Дії апостолів 27:1—44

27  Коли було вирішено, що ми попливемо до Італії,+ то Юлію, сотнику із загону Августа, дали доручення доставити туди Павла та інших в’язнів.  Отже, ми сіли на адрамı́тський корабель, який відходив до портів вздовж узбережжя провінції Азія, і відпливли; з нами був також Ариста́рх,+ македонянин з Фессало́нік.  Наступного дня ми висадилися в Сидо́ні. Там Юлій поставився до Павла з добротою і відпустив його до друзів, щоб вони попіклувалися про нього.  Вийшовши звідти в море, ми попливли коло Кіпру так, що він захищав нас від зустрічних вітрів.  Далі ми попрямували відкритим морем уздовж Кілікı́ї та Памфı́лії і зайшли в порт у Ми́рі, що в Лı́кії.  Там сотник знайшов корабель, який плив з Александрії в Італію, і посадив нас на нього.  Потім ми повільно пливли досить довгий час і ледве добралися до Кнı́да. А оскільки вітер не давав нам просуватися вперед, ми вирушили під прикриттям Криту біля Салмо́ни.  З труднощами пройшовши вздовж берега, ми підійшли до однієї гавані за назвою Добра Пристань, біля якої було місто Ласе́я.  Коли пройшло чимало часу і виходити в море було вже небезпечно, бо навіть піст, пов’язаний з Днем примирення,+ минув, Павло порадив: 10  «Я бачу, що плавання закінчиться бідою і ми зазна́ємо великих втрат, причому маю на увазі не тільки вантаж і корабель, але й наше життя». 11  Проте сотник послухався не Павла, а стернового та власника корабля. 12  Оскільки гавань була непридатна для зимівлі, більшість порадила попливти звідти й подивитися, чи можна якось дістатися до Фı́нікса, щоб там перезимувати; це порт на Криті, який виходить на північний і південний схід. 13  Коли повіяв вітерець з півдня, вони подумали, що їм таки вдасться здійснити свій намір, тому підняли якір і попливли вздовж Криту, тримаючись близько до берега. 14  Проте незабаром налетів шалений вітер, який називають Евракı́лон. 15  Корабель підхопило, і він не міг іти проти вітру, тому ми перестали чинити опір, і нас почало нести. 16  Потім ми запливли під прикриття острівця за назвою Ка́вда і все ж ледве змогли втримати шлюпку, яка була біля корми. 17  Але витягнувши її на борт, люди стали обв’язувати корпус корабля, щоб укріпити його. Також, боячись сісти на мілину в Сı́рті, вони спустили снасті, і нас продовжувало нести. 18  А оскільки буря кидала нас, то наступного дня, щоб облегшити корабель, вони почали позбуватися вантажу.+ 19  На третій же день вони власноруч повикидали і корабельне спорядження. 20  Потім багато днів не з’являлося ані сонце, ані зірки і навколо шаленіла сильна буря, тож будь-яка надія на порятунок почала згасати. 21  І, оскільки люди довго не їли, Павло встав серед них та сказав: «Все-таки треба було мене послухатись і не виходити з Криту в море. Тоді ми не зазнали б такої шкоди і втрат.+ 22  А тепер благаю: наберіться мужності, бо жоден з вас не загине, ми втратимо тільки корабель. 23  Говорю це тому, що вночі мені з’явився ангел+ Бога, якому я належу і якому служу. 24  Ангел сказав: “Не бійся, Павле. Ти маєш стати перед цезарем,+ і заради тебе Бог збереже життя всім, хто з тобою пливе”. 25  Тож наберіться мужності, бо я вірю Богові, що все станеться саме так, як мені було сказано. 26  Нас має викинути на якийсь острів».+ 27  Настала 14-та ніч, а нас і далі кидало туди-сюди по морю А́дрії. Однак опівночі моряки почали підозрювати, що ми наближаємось до якоїсь землі. 28  Вони заміряли глибину, і виявилось, що було 20 сажнів. Через деякий час вони знову заміряли глибину, тепер було 15 сажнів. 29  Боячись, що нас викине десь на скелі, ми кинули з корми чотири якорі й почали з нетерпінням чекати, коли настане день. 30  А як моряки спробували утекти з корабля і, вдаючи, що хочуть скинути з носа якорі, почали спускати на море шлюпку, 31  Павло сказав сотникові та воїнам: «Якщо ці люди не залишаться на кораблі, ви не зможете врятуватися».+ 32  Тоді воїни відрубали канати від шлюпки, і вона впала. 33  А перед світанком Павло став благати всіх трохи поїсти, кажучи: «Вже 14-й день ви стривожено чекаєте і зовсім нічого не їсте. 34  Тому прошу вас: поїжте трохи, щоб ви могли врятуватися, бо ні в кого з вас не впаде і волосина з голови». 35  Після того він взяв хліб, склав перед усіма Богові подяку, поламав його і почав їсти. 36  Тоді всі набралися мужності і теж почали їсти. 37  Усього на кораблі було 276 осіб. 38  Наївшись, вони викинули в море пшеницю, щоб облегшити корабель.+ 39  Коли прийшов день, вони не могли розпізнати, до якої землі припливли,+ але, побачивши якусь затоку та берег, вирішили, що спробують причалити до нього. 40  Отож вони відрубали якорі, скинули їх у море і відпустили кріплення рульових весел, а тоді підняли переднє вітрило та попрямували за вітром до берега. 41  Коли корабель сів на мілину, яка омивалась з обох боків морем, то його ніс нерухомо загруз у дні, а корму почали трощити хвилі.+ 42  Тоді воїни вирішили вбити в’язнів, щоб ніхто не відплив і не втік. 43  Але сотник бажав привести Павла цілим та неушкодженим і стримав їх. Він наказав тим, хто вмів плавати, скочити в море і першими пливти до берега, 44  а решті добиратися або на дошках, або на уламках корабля. Так всі уціліли й дістались до суші.+

