Лист до галатів. Назви біблійних книг, очевидно, не були частиною тексту оригіналу. Як видно зі стародавніх рукописів, наприклад папірусного кодексу P⁴⁶, їх додали пізніше, безсумнівно, для того, щоб чітко розрізняти книги. (Див. медіагалерею, «Лист Павла до галатів».) Інші стародавні рукописи, такі як Ватиканський і Сінайський кодекси (обидва датуються IV століттям н. е.), містять ту саму назву, що й кодекс P⁴⁶.

До зборів Галатії. Під час першої місіонерської подорожі Павла в 47—48 роках н. е. Павло і Варнава, проходячи через Галатію (див. коментар до слова Галатії в цьому вірші), відвідали пісідійську Антіохію, Іконію, Лістру і Дервію — міста в південній частині цієї місцевості (Дії 13:14, 51; 14:1, 5, 6). Вони зустріли там багатьох людей, які з радістю прийняли добру новину, і заснували християнські збори (Дії 14:19—23). Насіння правди, посіяне серед галатів, принесло добрі плоди. Наприклад, Тимофій був родом з Галатії (Дії 16:1). До «зборів Галатії», яким писав Павло, належали як юдеї, так і неюдеї, серед яких були обрізані прозеліти та необрізані язичники (Дії 13:14, 43; 16:1; Гл 5:2), і, без сумніву, дехто мав кельтське походження. Збори цієї місцевості згадуються також в інших листах Грецьких Писань. Наприклад, приблизно в 55 році н. е. Павло у своєму листі до коринфян написав, що дав «зборам у Галатії» вказівки відкладати кошти для допомоги нужденним (1Кр 16:1, 2; Гл 2:10). Через кілька років (бл. 62—64 рр. н. е.) Петро у своєму першому листі звертався зокрема до «тимчасових жителів, розпорошених у... Галатії» (1Пт 1:1; див. коментар до Гл 3:1).

Галатії. У першому столітті н. е. Галатією називали місцевість і римську провінцію в центральній частині сучасної Малої Азії. (Див. глосарій.)

Нехай буде з вами незаслужена доброта й мир. Див. коментар до Рм 1:7.

Світу. Тут вживається грецьке слово айо́н, основне значення якого «вік». Воно може стосуватися ситуації, що склалась у певний період чи епоху, або особливих ознак і обставин, що характеризують якийсь період чи епоху (2Тм 4:10; див. глосарій, «Вік»). «Теперішній злий світ», про який говорить Павло, очевидно, виник через деякий час після Потопу. Тоді люди почали вести неправедний спосіб життя, вони грішили і бунтувалися проти Бога і його волі. Хоча християни в першому столітті н. е. жили в час, коли існував «злий світ», вони не були його частиною. Вони були врятовані від цього світу завдяки викупній жертві Ісуса Христа. (Див. коментар до 2Кр 4:4.)

Амінь. Див. коментар до Рм 1:25.

Ви так швидко відвертаєтесь. Тут Павло прямо говорить, чому пише цього листа. Хоча Павло був у тій місцевості не так давно, дехто у зборах Галатії вже почав відвертатися від християнських вчень. У цьому листі Павло говорить про тих, хто «погано вплинув» на галатів (Гл 3:1), зокрема про «фальшивих братів», які «прокралися» у збори. (Див. коментарі до Гл 2:4; 3:1.) Декотрі з тих братів були прихильниками юдаїзму і заявляли, що християни повинні дотримуватися Мойсеєвого закону. (Див. коментар до Гл 1:13.) Вони наполягали на своєму, хоча апостоли і старійшини в Єрусалимі вже прийняли рішення, що язичники не зобов’язані виконувати Мойсеїв закон (Дії 15:1, 2, 23—29; Гл 5:2—4). Зі слів Павла видно, що ті брати боялися переслідування і хотіли догодити юдеям, які противилися християнам (Гл 6:12, 13). Ці фальшиві брати, можливо, стверджували, що Павло не був справжнім апостолом, і намагалися «відлучити» збори від Павла (Гл 1:11, 12; 4:17). Крім того, деякі галати, мабуть, мали неморальні бажання та схильність до чвар і пихатості. Такі бажання і схильності, згадані Павлом в останній частині листа, могли відвернути їх від Бога (Гл 5:13—6:10).

Інакшу добру новину. «Фальшиві брати» (Гл 2:4) проповідували «якусь іншу» добру новину, яка відрізнялась від того, чого були навчені християни в Галатії. Добра новина, яку їм на початку проповідував Павло, включала в себе «добру новину про Христа» (Гл 1:7, 8). Вона була пов’язана зі свободою, яку дає Христос, тобто свободою від рабства успадкованого гріха і «прокляття Закону» (Гл 3:13; 5:1, 13 і коментар). Ця добра новина «не [була] чимось людським» (Гл 1:8, 9, 11, 12; 2Кр 11:4; див. коментар до Гл 1:8).

