1968 році під час розкопок на півночі Єрусалима. Ця археологічна знахідка підтверджує, що під час страти людину, очевидно, прибивали до дерев’яного стовпа цвяхами. Можливо, римські воїни прибили Ісуса Христа до стовпа цвяхами, подібними до того, що зображений на фотографії. Кістка з цвяхом була знайдена в осуарії — кам’яній скрині, в якій зберігали кості померлого, після того як його тіло розкладалося. Це вказує на те, що після страти на стовпі людину могли поховати.