Примітки

Коментарі

Ми. Як згадувалось у коментарях до Дії 16:10 і 20:5, Лука в кількох уривках своєї оповіді вживає такі займенники, як «ми», «нас», «наш» (Дії 27:20). Це вказує на те, що він не раз супроводжував Павла під час його багатьох подорожей. Лука вживає займенники першої особи множини в уривку, який починається цим віршем і закінчується Дії 28:16. Тож можна дійти висновку, що він вирушив з Павлом до Рима.

Сотнику. Або «центуріону». Центуріон був командиром римського військового підрозділу, що налічував приблизно 100 воїнів.

З добротою. Або «людяно (з любов’ю)». Грецьке слово філантро́пос та споріднене слово філантропı́а означають щиру, сердечну турботу про людей. У перший день подорожі корабель подолав приблизно 110 кілометрів у північному напрямку. Зупинку зробили в Сидоні, що на узбережжі Сирії. Очевидно, Юлій вирізняв Павла серед в’язнів, адже той був римським громадянином і його вину не було доведено (Дії 22:27, 28; 26:31, 32).

Корабель. Корабель, що перевозив зерно (Дії 27:37, 38). У ті часи Єгипет був житницею Римської імперії. Єгипетські кораблі з зерном зупинялися в Мирі, у великому місті біля південно-західного узбережжя Малої Азії. Сотник Юлій знайшов один із таких кораблів і посадив на нього воїнів та в’язнів. Очевидно, це судно було набагато більшим від того, на якому вони розпочали подорож (Дії 27:1—3). На цьому кораблі перевозили пшеницю; до того ж на його борту було 276 людей — моряків, воїнів, в’язнів та, мабуть, інших подорожніх, які хотіли потрапити в Рим. Мира лежала на північ від Александрії, тому, ймовірно, входила у маршрут кораблів, які відпливали з цього єгипетського міста. Або, можливо, корабель з Александрії змінив свій курс і кинув якір у Мирі через зустрічні вітри (Дії 27:4, 7). (Див. додаток Б13.)

