Так, Бог простить ваші гріхи, якщо ви зробите відповідні кроки. Біблія говорить, що Бог «охоче прощає» і що він «великодушно простить» (Неемії 9:17; Псалом 86:5; Ісаї 55:7). Коли Бог прощає нас, то прощає повністю. Він наче стирає наші гріхи (Дії 3:19). Бог також прощає назавжди, адже він говорить: «Я... більше ніколи не пригадаю їхніх гріхів» (Єремії 31:34). Простивши, він не згадує нам наших гріхів, щоб знову і знову звинувачувати або карати нас.

 Проте Бог прощає не тому, що є слабким чи сентиментальним. Він ніколи не змінює своїх праведних норм. Через це він не прощає деяких гріхів (Ісуса Навина 24:19, 20).

Як отримати Боже прощення

1.   Визнайте, що своїм гріхом ви порушили Божі норми. Хоча ваш вчинок міг завдати шкоди людям, вам слід усвідомити, що насамперед ви провинились перед Богом (Псалом 51:1, 4; Дії 24:16).

2.   У молитві зізнайтеся Богові у своєму гріху (Псалом 32:5; 1 Івана 1:9).

3.   Відчувайте глибокий жаль через свій гріх. Такий «смуток, який Богові до вподоби», веде до каяття, тобто спонукує зробити зміни в серці (2 Коринфян 7:10). Також слід відчувати жаль через неправильні кроки, які привели до гріха (Матвія 5:27, 28).

4.   Змініть свою поведінку, тобто «наверніться» (Дії 3:19). Це може означати не повторювати якогось неправильного вчинку чи навіть покинути погану звичку або ж повністю змінити своє мислення і спосіб дій (Ефесян 4:23, 24).

5.   Постарайтеся виправити те зло чи шкоду, якої ви завдали (Матвія 5:23, 24; 2 Коринфян 7:11). Вибачтеся перед тими, хто постраждав від ваших дій або, навпаки, від вашої бездіяльності, і в міру можливого відшкодуйте завдані збитки (Луки 19:7—10).

6.   Просіть Бога у молитвах простити вас на основі викупної жертви Ісуса (Ефесян 1:7). Щоб Бог відповів на ваші молитви, вам необхідно простити тих, хто згрішив проти вас (Матвія 6:14, 15).

7.   Якщо ви вчинили серйозний гріх, поговоріть з тим, хто може надати вам духовну допомогу і помолитися за вас (Якова 5:14—16).

Хибні погляди щодо отримання Божого прощення

 «Якщо я зізна́юсь у своїх гріхах священику чи іншому релігійному служителю, то мої гріхи будуть відпущені».

 У наш час жодна людина не вповноважена прощати іншим гріхи, які вони вчинили проти Бога. Коли грішник зізна́ється у гріху перед іншою людиною, це може допомогти йому одужати духовно, однак прощати гріхи може лише Бог (Ефесян 4:32; 1 Івана 1:7, 9).

 Якщо це так, тоді що Ісус мав на увазі, сказавши своїм апостолам: «Якщо ви простите комусь гріхи, вони простяться, а якщо не простите, то не простяться»? (Івана 20:23). Цими словами Ісус пояснив, що наділить апостолів унікальною владою після того, як вони отримають святий дух (Івана 20:22).

 Як Ісус і обіцяв, апостоли отримали цей дар, коли в 33 році н. е. на них було злито святий дух (Дії 2:1—4). Апостол Петро послуговувався цією владою, коли виніс присуд Ананію і Сапфірі. Петро чудом розпізнав їхній обман, і його присуд означав, що їхній гріх не буде прощено (Дії 5:1—11).

 Цей чудодійний дар святого духу, як і інші дари, скажімо, дар зціляти і говорити мовами, зник після смерті апостолів (1 Коринфян 13:8—10). Тому сьогодні жодна людина не може відпускати іншим їхні гріхи.