Завдає вам клопотів. Згідно з одним словником, грецьке дієслово, вжите Павлом, може означати «розбурхувати; тривожити; порушувати спокій; приводити в замішання». У цьому та в інших віршах це слово стосується випадків, коли людину намагаються похитнути духовно чи вибити з колії різними ідеями (Дії 15:24; Гл 5:10). Те саме дієслово використовується в Дії 17:13, де говориться про юдеїв, які прийшли «підбурити натовпи» у Верії.

Нехай буде проклятий. Павло попереджає християн у Галатії про «тих, хто... хоче перекрутити добру новину про Христа» (Гл 1:7). Він, очевидно, мав на увазі чоловіків, які ставили юдейські традиції вище за добру новину. Павло каже, що християни повинні вважати «проклятим» кожного (навіть ангела), хто звіщав би їм якусь іншу добру новину — не таку, яку вони прийняли спочатку. Він повторює це попередження у вірші 9. Грецьке слово ана́тема, перекладене як «проклятий», буквально означає «те, що відклали». Спочатку воно стосувалося приношень, пов’язаних з обітницею, які відкладали, або відділяли, у храмі як щось святе. У цьому контексті воно стосується того, що відділене як щось негідне або непридатне (1Кр 12:3; 16:22; див. коментар до Рм 9:3). У Септуагінті зазвичай використовується те саме грецьке слово для перекладу єврейського слова хе́рем, яке стосується речей або людей, «присвячених для знищення» або «відділених для знищення» (Пв 7:26, прим.; 13:17).

Кого я намагаюся схилити на свій бік: людей чи Бога? Павло захищається, оскільки «фальшиві брати» в Галатії, очевидно, стверджували, що він пристосував свою звістку, щоб схилити галатів на свій бік (Гл 2:4). Наприклад, ті противники, мабуть, заявляли, що Павло проповідував обрізання, коли йому це було вигідно (Гл 5:11). Грецьке слово пе́йто, перекладене тут як «схилити на свій бік», також може означати «вмовити; переконати; здобути чиєсь схвалення». По суті, Павло запитує: «Чиє схвалення я намагаюся здобути: людей чи Бога?» Звичайно, він хотів здобути схвалення Бога, а не людей. Хоча Павло використовував різні методи, проповідуючи добру новину різним групам людей (див. коментар до 1Кр 9:22), але він ніколи не змінював самої звістки, щоб здобути їхнє схвалення. (Див. коментар до вислову хіба я намагаюся догоджати людям у цьому вірші.) У попередніх віршах він чітко сказав, що є лише одна звістка правди — «добра новина про Христа» (Гл 1:6—9).

Хіба я намагаюся догоджати людям? Дехто заявляв, що Павло підлещується до людей, щоб здобути їхнє схвалення. Але відповідь на запитання Павла очевидна — він не намагався догоджати людям. Якби він так робив, то показав би, що не є рабом Христа (1Фс 2:4).

Об’явленню. Павло використав грецьке слово апока́ліпсіс, яке буквально означає «розкриття; відкриття; виявлення». У Грецьких Писаннях воно часто стосується того, що Бог або Ісус розкривають людям духовні істини. У цьому вірші Павло каже, що добру новину, яку він проповідує, він отримав завдяки об’явленню, і це об’явлення було не від людини, а від самого Ісуса Христа. Цей факт був ще одним доказом того, що Павло — справжній апостол. Як і всі інші апостоли, Павло почув добру новину та отримав своє завдання безпосередньо від Ісуса (1Кр 9:1; Еф 3:3). Далі у своєму листі Павло згадує про конкретне об’явлення, в якому Христос доручає йому піти в Єрусалим до апостолів і старійшин та підняти питання про обрізання. (Див. коментар до Гл 2:2.)

Юдаїзм. Панівна релігія, яку сповідували юдеї за днів Павла. У Грецьких Писаннях це слово вживається лише в Гл 1:13, 14. Хоча прихильники юдаїзму стверджували, що в усьому дотримуються Єврейських Писань, у першому столітті ключову роль в юдаїзмі відігравали «батьківські традиції». (Див. коментар до Гл 1:14.) Ісус засуджував ці традиції, а також людей, які позбавляли сили Боже слово (Мр 7:8, 13).

Сильно. Павло вживає тут грецьке слово гіперболе́, щоб описати, наскільки «сильно» (букв. «понад міру», тобто надзвичайно, запекло) він колись переслідував християнський збір (Дії 8:1, 3; 9:1, 2; 26:10, 11; Флп 3:6). У Грецьких Писаннях це слово використовується вісім разів. (Див. коментарі до 2Кр 4:7; 12:7.)