Піст, пов’язаний з Днем примирення. Або «осінній піст». Букв. «піст». Грецьке слово передає думку про єдиний піст, якого вимагав дотримуватись Мойсеїв закон, тобто піст, пов’язаний зі щорічним Днем примирення (інша назва цього свята — Йом-Кіпур, від єврейського йом гаккіппурı́м, «день покриття») (Лв 16:29—31; 23:26—32; Чс 29:7; див. глосарій, «День примирення»). Вважається, що вислів «впокорювати себе», який вживається у зв’язку з Днем примирення, стосується різних виявів самообмеження, в тому числі посту (Лв 16:29, прим.). Те, що слово «піст» вжито в Дії 27:9, показує, що піст був основним виявом самообмеження під час Дня примирення. Піст, пов’язаний з Днем примирення, припадав на кінець вересня або початок жовтня.

Життя. Або «душі». Грецьке слово псіхе́ тут вказує на особу або життя особи. (Див. глосарій, «Душа», і додаток А2.)

Евракілон. Грецькою Еуракı́лон, латинською еуроа́квіло. Тобто північно-східний вітер. Цей вітер, відомий серед мальтійських моряків як грегаль,— найсильніший штормовий вітер Середземного моря. Він був дуже небезпечним для корабля з великими вітрилами, адже міг легко його перекинути.

Шлюпку. Грецьке слово ска́фе означає невеликий човен, який тягнули за кораблем або брали на борт більшого судна. Коли корабель ставав на якір біля узбережжя, на шлюпці пливли до берега або перевозили вантаж. Іноді її використовували для того, щоб розвернути корабель. У надзвичайних ситуаціях вона служила рятівним човном. У випадку, описаному в цьому вірші, шлюпку витягнули з води і прив’язали до судна, щоб її не затопив або не розтрощив шторм.

В Сірті. Грецька назва Сı́ртіс походить від кореневого слова, що означає «тягнути». Сіртом називали дві великі затоки на північному узбережжі Африки (на узбережжі сучасної Лівії). Західна затока (між Тунісом і Тріполі) називалась Малим Сіртом (нині затока Габес). Трохи на схід був Великий Сірт, сучасна затока Сідра. Стародавні мореплавці боялися цих заток через небезпечні піщані мілини, розташування яких під впливом течій постійно змінювалося. Грецький географ Страбон, що жив у I столітті н. е., сказав про кораблі, які сідали на мілину: «Врятувати корабель вдається рідко» («Географія», кн. 17, розд. 3, абз. 20). А Йосиф Флавій написав, що сама лиш назва Сірт вселяла страх у тих, хто її чув («Юдейські війни», кн. 2, розд. 16, абз. 4).

Сильна буря. Букв. «немала буря». Грецький вислів стосується надзвичайно сильної бурі. За днів Павла моряки орієнтувались по сонцю й зірках, тож, коли небо затягували хмари, було дуже важко визначити місцеперебування корабля.

Бо жоден з вас не загине. Або «бо ніхто з вас не втратить життя; жодне життя (душа) не буде втрачене». Грецьке слово псіхе́ тут вказує на особу або життя особи. (Див. глосарій, «Душа», і додаток А2.)

Якому служу. Або «якому поклоняюсь; для якого виконую священне служіння». (Див. коментар до Дії 26:7.)

Морю Адрії. За днів Павла ця назва стосувалась не лише Адріатичного моря. Грецький географ Страбон сказав, що назва походить від міста Атрія, розташованого біля гирла річки По; сьогодні це місце відоме як Венеціанська затока («Географія», кн. 5, розд. 1, абз. 8). Сучасне італійське місто Адрія лежить неподалік узбережжя. Очевидно, назва Адрія почала використовуватись щодо вод у тій місцевості і зрештою — щодо Адріатичного, Іонійського та частини Середземного моря на схід від Сицилії (і Мальти) і на захід від Криту.

