У Біблії не наводиться ні дати народження Ісуса Христа, ні наказу святкувати його день народження. В енциклопедії Мак-Клінтока і Стронга говориться: «Святкування Різдва відбувається не за Божою постановою, також про нього не згадується в НЗ [Новому Завіті]» («Cyclopedia of Biblical, Theological, and Ecclesiastical Literature»).

 Історія Різдва свідчить про те, що насправді його витоки беруть свій початок у язичницьких релігійних обрядах. Біблія показує, що, коли ми поклоняємось Богові у спосіб, якого він не схвалює, то цим обурюємо його (Вихід 32:5—7).

1.   Святкування Ісусового дня народження. «Ранні християни не відзначали [Ісусового] народження, бо вважали святкування днів народження язичницьким звичаєм» («The World Book Encyclopedia»).

2.   Дата святкування. Немає підстав вважати, що Ісус народився 25 грудня. Очевидно, церковні провідники вибрали цю дату, щоб Різдво припадало на язичницькі свята, котрі відзначалися в період зимового сонцестояння.

3.   Обмін подарунками, гостини, святкування. Митрополит Іларіон (професор Іван Огієнко) в одній своїй книжці написав: «У римлян були веселі зимові Свята, т[ак] зв[ані] Сатурналії, що справлялися цілий тиждень, від 17 по 23 грудня. Цього Свята готувалося жертовне порося, робилася врочиста святкова трапеза, скрізь були гри та забави, давалися взаємно дарунки» («Дохристиянські вірування українського народу»). В «Американській енциклопедії» говориться: «Сатурналії... стали взірцем для багатьох веселих різдвяних звичаїв» («The Encyclopedia Americana»).

4.   Різдвяні вогники. Як говориться в «Енциклопедії релігії», європейці прикрашали свої будинки «вогниками і гілками вічнозелених дерев». Так вони відзначали зимове сонцестояння і відганяли злих духів («The Encyclopedia of Religion»).

5.   Дідух. В «Енциклопедії українознавства» говориться: «На Україні, з уведенням християнства у [X столітті], Р[іздво] злилося, як і в ін[ших] країнах, з місц[евим] поганським святкуванням повороту сонця на весну — хліборобського нового року, зберігаючи подекуди первісну назву Коляда. Найцікавішим днем укр[аїнського] Р[іздва] є його навечер’я — Свят-вечір, що відбувається у супроводі багатьох обрядових і магічних дій... в ньому беруть участь також і померлі предки та чл[ени] роду, персоніфіковані снопом збіжжя — “дідом”, “дідухом”».

6.   Різдвяна ялинка. «У Європі язичники, як правило, поклонялися деревам, і після свого навернення на християнство вони не перестали цього робити». Поклоніння деревам збереглося в різних обрядах та звичаях, як-от у «звичаї... ставити ялинку в домі або при вході під час свята середини зими» («Encyclopædia Britannica»).