Батьківські традиції. Грецьке слово пара́досіс, перекладене тут як «традиції», стосується того, що комусь передається і чого необхідно дотримуватись; це може бути інформація, вказівки або звичаї. Тут Павло говорить про систему релігійних традицій, яких дотримувалися юдейські релігійні провідники, особливо фарисеї і книжники. Хоча їхня релігія ґрунтувалася на Єврейських Писаннях, ці релігійні провідники додали багато традицій, яких не було в Божому Слові (Мт 15:2, 3; Мр 7:3, 5, 13; див. коментар до Гл 1:13). Павло був «сином фарисеїв» і отримав освіту від юдейських релігійних вчителів, таких як Гамаліїл, котрий був шанованим вчителем фарисейської традиції (Дії 22:3; 23:6; Флп 3:5; див. коментар до Дії 5:34). І, як пояснює Павло, саме ревність до традиційних вірувань прабатьків стала причиною того, що він «переслідував і руйнував Божий збір» (Гл 1:13; Ів 16:2, 3).

З якоюсь людиною. Букв. «з тілом і кров’ю». Це частовживана юдейська ідіома. У цьому контексті вона стосується людини (1Кр 15:50; Еф 6:12; див. коментар до Мт 16:17).

Попрямував до Аравії, після чого повернувся в Дамаск. Лука написав про те, як Павло став християнином у Дамаску і що відбулося після цього, але в своїй короткій розповіді він не згадує подорож до Аравії (Дії 9:18—20, 23—25). Тож Павлові слова в цьому вірші доповнюють розповідь Луки. Можливо, Павло проповідував у Дамаску, коли навернувся на християнство, а після цього вирушив до Аравії, очевидно, в Сирійську пустелю. (Див. глосарій, «Аравія».) Після цього він, мабуть, повернувся в Дамаск і далі проповідував там «чимало часу», аж поки юдеї не змовилися вбити його (Дії 9:23). Невідомо, чому новонавернений Савл пішов в Аравію, але, можливо, йому потрібен був час для спокійних роздумів над Писаннями. (Пор. Мр 1:12.)

Потім, через три роки. Можливо, Павло має на увазі, що після його навернення пройшло неповних три роки; він, мабуть, прибув в Єрусалим в 36 році н. е. Очевидно, саме тоді Павло вперше побував у Єрусалимі як християнин.

Щоб побачитися. Деякі вчені вважають, що грецьке дієслово, перекладене як «побачитися», може передавати думку про те, що хтось зустрічається з кимось, щоб отримати інформацію. Коли Савл зустрівся з Петром і Яковом, він точно мав до них багато запитань, а вони хотіли розпитати про його видіння та завдання.

Кифою. Одне з імен апостола Петра. (Див. коментар до 1Кр 1:12.)

Апостолів. Очевидно, йдеться про Петра («Кифу», Гл 1:18; 2:9) та Якова, Господнього брата, тобто єдиноутробного брата Ісуса. (Див. коментарі до Мт 13:55; Дії 1:14; 12:17.) Основне значення слова «апостол» — «посланий», і найчастіше воно стосується 12 апостолів Ісуса (Лк 8:1; див. коментар до Ів 13:16 і глосарій, «Апостол»). Однак воно також може вживатися в ширшому значенні, як-от в цьому вірші. Очевидно, Якова теж вважали апостолом, тобто представником і посланцем єрусалимського збору. Цей факт пояснює, чому в Дії 9:26, 27 це слово вживається в множині, тобто говориться, що Павла привели «до апостолів».

Сирії та Кілікії. Здається, Павло вживає слово місцевості в широкому значенні. «Сирія», очевидно, стосується території довкола Антіохії, а «Кілікія» — території довкола Тарса, де виростав Павло. (Див. додаток Б13.) Після того як Павло побував приблизно 36 року н. е. в Єрусалимі, брати відправили його в Тарс, а потім, приблизно в 45 р. н. е., Варнава привів його до Антіохії, де вони проповідували цілий рік (Дії 9:28—30; 11:22—26). Хоча майже нічого не відомо про те, чим Павло займався протягом тих близько восьми років, він, мабуть, настільки активно проповідував, що чутки про його діяльність дійшли аж до Юдеї (Гл 1:21—24). У розповіді про свої випробування і труднощі (2Кр 11:23—27) Павло пише про різні події, які не згадуються в книзі Дії. Деякі з них, можливо, відбулися в цей період. (Див. коментар до 2Кр 11:25.) Здається, саме в ті роки він отримав надприродне видіння, яке сильно вплинуло на його служіння (2Кр 12:1—4; див. коментарі до 2Кр 12:2, 4).