20 сажнів. Приблизно 36 м. Сажень — це одиниця вимірювання глибини води. Вважається, що 1 сажень становить 4 лікті (близько 1,8 м) і приблизно дорівнює відстані між кінчиками пальців рук, розведених в сторони. Цікаво, що грецьке слово орґуйа́, перекладене як «сажень», походить від слова, яке означає «простягати; дотягуватися». (Див. додаток Б14.)

15 сажнів. Приблизно 27 м. (Див. коментар до вислову 20 сажнів у цьому вірші і додаток Б14.)

276. Хоча в деяких рукописах наводиться інша кількість осіб на кораблі, ретельне дослідження рукописів свідчить на користь числа 276. З цим варіантом також погоджується більшість вчених. Кораблі того часу були спроможні перевозити таку кількість пасажирів. Йосиф Флавій згадує про корабель, який зазнав аварії на шляху до Рима, і говорить, що на ньому було близько 600 осіб.

Осіб. Або «душ». Грецьке слово псіхе́, яке часто передають як «душа», у цьому вірші стосується живого створіння, тобто людини. (Див. глосарій, «Душа», і додаток А2.)

Медіафайли

Купецький корабель I століття
Купецький корабель I століття

У I столітті н. е. води Середземного моря борознило чимало найрізноманітніших купецьких кораблів. Деякі з них використовували тільки для прибережного плавання, як-от адрамітський корабель, на якому ув’язненого Павла везли з Кесарії до Мири (Дії 27:2—5). Зовсім іншим був торговий корабель (подібний до зображеного тут), на який Павло сів у Мирі. Це велике судно перевозило пшеницю, а кількість його пасажирів разом з командою становила 276 осіб (Дії 27:37, 38). Цей корабель, очевидно, мав головне вітрило (грот), переднє вітрило (фок) і два великих рульових весла, розташованих на кормі. Часто на носі таких кораблів були прикраси із зображенням богів чи богинь.

1. Купецький корабель

2. Галілейський рибальський човен

Дерев’яний якір з металевими елементами
Дерев’яний якір з металевими елементами

1. Шток

2. Веретено

3. Лапа

4. Ріг

5. Рама

В розповіді про подорож Павла до Рима неодноразово згадується про якорі (Дії 27:13, 29, 30, 40). У давнину якорями служили звичайні камені чи якісь прості пристрої. Але за днів Павла використовувались якорі складнішої конструкції. На малюнку зображено якір, типовий для римських часів. Такі якорі зазвичай виготовляли з дерева і металу. Під вагою штока, зробленого переважно зі свинцю, якір лягав на дно, і один з рогів заривався в ґрунт. Великі судна часто мали кілька якорів (Дії 27:29, 30). Біля Кірени на африканському узбережжі було знайдено якір вагою близько 545 кг. Ця знахідка надає особливого значення словам Павла: «Для нас ця надія — немов якір для душі» (Єв 6:19).

Гирі для вимірювання глибини
Гирі для вимірювання глибини

Ці різні за розміром і формою гирі (1) вважаються найдавнішими навігаційними інструментами. Їх прив’язували до мотузки і кидали за борт судна. Після того як гиря торкалася дна, моряки за довжиною мотузки визначали глибину під корпусом корабля (2). Основу деяких гир змащували салом, щоб до неї прилипли частинки з дна, наприклад галька і пісок. Коли гирю піднімали, то моряки, роздивившись ці частинки, могли отримати більше інформації. Для виготовлення гир використовували різні матеріали, але здебільшого їх робили зі свинцю. Тож зрозуміло, чому грецьке дієслово, вжите в Дії 27:28 і перекладене як «заміряти глибину», буквально означає «кинути свинець».

1. Гиря для вимірювання глибини

2. Мотузка